Така пізня, така тепла осінь

фільм 1981 року

«Така пізня, така тепла осінь» — український художній фільм режисера Івана Миколайчука, відзнятий у 1981 році на Київській кіностудії ім. О. Довженка.

Така пізня, така тепла осінь
Така пізня, така тепла осінь
Жанр Драма
Режисер Миколайчук Іван
Сценарист Віталій Коротич
Миколайчук Іван
У головних
ролях
Петро Міхневич
Григорій Гладій
Галина Щебивовк (Сулима)
Миколайчук Іван
Оператор Юрій Гармаш
Кінокомпанія Київська кіностудія імені О.Довженка
Тривалість 83 хв.
Мова українська
Країна  СРСР
Рік 1981
IMDb ID 0237799
Q: Така пізня, така тепла осінь у Вікіцитатах

Займає 54-55-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Деталі сюжету

ред.

Буковинський селянин Руснак залишає убогі буковинські землі і з маленькою дочкою Орисею їде в Канаду — може там пощастить?.. На чужині він забуває про убогість, там виростає його онука, там він хоронить свою дочку, але не знаходить щастя. І тепер Руснак, скориставшись послугами «Інтуриста», їде в свій край, де колись був щасливим.

В ролях

ред.

Знімальна група

ред.

та ін.

Фільмування

ред.

Виконавиця головної жіночої ролі у фільмі Галина Сулима, яка знялася в ньому, будучи студенткою ВДІКу, згадувала, що на той час була в майстерні Сергія Бондарчука, і він не дозволяв студентам зніматися в кіно: «мовляв, якщо погано зіграєте, то можете себе знищити». Але її він відпустив, тому що був переконаний: Іван Миколайчук — геній.

Галина Сулима згадує:

У цій картині був фантастичний акторський склад: Петро Михневич, Григорій Гладій, Наталка Сумська, Таїсія Литвиненко, Федір Стригун та Лесь Сердюк. Ми всі захоплювались Іваном Миколайчуком. Але радянське Держкіно не погоджувалося з нами: на Кіностудію Довженка керівництво надіслало 186 правок. Їм не подобалося все: любов до своєї землі, те, що героїня приїжджає з Канади, закохується та залишається в Україні. Вони лякалися філософії у фільмі. Вони розуміли, що Іван — геній, і знали, який він має вплив на глядачів, тому боялися його. Але Миколайчук завжди робив саме те, що хотів та відчував. Тому всі його ролі у фільмах щирі й талановиті.

При цьому Галина Сулима згадує, що режисер працював з акторами по-особливом: «ми читали сценарій, розмовляли, але репетицій він не проводив. (...) Йому у фільмі потрібна була саме твоя особистість, тому було дуже багато імпровізації. Якщо йому щось не подобалося, то він казав: «Перепрошую, сонечко, все дуже добре, але потрібно зняти ще, це більше оператору потрібно, ніж мені, тож зіграй трохи інакше». У нього майже всі грали добре з першого дубля.» [1].

Посилання

ред.

Примітки

ред.