Тайфунник новозеландський
| Тайфунник новозеландський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma magentae (Giglioli & Salvadori, 1869)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Aestrelata magentae | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник новозеландський[3] (Pterodroma magentae) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[4]. Ендемік архіпелагу Чатем.
Опис ред.
Новозеландський тайфунник — морський птах середнього розміру, середня довжина якого становить 38 см, а вага 400-580 г. Довжина крила становить 30,5 см, довжина дзьоба 33 мм, довжина цівки 41 мм. Голова, шия, верхня частина тіла і верхня частина грудей рівномірно коричнювато-сірі. Нижня частина грудей, живіт і гузка білі. Нижня сторона крил коричнева. Дзьоб чорний, лапи зверху чорні, знизу рожеві[5].
Історія ред.
Скам'янілі знахідки і історичні записи вказують на те, що новозеландські тайфунники були найбільш численними риючими морськими птахами на острові Чатем, хоча і не було знайдено підтверджень того, що цей вид зустрічався на інших островах. Моріорі, корінні мешканці архіпелагу Чатем, полювали на цих птахів, на що вказують знахідки кісток тайфунників в смітникових насипах.
Голотип новозеландського тайфунника був спійманий Енріко Джильолі 22 липня 1876 року під час подорожі на італійському кораблі Magenta (від назви цього корабля походить і видова назва птаха)[6]. Координати місця збору голотипа були визначені як 39°38'п.ш. і 125°58'з.д. Джильолі стверджував, що спостерігав новозеландського тайфунника ще двічі в серпні 1867 року. Однак в подальшому вид не спостерігався 111 років, поки новозеландський тайфунник не був заново відкритий Девідом Крокетом 1 січня 1978 року на південному заході острова Чатем. Ще через 10 років була знайдена гніздова нора птаха[7].
Поширення і екологія ред.
Новозеландські тайфунники живляться кальмарами і рибою. Вони гніздяться в норах довжиною до 5 м, які розміщуються між корінням дерев в густому лісі. Сезон розмноження триває з вересня по травень. Самці займають нори за 1-3 роки до формування пар і початку розмноження. Самиці, що не розмножуються, рідко відвідують колонії. Дослідження показали, що самці повертаються в колонію у віці 3-10 років, самиці у віці 4-9 років, а перші спроби розмноження птахи зазвичай роблять у віці 5 років. Новозеландські тайфунники формують тривалі моногамні пари на все життя. В кладці 1 яйце, насиджують і самиці, і самці, інкубаційний період триває 53 дні. Пташенята залазять на дерева, з яких злітають в море. Тривалість життя новозеландських тайфунників становить понад 34 роки.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. У 2004 році популяція новозеландських тайфунників становила 120 птахів, станом на 2012 рік загальна популяція цього виду оцінювалася у 150-200 птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема щурів, котів і свиней.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma magentae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ H.H. Giglioli & T. Salvadori. On some new Procellariidae collected during a Voyage round the World in 1865–68 by H. I. M.'s S. 'Magenta'. „Ibis”. ser. II vol. V (XVII), ss. 61–62, 1869.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
- ↑ Aikman, Hilary; Miskelly, Colin (2004). Birds of the Chatham Islands (PDF). DOC.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 237. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Crockett, David E. (1 січня 1994). Rediscovery of Chatham Island Taiko Pterodroma magentae. Notornis. 41 (sup): 49—60.
Джерела ред.
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
- Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne
Посилання ред.
- Critically endangered seabird losing its pulling power TerraNature, 23 April 2008
- Imber, M.J., Tennyson, A.J.D, Taylor, G.A, and Johnston, P. (1998): A second intact specimen of the Chatham Island Taiko (Pterodroma magentae). Notornis 45(4): 247–254. PDF fulltext
- Chatham Island taiko recovery plan 2001-2011 (Threatened Species Recovery Plan 36) (PDF). Department of Conservation, Wellington, New Zealand. 2001. Процитовано 19 вересня 2007.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |