Тайфунник кубинський
| Тайфунник кубинський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma hasitata (Kuhl, 1820) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Procellaria hasitata Kuhl, 1820 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник кубинський[2] (Pterodroma hasitata), також відомий як дьяблотен (diablotín) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає в Атлантичному океані. Раніше вважався конспецифічним з карибським тайфунником.
Опис ред.
Кубинський тайфунник — морський птах середнього розміру, середня довжина якого становить 38-45 см. Самці важать 329-591 г, самиці 347-545 г, розмах крил 98-105 см. На тімені, передній частині потилиці і на обличчі навколо очей велика чорнувато-сіра пляма. Лоб, передня частина обличчя і задня частина шиї білі. Верхня частина тіла сірувато-коричнева, надхвістя і верхні покривні пера хвоста білі, хвіст чорнувато-коричневий. Крила темно-коричневі, нижні покривні пера крил переважно білі, махові пера знизу темні, від згину крила до його центру темні смуги. Нижня частина тіла біла, на шиї з боків сірувато-коричневі плями, що частково формують "комір". Райдужки чорнувато-карі, дзьоб чорний, лапи тілесного кольору. Існує також темна морфа, у представників якої темна пляма на голові більша, а світлий "комір" на шиї відсутній[4].
Поширення і екологія ред.
Кубинські тайфунники гніздяться в горах на острові Гаїті, зокрема в горах Сьєрра-де-Баоруко[en] і Вальє-Нуево[es] в Домініканській Республіці, а також в горах Сель і Масиві де ла Отт[en] на Гаїті. У 2015 році також було підтверджено гніздування кубинських тайфунників на Домініці. Можливо, вони гніздяться також на Гваделупі, Мартиніці і Кубі. Під час негніздового періоду (а деякі особини навіть взимку) вони зустрічаються біля узбережжя США, від Флориди до Північної Кароліни, у теплих водах Гольфстриму і Флоридської течії. В Карибському морі вони зустрічаються в міжострівних районах, протоках і прибережних водах як Великих, так і Малих Антильських островів, переважно на схід від 80° з.д. Іноді кубинські тайфунники досягають Нової Шотландії, Азорських островів і Біскайської затоки.
Кубинські тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, зустрічаються зграями, часто разом з іншими буревісниками і крячками. Вони живляться переважно кальмарами, рибою, ракоподібними і саргасовими водоростями. Кубинські тайфунники гніздяться колоніями на скелястих гірських схилах, на висоті понад 1500 м над рівнем моря. Гніздування відбувається в середині-наприкінці січня, пташенята вилуплюються в середині-наприкінці березня, а покидають гніздо в середині червня-на початку липня.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. Раніше цей вид був широко поширений на Карибах, однак його популяція значно скоротилася і на початку 20-го століття він навіть іноді вважався вимерлим[5]. За оцінками дослідників, загальна популяція кубинських тайфунників становить 2-4 тисячі птахів. Їм загрожує знищення природного середовища[6].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma hasitata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
- ↑ Manly, Brian; Arbogast, Brian S.; Lee, Davis S.; Van Tuinen, Marcel. Mitochondrial DNA Analysis Reveals Substantial Population Structure within the Endangered Black-capped Petrel (Pterodroma hasitata) // 36 (2): 228–233.. — 2013. — DOI:.
- ↑ Bent, Arthur Cleveland (1922). Life histories of North American petrels and pelicans and their allies; order Tubinares and order Steganopodes. Washington Government Printing Office. с. 106.
- ↑ Goetz, J.E.; Norris, J. H.; Wheeler, J.A. (2012). Conservation Action Plan for the Black-capped Petrel (Pterodroma hasitata). International Black-capped Petrel Conservation Group. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 26 вересня 2022.
Джерела ред.
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
- Dod, A. S. (1992). Endangered and Endemic Birds of the Dominican Republic. Cypress House ISBN 1-879384-12-4
- Latta, Steven; et al. (2006). Aves de la República Dominicana y Haití. Princeton University Press. ISBN 0-691-12876-6
- Howell, Steve N. G. (2012). Petrels, Albatrosses & Storm-Petrels of North America. Princeton University Press. p. 168-171. ISBN 978-0-691-14211-1.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |