Тайпінське Небесне Царство

Тайпінське Небесне Царство (спрощ.: 天国; кит. трад.: 天國; піньїнь: Tīanguó) - китайська християнська держава, утворена внаслідок Тайпінського повстання, що існувала у 1851(3)–1864 роках та за найбільшого розквіту займала території південних провінцій Чжецзян (повністю), Цзянсі, Фуцзянь і Хенань (частково) та Гуансі (з перемінним успіхом) зі столицею у місті Нанкін (завойовано у 1863).

Тайпінське Небесне Царство
ПрапорГерб
Taiping Heavenly Kingdom Banner.svgSeal of the Taiping heavenly kingdom.svg
Зображення
Дата створення / заснування 1851
Офіційна назва трад. китайська: 太平天國 (1851)
трад. китайська: 上帝天國 (7 березня 1861)
трад. китайська: 天父天兄天王太平天國 (27 березня 1861)
Офіційна мова китайська мова
Столиця Нанкін
Замінений на Династія Цін
Час/дата припинення існування 1864
Положення на карті
Зображення печатки/емблеми
CMNS: Тайпінське Небесне Царство у Вікісховищі

Утворена релігійним фанатиком Хун Сюцюанем.

В історії сучасного Китаю носить характер визвольної боротьби проти маньчжурського іга.

ПередумовиРедагувати

Імперія Цін, котра була могутньою державою ще сто-двісті років до початку повстання, була підірвана важкими війнами з Джунгарським ханством та програла Англії Першу опіумну війну. Багато китайців підтримали харизматичного лідера нового християнського руху Хонг Сюцюаня, який називав себе братом Ісуса Христа.

Він бачив сон, де йому явився чоловік з золотим волоссям та бородою і якого називав старшим братом. Потім через шість років він вивчив трактат Лян Фана Добрі слова, що попереджають епоху (який перед тим читав без цікавості) з ініціативи свого справжнього брата, якому розказав про цей сон. Вважаючи себе посланцем, він був твердо впевнений, що має місію і, змішавши християнське вчення з китайським поняттям Шангді (Імператор, Цар царів), який разом з терміном Тянь використовується для позначення верховного єдиного Бога, почав боротьбу за традиційну правильну віру китайців, якої варто дотримуватися, та боротьбу з маньчжурськими язичниками. Його підтримав колишній торговець Ян Сюцюань, який був трактувальним Святого письма і говорив як хоче Бог.

Віра тайпінів, утворена на основі місіонерів, у Південному Китаї отримала назву християнство тайпінського толку.

СтановленняРедагувати

Спочатку тайпіни під назвою Спільнота поклоніння Богу боролися з бандитизмом та піратством, чим отримали прихильність населення. Потім це дало їм змогу розпочати партизанську та визвольну боротьбу.

Повноцінна війна розпочалася в провінції Гуансі. В 11 день 1 циклу місячного календаря (11 січня 1861) Хун Сюцюань оголошує себе Небесним імператором і розпочинає боротьбу, що в лютому того-ж року отримує назву Цзіньтяньське повстання. Вже тоді він мав армію у 10 000 людей для боротьби з демонами (як у його сні називали маньчжурів).

Це стало причиною того, що після захоплення Нанкіну у 1863 тайпіни жорстоко винищили 40 000 етнічних маньчжур. Чоловіків вбивали всіма можливими засобами, а жінок вивели за місто і там спалили.

Нанкін перейменували у Тяньцзін (Небесну столицю), що було наслідком ототожнення у давньому Китаї Бога з небом (Небесна влада).

У тому-ж році було захоплено увесь Південно-Східний Китай, кордоном стала річка Янцзи. Царство існувало приблизно у такому вигляді до 1860 року.

АрміяРедагувати

Тайпінське Небесне царство всю свою історію було воєнною державою.

Під час першого Цзіньтянського повстання армія тайпін була невелика, а за мірками Китаю зовсім мала та навіть незначна - 10 000 воїнів. Проте фанатизм та деморалізація супротивника зробили їх ефективною збройною силою, що постійно зростала.

В період найбільшої могутності військо Тайпінського Небесного царства сягало 2 000 000 солдатів (серед яких завдяки політичним реформам багато жінок-добровольців).

Тайпінське царство стало настільки могутнім, що відправило армію на північ для взяття Пекіну - столиця імперії Цін. Похід зазнав невдачі.

Під час другого розгрому Цзяньнанської групи тайпінська армія знищувала ворога у п'ятикратній більшості порівняно до власних смертей.

Ключові битви:

Відома в Китаї як Армія вічної перемоги, що була бойовими корпусами з європейських країн, лояльних до маріонеткової імперії Цін, стала ключовою силою її перемоги, коли тайпіни перетворилися з повстанців у державну військову силу, які створювали політично сильний Китай.

Політичний устрійРедагувати

Хун Сюцюань повністю відмовився від власної вигоди у управлінні державою і керувався виключно Святим письмом, вважаючи, що для цього вона і створена.

Ян Сюцюань був противником такої думки, вивертаючи слова з Закону Божого для власної користі. До того-ж він створив обширну мережу шпигунів. Небесний імператор ставився до нього все більш підозріло, і в 1856 році наказав вбити Ян Сюцюаня з сім'єю, а вірну йому частину армії вирізати.

З ініціативи Хун Сюцюаня проведені важливі реформи. Усі жителі Небесної держави розбивалися на п'ятидворки на чолі з командиром. П'ять п'ятидворок, тобто 25 родин, утворювали осередок тайпінського суспільства з власною церквою. Очолював цю ланку держави лянсима — начальник, в коло обов'язків якого входило нагороджувати старанних і карати ледачих, наглядати за польовими роботами, завідувати священною коморою, відати урахуванням врожаю та інших продуктів, видача коштів на весілля, хрестини і похорони, виконувати функції судді та сільського пастиря, відправляти релігійні церемонії, читати проповіді, навчати дітей за текстами Старого і Нового Завіту, священних звернень та наказів Небесного князя, а також очолювати боротьбу підлеглих йому жителів з ворожими солдатами та організовувати облави на бандитів.

Важливу роль стало відігравати ставлення до жінок які відтепер стали звичайними громадянами на рівні з чоловіками і отримали право здавати чиновницькі іспити. Заборонялися грошові насильницькі шлюби та проституція.

Християнські догмати отримали у Хун Сюцюань досить своєрідну інтерпретацію, багато в чому зумовлену традиційними віруваннями та історично сформованими поняттями.

СоюзникиРедагувати

Тайпінське Небесне Царство не мало союзників на міжнародній арені. Всі глобальні сили (у тому числі і християнського світу) боролися з ними. Значною мірою тайпінська держава зробила залежними союзні менчі сили суспільства короткого меча, повстанців червоного тюрбана та етнічних меншин ньян.

КрахРедагувати

Восени 1860 року, користуючись підтримкою європейських армій, конфуціанський філософ Цзен Гофань за три роки зміг відновити цінський режим над всією територією Тайпінського Небесного царства, окрім столиці.

Хун Сюцюань випустив маніфест з повідомленням про те, що збирається піднестися до раю і надіслати звідти небесне воїнство на допомогу захисникам тайпінської столиці, після чого 1 червня того ж року наклав на себе руки, прийнявши отруту. Ще до цього у травні 1861 року, хворіючи, він передав трон 14-річному сину Хун Тіануйфу, який ще тиждень тримав оборону. 6 червня Нанкін було захоплено, а малолітній Хун Тіануйфу помер у муках на страті лінчуванням. Тіло Хун Сюцюаня спалено до тла, а порох вистріляний з гармати як знак того, що він ніколи не знатиме спокою.

Через пів століття імперія Цін була знищена китайськими націоналістами: в подальшому всі сили Китаю незалежно від політичною спрямованості ставилися до тайпінів як до героїв, що боролися за свободу від варварів.

Ставлення китайських комуністівРедагувати

Маоїсти та історики КНР вважають Тайпінське Небесне Царство протокомуністичним, що в розріз розходиться з комуністичним атеїстом.

Книги та статті про Тайпінське Небесне ЦарствоРедагувати

  • Томас Рейлі (2004) The Taiping Heavenly Kingdom: Rebellion and the Blasphemy of Empire. Seattle: University of Washington Press. ISBN 0295984309.

ДжерелаРедагувати

  • "중국 난징(남경) 매화산, 우화대, 첨원, maehwa, meihua, Nanjing, China".
  • Spence, Jonathan D. (1996). "22". God's Chinese Son: The Taiping Heavenly Kingdom of Hong Xiuquan. W. W. Norton & Company. ISBN 0393285863. Hong Xiuquan ordered his troops and followers to drop the name Taiping, and instead to use the one word “Heavenly,” to pay proper homage to God the Father. As Li later phrases his unease: The Heavenly King always used heavenly words to admonish people. We, his officials, did not dare to challenge him, but let him give what names he wanted. Calling them “Heavenly Dynasty, Heavenly Army, Heavenly Officials, Heavenly People, Heavenly Commanders, Heavenly Soldiers and Royal Troops”
  • Spence (1990), p. 171.
  • "Feng Yunshan (Chinese rebel leader) - Britannica Online Encyclopedia". Britannica.com. Retrieved 2013-03-08.
  • "Taiping Rebellion (Chinese history) - Britannica Online Encyclopedia". Britannica.com. Retrieved 2013-03-08.
  • Reilly (2004), p. 4.
  • Little, Daniel Marx and the Taipings (2009)
  • China: A New History, John King Fairbank and Merle Goldman. Harvard, 2006.
  • Spence (1996)
  • Matthew White (2011). Atrocities: The 100 Deadliest Episodes in Human History. W. W. Norton. p. 289. ISBN 978-0-393-08192-3.
  • Reilly (2004), p. 139.
  • Spence 1996, p. 243
  • 王新龙 (2013). 大清王朝4. 青苹果数据中心.
  • Franz H. Michael, The Taiping Rebellion: History 190–91 (1966)
  • Pamela Kyle Crossley, The Wobbling Pivot: China Since 1800 105 (2010)
  • Spence 1996, p. 25
  • Spence 1996, p. 234
  • Teng, Ssu-yü; Fairbank, John King (1979). China's Response to the West: A Documentary survey 1839–1923. Harvard University Press. pp. 57–59. ISBN 0674120256.
  • Spence, Jonathan D. (1996). God's Chinese Son: The Taiping Heavenly Kingdom of Hong Xiuquan. W. W. Norton & Company. p. 237–238, 300, 311. ISBN 0393285863.
  • Spence, Jonathan D. (1996). "22". God's Chinese Son: The Taiping Heavenly Kingdom of Hong Xiuquan. W. W. Norton & Company. ISBN 0393285863.
  • Gao, James Z. (2009). Historical Dictionary of Modern China (1800–1949). Scarecrow Press. p. 136. ISBN 978-0810863088.
  • Tarocco, Francesca (2007), The Cultural Practices of Modern Chinese Buddhism: Attuning the Dharma, London: Routledge, p. 48, ISBN 978-1136754395.
  • Platt, Stephen R. (2012). Autumn in the Heavenly Kingdom: China, the West, and the Epic Story of the Taiping Civil War. New York: Knopf. ISBN 978-0307271730.
  • Spence, Jonathan D. (1996). "14". God's Chinese Son: The Taiping Heavenly Kingdom of Hong Xiuquan. W. W. Norton & Company. ISBN 0393285863. Our :* Sovereign, the T’ien Wang [Heavenly King], is the true Sovereign of Taiping of the ten thousand nations in the world. Therefore all nations under heaven ought to revere Heaven and follow the Sovereign, knowing on whom they depend. We are especially afraid that you do not understand the nature of Heaven, and believe that there are distinctions between this and that nation, not knowing the indivisibility of the true doctrine. Therefore we send this special mandatory dispatch. If you can revere Heaven and recognize the Sovereign, then our Heavenly Court, regarding all under heaven as one family and uniting all nations as one body, will certainly remember your faithful purpose and permit you, year after year, to bring tribute and come to court annually so that you may become ministers and people of the Heavenly Kingdom, forever basking in the grace and favor of the Heavenly Dynasty, peacefully residing in your own lands, and quietly enjoying great glory. This is what we, the great ministers, sincerely wish. You must tremblingly obey; do not circumvent these instructions
  • Spence, Jonathan D. (1996). God's Chinese Son: The Taiping Heavenly Kingdom of Hong Xiuquan. W. W. Norton & Company. p. 116. ISBN 0393285863.
  • "Money of the Kingdom of Heavenly Peace". The Currency Collector. Retrieved 24 March 2016.
  • The Hakka Odyssey & their Taiwan homeland p. 120, Clyde Kiang (1992)[ISBN missing]
  • Chinese students encounter America. p. 206.
  • Dreaming of Gold, Dreaming of Home: Transnationalism and Migration Between the United States and South China, 1882–1943. p. 26.
  • Mark Anthony Chang, Hakka–Punti Clan Wars, Guangdong, China, 1855–1867 Geni

Див. ТакожРедагувати