Вікіпедія

Таволга звіробоєлиста

вид рослин

Таволга звіробоєлиста[1][2] (Spiraea hypericifolia) — вид кущових рослин родини Розові (Rosaceae), поширений на півдні Європи, у Центральній і Південно-Західній Азії.

Таволга звіробоєлиста
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Таволга (Spiraea)
Вид:
Таволга звіробоєлиста (S. hypericifolia)
Біноміальна назва
Spiraea hypericifolia

Опис ред.

 
 

Розлогий кущ, 0.5—1.5 м заввишки, із сірими стеблами, бурими або коричневими голими гілками, часто досить довгими й прутовидними, що несуть численні щільно розташовані сидячі зонтики. У молодому віці пагони часом бувають павутинясто опушеними. Бруньки яйцеподібні, малі, з кількома коричневими лусочками, голі або підголі, вершини гострі[3][4].

Листки обернено-довгасто-еліптичні, рідше зворотно-яйцеподібно-ланцетні, голі (молоді трохи опушені), 10—30 мм завдовжки, 2—10 мм завширшки, до основи звужені в короткий черешок, 1—4 мм завдовжки. При верхівці листкові пластинки на більшій частині ареалу тупі, рідше коротко загострені, цілокраї, а на неплідних пагонах у Західній Європі часто з 3(5) зубцями (більшим середнім та 2 меншими з боків)[3][4][5].

Суцвіття — пазушні, сидячі зонтики, що несуть при основі розетку з 5—6 дрібних листочків, 4—10 мм завдовжки і 1,5—3 мм завширшки. Квіток у суцвітті 4—12(18), 5–8(9) мм у діаметрі. Чашечка гола, її зубці трикутно загострені, близько 1,5 мм завдовжки. Чашолистки трикутні, 1,5—2 мм завдовжки, підняті в плодах, вершини гострі. Квітконіжки голі, 5—12(15) мм завдовжки. Пелюстки білі, субкулясті або зворотно-яйцеподібні, 3—3.5 × 3—4 мм, голі, верхівка тупа. Стовпчик відходить від спинки зав'язі. Тичинок 20, від трохи коротших до майже рівних пелюсткам. Плоди — листянки, в 2—3 рази довші за чашечку, що залишається при них[1][3][4][6].

Цвітіння в кінці квітня — на початку червня. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія). Плодоношення починається в липні. За способом поширення насіння відноситься до балістів (їх діаспори розкидаються пружними плодоніжками при поштовхах) [1][3][4][7].

Поширення ред.

Європа: Україна, Росія, Болгарія, Франція, Португалія, Іспанія, Італія; Азія: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія, Китай, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Монголія, Туреччина. Натуралізовано: Білорусь, Бельгія[8][9].

В Україні трапляється спорадично (в кам'янистих місцевостях) у Лісостепу і Степу, особливо на Лівобережжі, місцями досить часто[1].

Екологія ред.

 
У Національному заповіднику «Хортиця». Запорізька область

Таволга звіробоєлиста за сезонним життєвим циклом (життєвою формою за Раункієром) належить до високих чагарників[7].

Рослина світлолюбна (геліофіт), досить посухостійка (мезоксерофіт), відносно морозостійка (мегатерм; добре витримує ранньовесняні й пізньоосінні приморозки, хоча і походить із субтропічного поясу), а також відносно невибаглива до плодючості ґрунтів (олігомезотроф)[7].

Є типовим мешканцем відкритих, переважностепових, ландшафтів (сільвастепант)[7]. У Східній Європі зростає на кам'янистих відслоненнях, степових схилах і западинах серед степу, лісових галявинах[5], на Кавказі — по схилах гір в заростях чагарників, заходить й на субальпійські луки, де зустрічається у вигляді сланкого гіллястого чагарничка[4]. У Центральній Азії населяє сухі сонячні схили, хащі та рідкі ліси, в гірських районах — зону чагарників, відкриті схили, арчеві ліси та берегі гірських річок[4][6].

В Україні зростає на кам'янистих відкритих схилах, гранітних відслоненнях, де часто утворює зарості[1][3].

В умовах Запорізької області зустрічається майже виключно у складі угруповань комплексної петрофітної рослинності, подекуди — на прилеглих степових і лучних ділянках із щебенистими ґрунтами[10][11][12].

Охорона ред.

В Україні вид перебуває під охороною — його занесено до переліків регіонально рідкісних рослин ряду областей (Запорізька, Одеська, Полтавська, Сумська)[13].

Природні популяції скорочуються головним чином через надмірну рекреацію та руйнування місць зростання (забудова прибережних територій, розробка покладів гранітів тощо)[11].

У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця» та ряді природно-заповідних об'єктів регіону[10][11].

Практичне значення ред.

 
У Люблінському ботанічному саду. Польща

Зважаючи на високу декоративність, тривалий період цвітіння, добру приживаність, відносну невибагливість до умов зростання та морозостійкість, таволгу звіробоєлисту в ряді країн розводять як садово-паркову декоративну рослину, використовуючи її для створення живих загорож, груп та в одиничних посадках. Володіє фітонцидною активністю, добрий медонос. Використовується для створення протиерозійних лісонасаджень[1][14][15]

Квітки і листя сушать й вживають для заварювання чаю, що має досить приємний запах, смак і колір. Квітки кладуть у вино або пиво під час бродіння, ними настоюють горілки та лікери[16].

 
Таволга зарубчаста. Запорізьке Правобережжя

Близький вид ред.

За морфологічними ознаками до таволги звіробоєлистої близька таволга зарубчаста (Spiraea crenata), з якою вона може утворювати гібриди[4][5]. У таволги зарубчастої суцвіття гроноподібні, з верхівкових безлистих зонтиків; листки на неплідних пагонах звичайно зубчасті або пильчасті. Поширена в Лісостепу і Степу, спорадично; у Поліссі й Закарпатті, рідко. Зростає серед чагарників і на схилах, у тому числі кам'янистих. Цвіте на 2—3 тижні пізніше від таволги звіробоєлистої[17][18].

Галерея ред.

Запорізьке Правобережжя

  •  
    У долині р. Верхня Хортиця
  •  
    В урочищі Вирва. Запоріжжя
  •  
    У степовій балці
  •  
    На Дніпрових кручах

Джерела ред.

  1. ↑ а б в г д е Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 157. (рос.)(укр.)
  2. ↑ Spiraea hypericifolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. ↑ а б в г д Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1954. — Т. 6 / Ред. Д. К. Зеров. — 612 с. (с. 11)
  4. ↑ а б в г д е ж Флора СССР. — М.-Л : Изд-во АН СССР, 1939. — Т. 6 / Ред. С. В. Юзепчук. — 540 с. (с. 303—305)
  5. ↑ а б в Флора Восточной Европы. — СПб : Мир и семья, Изд-во СПХФА, 2001. — Т. 10 / Ред. Н. Н. Цвелев. — 670 с. (с. 322)
  6. ↑ а б Flora of China. Процитовано 01.02.2018.
  7. ↑ а б в г Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 170). — ISBN 966-551-166-1
  8. ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 01.02.2018. (англ.)
  9. ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 01.02.2018.
  10. ↑ а б Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица : сб. науч. трудов Национального заповедника «Хортица» / под ред. В. И. Петроченко. — Запорожье: Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—61 (с. 27)
  11. ↑ а б в Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 50, 52). — ISBN 966-375-018-9
  12. ↑ Петроченко В. І. Природа Запорізького краю : довідник — Запоріжжя : Поліграф, 2009. — 200 с. (с. 161). — ISBN 978-966-1682-12-1
  13. ↑ Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України : довідник / Укл. Андрієнко Т. Л., Перегрим М. М. — К. : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0
  14. ↑ Деревья и кустарники СССР / Под ред. П. И. Лапина. — М. : Мысль, 1966. — 637 с. (с. 362, 365)
  15. ↑ Деревья и кустарники СССР. — М.-Л. : АН СССР, 1954. — 173 с.
  16. ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева. Дикі їстівні рослини України / Київ: Наукова думка, 1976 — 168 с. (с. 152)
  17. ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 157—158. (рос.)(укр.)
  18. ↑ Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1954. — Т. 6 / Ред. Д. К. Зеров. — 612 с. (с. 12—13)

Література ред.

  • Флора Восточной Европы. — СПб : Мир и семья, Изд-во СПХФА, 2001. — Т. 10 / Ред. Н. Н. Цвелев. — 670 с. (с. 322).
  • Флора СССР. — М.-Л : Изд-во АН СССР, 1939. — Т. 6 / Ред. С. В. Юзепчук. — 540 с. (с. 303—305).
  • Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1954. — Т. 6 / Ред. Д. К. Зеров. — 612 с. (с. 11).

Посилання ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Таволга_звіробоєлиста&oldid=40108839