Лондонське Сіті

місто та округ всередині Лондона, яке не входить до його складу
(Перенаправлено з Сіті (Лондон))

Ло́ндонське Сі́ті (англ. City of London) — адміністративно-територіальне утворення зі статусом «сіті», церемоніальне графство у центрі регіону Великий Лондон, історичне ядро Лондона, яке сформувалося на основі давньоримського міста Лондініум (Londinium).

Лондонське Сіті
City of London

Герб Прапор
Герб Лондонського Сіті Прапор Лондонського Сіті
Лондонське Сіті
Сіті на мапі Лондона
Сіті на мапі Лондона
Основні дані
51°30′41″ пн. ш. 0°05′30″ зх. д. / 51.51139° пн. ш. 0.09167° зх. д. / 51.51139; -0.09167Координати: 51°30′41″ пн. ш. 0°05′30″ зх. д. / 51.51139° пн. ш. 0.09167° зх. д. / 51.51139; -0.09167
Країна Англія
Адмінодиниця Лондон[d]
Столиця для Королівство Англія (колишня держава)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Великий Лондон ?
Поділ
  • Ward of Aldersgated, Ward of Aldgated, Ward of Portsokend, Ward of Bassishawd, Ward of Billingsgated, Ward of Bishopsgated, Ward of Bread Streetd, Ward of Bridged, Ward of Broad Streetd, Ward of Candlewickd, Ward of Castle Baynardd, Ward of Cheapd, Ward of Coleman Streetd, Ward of Cordwainerd, Ward of Cornhilld, Ward of Cripplegated, Ward of Dowgated, Ward of Farringdon Withind, Ward of Farringdon Withoutd, Ward of Langbournd, Ward of Lime Streetd, Queenhithed, Ward of Towerd, Ward of Vintryd, Ward of Walbrookd, Norton Folgated
  • Площа 2,90 км²
    Населення 7400
    · густота 2759 осіб/км²
    Агломерація Великий Лондон
    Висота НРМ 20 м
    Географічна зона Внутрішній Лондон
    Водойма Темза, River Fleetd
    Міста-побратими Шанхай
    Телефонний код (+44) 020
    Часовий пояс ECG і UTC+0
    GeoNames 2643741, 2643744
    OSM r51800  ·R
    Міська влада
    Lord Mayor of Londond Charles Bowmand
    Мапа


    CMNS: Лондонське Сіті у Вікісховищі

    Площа у межах Лондонського муру римського походження — 2,9 км², що майже дорівнює квадратній милі; звідси походить прізвисько — «Квадратна миля» (англ. Square mile). На схід від Сіті простягається «пролетарський» Лондон — Іст-Енд, а на захід — більш респектабельний Вест-Енд. Девіз Сіті: «Направляй нас, Господи» (лат. Domine dirige nos).

    Має права церемоніального графства і міського району з особливими історичними привілеями: у Сіті є власна поліція, монарх може в'їхати на територію Сіті тільки з дозволу лорд-мера. Сіті з 1695 року наділено правами окремого міста, і у нього є свій уряд (12 керуючих).

    Сіті є великим діловим і фінансовим центром, поряд з Нью-Йорком його вважають світовим фінансовим центром[1]; протягом XIX століття Сіті було головним бізнес-центром світу і продовжує залишатися однією зі столиць світового бізнесу й на сьогодні[2].

    Постійно в Сіті проживає близько 7 000 осіб (дані 2011 року), але приблизно 316 700 осіб працюють в ньому, в основному в сфері фінансових послуг[3]. Представники юридичних галузей працюють головним чином на півночі та заході Сіті — особливо в Темпл та Ченсері-Лейн, де розташовані Судові інни. Страхові компанії займають східну частину Сіті.

    ІсторіяРедагувати

    Див. також: Історія Лондона

    ЛондініумРедагувати

    Докладніше: Лондініум

    Вважають, що Лондініум був заснований як торговий порт близько 47 року н. е. Нові поселення і порт були розташовані в долині річки Уолбрук. Приблизно в 60 або 61 році Лондініум зруйнували іцени на чолі з їх королевою Боудіккою. Проте Лондініум був швидко відновлений. Нове місто стало процвітаючим і зазнало швидкої розбудови й до кінця I століття воно було найбільшим населеним пунктом римської Британії, а вже до початку II століття, змінивши Камулодун, стало її столицею[4].

    В період розвитку Римського міста в ньому жило 45 000-60 000 осіб. У 190—225 роках римляни побудували Лондонський мур. Межі сучасного Сіті багато в чому визначені старими римськими межами, хоча Лондініум не мав ніяких прав на захід від брами Ладгейт і річки Фліт, тим більше що Темза була ширше в той час, і тому берегова межа римського міста була на північ від сьогоденної. Міст через річку побудували близько 50 року по Р. Х.. Його розташування поруч з сучасним Лондонським мостом.

    На час будівництва римського муру Лондон переживав занепад. Великі ушкодження йому завдали пожежі та епідемії чуми. У Римській імперії почався довгий період нестабільності і руйнувань, у самій Британії проти римської влади повстав Караузій. У III та IV століттях від Р. Х. Лондон часто зазнавав нападів пиктів, скоттів і саксів. У 410 році від Р. Х. римляни покинули Британію. Багато римських громадських будівель у Лондініумі вже на той час перебували в занепаді і їх мало використовували, а після цього, ймовірно, виявилися покинутими. Центр життя і торгівлі перемістився на захід від Лондініум у Люнденвік[5].

    Англосаксонський періодРедагувати

     
    Табличка на честь відновлення Лондонського Сіті англосаксами.

    Альфред Великий, король Вессексу і перший король 'англійців', зайняв і почав заселяти територію всередині римських мурів. У 886 році він призначив свого васала короля Мерсії Етельреда II панувати над ним. Жителі переселялися з англосаксонського поселення Люнденбург («Лондонський порт») у межі римських стін. «Реконструкція» при Альфреді включала в себе відновлення римських фортець, будівництво набережної уздовж Темзи і прокладку нових вулиць.[6].

    У X столітті Етельстан дозволив існування в Лондоні восьми королівським монетним дворам, тоді як у місті Вінчестер, столиці Англії, їх було всього шість, що говорить про те, що Лондон мав велике значення. Лондонський міст, який прийшов в занепад і зазнав руйнації після відходу римлян, був перебудований саксами, але періодично зазнав руйнування під час набігів вікінгів[7].

    Високе середньовіччя та початок Нового часуРедагувати

     
    Мапа Лондона в 1300 р.
     
    Мапа, що показує територію поширення великої лондонської пожежі.
     
    В 1666 році пожежа знищила 80 % міста.

    Після битви при Гастінгсі, Вільгельм I Завойовник рушив на Лондон з боку Саутерку, але йому не вдалося ні захопити Лондонський міст, ні зломити дух лондонців. Врешті-решт він переправився через Темзу в Валлінгворді і розграбував навколишні землі. Аби не допустити продовження війну, Едгар Етелінг, Едвін з Мерсії та Моркар нортумбрійський здалися Вільгельму у Беркхемстеді.[8] В 1075 році Вільгельм видав спеціальний статут для жителів Лондона; Лондонське Сіті залишалося містом, не до кінця підвладне новому уряду. Територію Сіті не враховано у книзі страшного суду.

    У 1130 році Генріх I ввів посаду шерифа, який контролює жителів Лондона разом із графством Мідлсекс; це не значило те, що Сіті потрапляло до залежності від графства, але тільки те, що дві ці одиниці адміністративно розглядалися як одна — до прийняття в 1888 році закону про місцеве самоврядування.[9] З 1141 року громадяни Сіті становлять єдину спільноту. Ця «комуна» перетворилася в лондонську міську корпорацію. Громадяни отримали право обирати мера за згодою короля в 1189 році — і самостійно в 1215 році.

    Сіті має поділ на 25 старих адміністративних районів, кожен був під орудою олдермена. Тінг також формально проводили. Багато з середньовічних традицій продовжують існувати і до цього дня, демонструючи унікальність Сіті і його корпорації.

    Декілька разів місто зазнала жахливі пожежі, одні з найважчих трапилися в 1123 році і знову в 1666 році, коли сталася Велика лондонська пожежа. Після пожежі 1666 року було складено декілька планів з перепланування вулиць міста і перебудови його в стилі ренесансу з площами і бульварами. Ці плани не були приведені в життя, і середньовічне планування міста збереглося майже в первісному вигляді.

    До кінця XVI століття Лондон став великим центром банківської справи, міжнародної торгівлі та комерції. У 1565 році сер Томас Грешем заснував Королівську біржу, що стала центром торгівлі для лондонських ділків та отримала королівське заступництво в 1571 році.[10] Хоча вона втратила своє первинне значення, але й в наш час ріг Корнхгілл і Треднідл вважають географічним центром банківських і фінансових послуг в Сіті, поряд з Банком Англії, який з 1734 року розташовано навпроти біржі.

    Розбудова ЛондонаРедагувати

    XVIII століття було періодом швидкої розбудови Лондона, що відбиває збільшення чисельності населення, ранні паростки промислової революції і роль Лондона, як столиці Британської імперії. Міські райони мали розбудову за межі Сіті, особливо в Вест-Енд та Вестмінстер.

    У 1708 році в день народження Крістофера Рена завершили спорудження його шедевру, собору Святого Павла. Проте перша служба в соборі пройшла 2 грудня 1697 року більш ніж за 10 років до закінчення будівництва. Ця споруда замінила оригінальний собор Св. Павла, знищений під час великої пожежі 1666 г. Його вважають одним з кращих прикладів архітектури бароко Великої Британії.[11]

    У XIX столітті було продовжено розбудову Лондона. У східному лондонському порту все століття будували доки, необхідні місту, так як старий порт вже не міг впоратися з обсягом торгівлі. Поява залізниць і метро збільшило можливості Лондона до розширення.[12]

    До середини XIX століття Сіті стало лише невеликою частиною зростаючого мегаполіса.

    XX століттяРедагувати

    У 1894 році була безуспішно прийнята спроба об'єднати Сіті і довколишнє графство Лондон. Лондонське Сіті вижило і існує до сьогодення, незважаючи на зростання Лондона і численні реформи місцевого управління. Що до представництва в парламенті, то жителі Сіті обирали чотирьох членів нереформованої палати громад навіть після прийняття закону про вибори 1832 року й протягом XX століття.[13] На початок XXI століття Сіті входить в один виборчий округ з Вестмінстером і члени парламенту обираються спільно.

    Населення Лондона значно скоротилося у XIX столітті та продовжувало зменшуватися й у XX столітті через те, що люди переїжджали з Лондона у передмістя і багато будинків зносили для побудови сучасних офісних будівель. Найбільша житлова частина Сіті — Барбікан — побудована в 1965—1976 роках.[14] Там живе більшість населення Сіті.

    Сіті, як і багато інших районів Лондона та інших британських міст, зазнало великомасштабних і вельми руйнівних повітряних бомбардувань під час Другої світової війни. Зараз це відомо як лондонський бліц[15] Собор Святого Павла залишився цілим, але багато частин Сіті було зруйновано. Особливо важкі рейди наприкінці грудня 1940 року призвели до вогненного смерчу, який отримав назву «другої великої лондонської пожежі». Перше десятиліття після війни було присвячено відновленню Сіті. У деяких районах (наприклад в Барбікан) різко змінився міський ландшафт. Замість зруйнованих історичних будівель будували великомасштабні, сучасні офіси. Проте, у частині Сіті, що не сильно постраждало від бомбардувань зберегли багато історичних будівель. Вуличне планування, багато в чому зберегло середньовічний характер, змінилася не набагато, хоча виразно присутні повоєнні модерністські зміни, внесені, наприклад, у Патерностер-сквер.

    В 1970-х розгорнулося будівництво високих офісних будівель, наприклад 183-метрова, 47-поверхова Вежа-42, перший хмарочос у Великій Британії..[16]

    Будівництво офісних приміщень відбулось в центральних, північних і східних частинах Сіті, де розташовані Хмарочос Мері-Екс та Ерон-Тауер.

    Герб, девіз та прапорРедагувати

     
    Прапор Сіті
     
    Герб Сіті

    Корпорація лондонського Сіті має повний герб, що складається з щита, на якому розташовуються смуги, нашоломнику, щитотримачів у вигляді драконів з кожного боку і девізу під щитом[17][18][19]

    Герб Сіті з'явився в «незапам'ятні часи» у геральдичній палаті. Його вже використовували в 1381 році, так як став частиною нового оздоблення мерії, встановленого 17 квітня того року. Цей герб мав білий щит з червоним хрестом і прямим червоним мечем у першій чверті. Оздоблення поєднувало в собі символи двох святих покровителів Лондона та Англії: хрест святого Георгія та меч — символ мучеництва святого Павла. Герб 1381 роки замінив більш ранній, знайдений в статуті 1319 року, на якому зображено святого Павла, що тримає меч.[18][19] Існує помилкова думка про те, що меч може бути символом вбивства лордом-мером Лондона Вільямом Волвортом ватажка селянського повстання Вота Тайлера. Проте герб був введено ще за декілька місяців до цієї події, і меч не може ототожнюватися з кинджалом Волворта[18][20][21][22].

    Нашоломник і щитотримач з'явилися в XVII столітті, але до 30 квітня 1957 року використовувалися неофіційно, поки не були підтверджені геральдичної палатою[17][18][19].

    Нашоломник є короною, з якої виходить драконівське крило, що несе хрест святого Георгія. Воно позначає владу перів королівства. Перший варіант нашоломнику з'явився в 1539 році на новій печатці уряду. Він являв собою якийсь дивний об'єкт з хрестом. Згодом він перетворився в драконівське крило, і саме в такому вигляді в 1633 році його зображали на гербі на фронтиспісі четвертого видання книги Джона Стоу «Огляд Лондона». Офіційно використання нашоломнику підтвердили в 1957 році.[17] Проте існують більш ранні герби, на яких вже представлено нашоломник, що відносять до часу Стюартів або григоріанського періоду.

    На печатці 1381 року щит підтримують два леви. Але до 1609 року це вже два справжніх Щитотримачі, два білих дракони з червоними хрестами на крилах[19][21]. Ймовірно, дракони з'явилися під впливом легенди про святого Георгія і дракона[18][20].

    Девіз Сіті написано латиною і звучить як «Domine dirige nos», що можна перекласти як «Господи, скеровуй нас». Він був прийнятий в XVII столітті, а найперші його згадки датують 1633 роком[19][21].

    Малюнок щита також є малюнком прапора.

    УрядРедагувати

     
    Гілдхолл — церемоніальний та адміністративний центр Сіті.
     
    Меншн-хаус — офіційна резиденція лорда-мера.
     
    Лорд-мер лондонського Сіті Джон Стюттард на параді на честь лорда-мера У 2006 р.

    Лондонське Сіті має унікальний політичний статус, що простежується з часів англосаксів і відбиває його особливі відносини з короною. Історично система управління Сіті не є чимось незвичайним, але її не змінив закон про муніципальну реформу 1835 року і ненабагато поміняли пізніші реформи.

    Сіті є під орудою Муніципальної корпорації лондонського Сіті, очолюваної лорд-мером Лондона (не варто плутати з недавно створеною посадою мера Лондона), якого вважають очільником Сіті та представляє інтереси жителів за його межами. На відміну від інших сучасних англійських органів місцевого самоврядування корпорація ділиться на дві ради: на (в основному церемоніальну) раду Олдерменів і міську раду. Рада Олдерменів обирається від районів, від кожного району (незалежно від розміру) обирається один Олдермен.[23]

    Сіті — церемоніальне графство, хоча замість лорд-лейтенанта в ньому існує комісія намісника, очолювана лордом-мером. У Сіті також є два шерифи[24].

    Лорда-мера, шерифів та деяких інших посадових осіб обирає особливий виборчий орган — Загальний зал. У нього входять найстаріші члени так званих ліврейних компаній (спадкоємці середньовічних професійних цехів).

    Адміністративні округиРедагувати

    Сіті складається з 25 округів, сучасні межі яких встановлені У 2003 році, хоча їх кількість і назви залишилися колишніми. Це залишки старої державної системи, що дозволяє маленьким районам існувати окремо у межах більшого міста[25]. Вони існують окремо у виборчих і політичних питаннях, а також як церемоніальні, географічні та адміністративні підрозділи. Кожен округ має олдермена, який раніше обирався довічно, а тепер має переобиратися кожних 6 років. Округи всі також мають Бідла. Ця стара посада в наш час носить скоріше церемоніальний характер, а функції управління в основному несе на собі Вордмоут, щорічні збори виборців, представників і офіційних осіб (збори відбуваються в кожному окрузі окремо)[26].

    Поділ на округи дуже старий звичай, та їх кількість змінювали тільки 3 рази: 1394 році Фаррінгтон розділили на зовнішній та внутрішній; у 1550 році крім Бриджу внутрішнього був створений Бридж зовнішній[27]; і в 1978 році ці два округи злилися в єдиний Бридж[28].

    На початок XXI століття кожна палата обирає Олдермена до ради олдерменів та людей до загальної ради корпорації. Кількість людей, що округ посилає до ради Сіті (від 2 до 10), залежить від його розміру (не географічного), а чисельності населення, що має право голосу.

    ВибориРедагувати

    У Сіті існує унікальна виборча система. Велика частина виборців — бізнесмени, а також компанії, розташовані в Сіті. У різних виборчих округах, сформованих ще в середньовіччі, голосують нерівна кількості людей. У виборах беруть участь як працюють в Сіті бізнесмени, так і що проживають на її території.

    Основною причиною голосування людей, що не проживають у Сіті, є те, що вдень населення Сіті становить близько 330 000 осіб, які і користуються найбільшою кількістю послуг, що надаються, на противагу постійно 7000, що проживають там. Проте, система виборів тривалий час була предметом суперечок. Голосування за принципом працюючих було скасовано на всіх інших британських виборах в органи місцевого управління в 1969 році.

    У 2002 році акт парламенту[29] реформував систему голосування для обрання членів муніципальної корпорації лондонського Сіті. Відповідно до нової системи, кількість що не проживають виборців зросла з 16000 до 32000. Раніше безправні фірми отримали право не тільки голосування, але і висунення своїх кандидатур на вибори.

    Компанії з кількістю менше 10 співробітників можуть висунути 1 особу; від 10 до 50 можуть висунути одного кандидата від кожних 5 співробітників; а ті, де працюють понад 50 чоловік можуть висунути 10 кандидатур і ще по додатковому від кожних 50 осіб.

    Така форма голосування давно скасована в інших частинах Великої Британії. Її противники стверджують, що вона є причиною інституційної інерції[30].

    Обов'язки КорпораціїРедагувати

     
    Ліденхолльський ринок — історичний ринок на Грейсчерч-стріт

    Корпорація володіє двома ринками в межах Сіті — Сміефілд-маркет та Леденхолл-маркет. У власності корпорації перебуває декілька місцин за межами Сіті, включаючи різні парки та ліси в околицях Великого Лондона, а також більшою частиною Еппінг-форест, Хемпстед-Хіт, а також безліччю публічних місць у Північній Ірландії, навіть почесним ірландським товариством. Також у її власності Старий Спітафілдський ринок та Біллінсгейтський рибний ринок, що розташовані у сусідньому з Сіті лондонським боро, Тауер-Хемлетс. Корпорація також є власником і спонсором Олд-Бейлі, центрального кримінального суду Англії та Уельсу.[31]

    У Сіті є своя власна незалежна поліція, Поліція Лондонського Сіті.[32] Решту Великого Лондона охороняє міська поліція, що базується у новому Скотланд-Ярді. У Сіті розташована одна лікарня — Шпиталь Святого Варфоломія, відомий також як Бартс. Шпиталь відкрито у 1123 році.

    ГеографіяРедагувати

    Лондонський Сіті — найменше за популяцією і площею англійське церемоніальне графство та четверте за щільністю населення.[33] З 326 англійських дистриктів він другий найменший за населенням після Сіллі і найменший за площею. Лондонський Сіті також другий найменший за населенням британський сіті після Сент-Дейвідсу в Уельсі.

    МежіРедагувати

     
    Межі Лондонського Сіті. Межі, що були до 1994 року, вказані червоним
     
    Дракон на в'їзді у Сіті з боку Темпл-Бара

    Із заходу, де Сіті межує з Вестмінстером, межа перетинає набережну Вікторії у напрямку від Темзи, прямує західніше Міддл-Темпл, потім повертає вздовж Стренд і потім на північ по Ченсері-Лейн, де Сіті межує з Кемденом. Межа прямує на схід уздовж Холборн до Холборн-Циркус і потім на північний схід по Чатерхаус-стріт. На розі Чатерхаус-стріт та Фаррінгдон-роад Сіті межує з Іслінгтон. Межа прямує на північ по Олдерсгейт і повертає на схід, стаючи Госвелл-роад. Захід Балтік-стріт — найпівнічніша точка Сіті. Межа включає весь Барбікан і прямує на захід уздовж Ропермейкер-стріт і її продовження на іншій стороні Мургейту. Потім вона прямує на північ до межі з Хакнеєм, потім на схід, на північ, знову на схід по закутках, північну межу що утворює Воршип-стріт, що обмежує будинки Бродгейта. Потім межа повертає на південь до Нортон-фолгейт, де Сіті межує з Тауер-Хемлетс. Вона прямує на південь, обмежуючи Бішопгейт, і деякий час прямує то на південь, то на південний схід по Міддлсекс-стріт. Потім вона повертає на південний захід, перетинає Міноріес, відсікаючи від Сіті Тауер, а потім досягає Темзи. Потім межа Сіті прямує по середині річки.

    Сквери та вуличні скульптуриРедагувати

     
    Площа Фінсбері, найбільше відкрите публічне місце в Сіті, вид з вежі-42

    В межах Сіті немає значних парків, але є декілька скверів і відкритих просторів, багато з яких утримаються корпорацією. Вони варіюються від справжніх скверів, таких як площа Фінсбері, до церковних садків. Водні об'єкти і твори мистецтв часто розташовані на території дворів..[34]

    КліматРедагувати

    Історично, найближчою метеостанцією був Лондонський погодний центр, розташований на розі Кінгсвей та Холборн, але спостереження припинилися У 2010 році. Зараз офіційні дані надає Сент-Джеймс-парк.

    Сіті розташовано в зоні океанічного клімату (за Кеппеном «Cfb»). Середня температура в ньому трохи вище, ніж на околицях. Наприклад, у серпні середній мінімум температури в Сіті[35] становив 14,7 & nbsp; °C, тоді як в Гринвічі і Незроуві 13,3 & nbsp; °C[36][37],а в Уїслї 11,6 °C[38]. Всі дані відносяться до періоду спостережень 1971—2000 років.

    Клімат Лондонського Сіті 1971–2000, 43m asl
    Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
    Середній максимум, °C 8,3 8,5 11,1 13,5 17,1 20,0 22,6 22,5 19,3 15,3 11,2 9,1
    Середній мінімум, °C 3,7 3,4 5,0 6,4 9,4 12,3 14,6 14,7 12,5 9,6 6,2 4,7

    Державні послугиРедагувати

    Поліція та безпекаРедагувати

    У Сіті діє власна поліція Лондонського Сіті, окрема від Metropolitan Police Service, що захищає весь інший Великий Лондон. У підпорядкуванні поліції Сіті перебуває 3 поліційних дільниці, розташованих на Сноу-Хілл, Вуд-стріт та Бішопгейт. На службі є 813 офіцерів поліції, 85 спеціальних констеблів і 48 офіцерів підтримки. Поліція, що працює лише на території Лондонського Сіті, є найменшою на території Англії та Уельсу як за географічною площею, так і за кількістю офіцерів[39].

    Поліціянти одягнуті темно-сині мундири як під час чергування, так і вдома. Для відмінності чергових офіцерів вони мають носити наручні пов'язки з біло-червоними смугами. Особистий номер у поліціянтів Сіті не білий, як у столичних полісменів, а жовтий — тризначний у констеблів і двозначний у сержантів. Також під час патрулювання поліціянти надягають шоломи прусського зразка.

    Сіті грає роль фінансового центру Сполученого Королівства і займає одне з найважливіших місць в економіці країни, збираючи близько 2,5 % від валового національного продукту Великої Британії,[40]. Через це воно і стало мішенню політичного насильства. На початку 1990-х Тимчасова ІРА організувала вибухи декількох бомб в Сіті, таких як Бішопгейтський вибух 1993.

    Пожежна службаРедагувати

    У Сіті спостерігається великий ризик виникнення пожежі, особливо у Соборі Святого Павла, Олд-Бейлі, Меншен-хаусі, Гуідхоллі та у численних висотних будівлях. У Сіті є тільки одна пожежна станція в Доугейті[41] В основному Сіті покладається на пожежні служби навколишніх районів. Всього за 2006/2007 рік відбулося 1814 випадків виникнення пожежі — найменше число серед лондонських боро. У 2003—2007 році не трапилося жодної смерті під час надзвичайних подій, зокрема, через пожежі[41].

    ДемографіяРедагувати

     
    Населення між 1800 і 2000 роком

    За даними, опублікованими Office for National Statistics, У 2011 році в Сіті проживало близько 7 000 осіб;[42] приблизно стільки ж проживало під час перепису У 2001 році.[43] У 2001 році етнічні групи в складі населення розподілялися так: 84,6 % — білі, 6,8 % — індо-пакистанці, 2,6 % — чорношкірий, 2,3 % — змішані раси, 2,0 % — китайці та 1 ,7 % — інші групи.[43] Праворуч представлений графік чисельності населення Сіті з 1801 року на основі десятирічних переписів. У першій половині XIX століття чисельність стабільно тримається на рівні 120 000—140 000 осіб, однак вона різко знизилася з 1851 по 1991 рік і лише трохи зросла між 1991 і 2001 роком.

    Люди, що працюють в Сіті, мають вищий середній тижневий валовий дохід, ніж люди у Лондоні та Великої Британії (Англія, Уельс та Шотландія): £ 773.30 в порівнянні з £ 598.60 і £ 491.00 відповідно[44]. Проте існує значна гендерна нерівність у заробітках (£ 1,085.90 у чоловіків і £ 653.50 у жінок)[44]. За результатами перепису 2001 року Сіті значно виділяється серед 376 районів Англії та Уельсу[43]. У Сіті найбільше (пропорційно до загальної кількості сімей) число сімей без автомобіля або фургона, людей-одинаків, людей з вищою освітою і найвищий показник перенаселеності[43]. Також Сіті лідирує серед районів Великого Лондона за чисельністю атеїстів та зайнятих осіб[43].

    ЕкономікаРедагувати

    Як і Нью-Йорк, Сіті є однією з фінансових столиць світу; тут розташовані штаб-квартири багатьох банків і страхових установ, Лондонська фондова біржа (акції і облігації), і Lloyd's of London (страхування) та банк Англії. У Сіті знаходяться офіси понад 500 банків, і він є визнаним лідером по торгівлі єврооблігаціями, валютного обміну, підписанню ф'ючерсних контрактів і глобальному страхуванню. У 2009 році ВВП Лондонського Сіті склав 2,4 % від ВВП Великої Британії[3].

    Лондон є найбільшим у світі валютним ринком, причому більша частина торгів відбувається у Лондонському Сіті. За даними 2009 року, з $ 3,98 мільярдів щоденного глобального обороту, на торгах в Лондоні пораховано $ 1,85 мільярди, або 36,7 % від загальної суми[3]. Фунт стерлінгів, валюта Великої Британії, займає четверте місце в світі по купівельному і третє по використанню як резервної валюти.

    У 1991 році, у декількох милях на схід від Сіті було побудовано Кенері-Ворф, який став ще одним центром фінансових послуг Лондона. Там розташовано багато банків та інших установ, що раніше розташовувалися в межах Сіті. Хоча і Сіті і Кенері-Уорф потужно розвиваються, Корпорація Сіті прийшла до висновку, що її політика може змусити деякі компанії віддати перевагу конкурентам як майданчика для контори.

    Штаб-квартириРедагувати

    У Сіті розташовані штаб-квартири багатьох світових компаній, включаючи Aviva,[45] BT Group,[46] Lloyds Banking Group,[47] Old Mutual,[48] Prudential,[49] Standard Chartered,[50] та Unilever.[51]

    У Сіті розташовані штаб-квартири ряду найбільших світових юридичних фірм, серед них Allen & Overy, Freshfields Bruckhaus Deringer, DLA Piper, Hogan Lovells, Linklaters, Eversheds та Slaughter and May.

    АрхітектураРедагувати

    Поряд із Саутерком та Вестмінстером лондонський Сіті є одним з трьох центрів, з яких сформувався Лондон. З Саутворком його з'єднує мальовничий Тауерський міст, а з Вестмінстером — вулиця Фліт-стріт, за межами міського муру (точніше, Темпл-Бар, «застави Темпла») переходить в Стренд. Про середньовічний період історії Сіті нагадує Лондонський Тауер — пам'ятник Всесвітньої спадщини.

    До 80 відсотків історичної забудови Сіті було знищено Великою лондонською пожежею (1666), після чого основні будівлі, включаючи і міський собор Святого Павла, були відбудовані заново під керівництвом архітектора Крістофера Рена.

    Пожежа, бомбардування та повоєнна перебудова призвели до того, що в Сіті залишилося досить мало незайманих історичних будівель. До наших днів дійшли такі, як Монумент в пам'ять про Велику лондонську пожежу («монумент»), Собор Святого Павла, Гуїдхолл, Королівська біржа, Меншин-хаус та безліч церков, побудованих Крістофером Реном, творцем собору Святого Павла. Неподалік від Лондонського Тауера можна побачити залишки Римських мурів. Архітектурні об'єкти привертають в Сіті туристів, археологів та дослідників.

    Для архітектурного вигляду Сіті характерні різкі контрасти пам'яток старовини (особливо реновського класицизму) з ультрасучасними будівлями, такими, як хмарочос Мері-Екс.

     
    Вигляд на схід із мосту Ватерлоо.

    ХмарочосиРедагувати

     
    Хмарочос Мері-Екс, відомий також як «огірок».

    ПобудованіРедагувати

    Кількість високих будівель і хмарочосів Сіті, в основному розташовані у фінансовому секторі, зростає. В основному хмарочоси зосереджені у східній частині Сіті, яку прийнято вважати його фінансовим ядром. На півночі є три висотних житлових будинки та комерційна вежа CitiPoint. 13 найвищих побудованих хмарочосів (понад 100 метрів) на початок ХХІ сторіччя:

    Назва будівлі Зображення Висота
    в метрах
    Поверховість Рік будівництва Примітка
    1 Leadenhall Building[en]   225 01.046 2014
    2 Heron Tower[en]   202 01.046 2011
    3 Tower 42[en]   183 07.047 1980 Також відома як NatWest Tower. Найвища будівля, побудована в Лондоні в 1980-х роках[52][53].
    4 Сент-Мері Екс 30   180 09.040 2003 Також відома як Swiss Re building або Gherkin.
    5 Broadgate Tower[en]   161 14.035 2008 [54][55].
    6 CityPoint[en]   127 11.036 1967 [56][57]
    7 Willis Building[en]   125 29.026 2007 [58][59]
    8= Cromwell Tower   123 08.042 1973 [60][61]
    8= Lauderdale Tower   123 06.043 1974 [62][63]
    8= Shakespeare Tower   123 05.043 1976 [64][65]
    9 Aviva Tower[en]   118 28.028 1969 На середину 2010-х має назву St. Helen's[66][67].
    10 Собор Святого Павла   111 38.0N/A 1710 Найвища релігійна споруда у Лондоні. Була найвищою будівлею, побудованим у Лондоні в 1700-х роках[68][69].
    11 99 Bishopsgate[en]   104 31.026 1976 [70][71]
    12 Stock Exchange Tower[en]   100 26.027 1970 Реконструйовано У 2007 році[72][73].

    Хронологія найвищих будівель та спорудРедагувати

     
    Біла вежа Тауеру була найвищою спорудою в Лондоні з 1098 по 1310 рік
    Назва будівля Період Висота
    в метрах
    Поверховість Прим.
    Біла вежа 1098—1310 01.027 03.0 [74]
    Старий Кафедральний собор Святого Павла[en][A] 1310—1666 07.0150[B] 08.0 [75]
    Саутваркський собор 1666—1677 02.050 04.0 [76]
    Монумент в пам'ять о Великій лондонській пожежі 1677—1683 03.062 05.0 [77]
    Сент-Мері-ле-Боу 1683—1710 04.072 06.0 [78]
    Собор Святого Павла 1710—1962 05.0111 07.0 [69]
    CityPoint 1967—1980 06.0122 01.035
    Tower 42[en] 1980—2010 08.0183 09.047
    Heron Tower 2010—сьогодення 09.0202 02.046

    ТранспортРедагувати

    РейковийРедагувати

    Сім з одинадцяти ліній лондонського метрополітену прямують під Сіті, та одинадцять станцій метро.

    Дві станції Доклендське легке метро є у Сіті: Бенк-енд-Моньюмент та Тауер-Гейтвей.

    Три станції далекого прямування: Ліверпуль-стріт (потяги в основному до Ессексу та Східної Англії, включаючи Аеропорт Саутенд), Фенчерч-стріт (потяги до Східного Лондона та Південного Ессексу) та Кеннон-стріт (потяги на південь).

    Моргейт — кінцевий пункт для приміських потягів з Гертфордшира, а два наскрізні маршрути прямують переважно під землею уздовж головних осей:

    Північна лінія сполучає з двома іншими головними залізничними станціями, Юстон та Ватерлоо) остання також має пряме сполучення з Сіті через Лінія Ватерлоо-енд-Сіті.

    АвтострадаРедагувати

    У Сіті мають початок національні автостради A1, A10, A3, A4 та A40. Сіті розташовано у зоні Протизаторний збір в Лондоні, за винятком невеликої секції A1210 / A1211, які є частиною внутрішньої кільцевої дороги. Наведені мости, перелічені із заходу на схід (за течією), перетинають річку Темза: міст Блекфріарс, залізничний міст Блекфріарс, Міст Міленіум (пішохідний міст), Саутваркський, залізничний міст Кеннон-стріт та Лондонський міст; Тауерський міст розташований не в Сіті. Сіті, як і більшість центральних районів Лондона, добре обслуговується автобусами, включаючи нічні автобуси. Два автовокзали розташовані в Сіті, Олдгейт на східній межі з Тауер-Гамлетс та Ліверпуль-стріт біля залізничної станції. У Сіті є 20 пунктів прокату велосипедів London Cycle Network[79]

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. Global Financial Centres 7. zyen.com (англ.). Z/Yen. Архів оригіналу за 5 листопада 2010. Процитовано 21 квітня 2010. 
    2. Larkin Dunton The World and Its People. — Silver, Burdett, 1896. — P. 24. (англ.)
    3. а б в Research and statistics FAQ. cityoflondon.gov.uk (англ.). The City of London. Архів оригіналу за 24 січня 2010. Процитовано 1 січня 2022. 
    4. Official site of the British Museum. britishmuseum.org (англ.). British Museum. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022. 
    5. Museum of London — Roman London: A Brief History [Архівовано 12 вересня 2009 у Wayback Machine.] www.museumoflondon.org.uk
    6. Vince, Alan, Saxon London: An Archaeological Investigation, The Archaeology of London series (1990)
    7. Походы викингов [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
    8. http://www.berkhamsted.co.uk/localhistoryberkhamsted.htm [Архівовано 2013-04-28 у Wayback Machine.] The Historic Town of Berkhamsted
    9. Victoria County History: A history of the County of Middlesex: Vol 2 pp15-60 paragraph 12, [1] [Архівовано 31 травня 2012 у Wayback Machine.]
    10. Офіційний сайт Королівської біржі. Архів оригіналу за 2 квітня 2007. Процитовано 5 січня 2018. 
    11. http://www.stpauls.co.uk/ [Архівовано 4 лютого 2016 у Wayback Machine.] Офіційний сайт
    12. ЛОНДОН. Лондон столиця Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і найбільше місто на Британських островах. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 5 січня 2018. 
    13. Історія місцевого самоврядування Лондонського Сіті. Архів оригіналу за 19 вересня 2010. Процитовано 5 січня 2018. 
    14. BBCRussian.com - Архитектура Лондона. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 25 січня 2013. 
    15. Juliet Gardiner: The Blitz: The British Under Attack. Harper Press, London 2010, ISBN 978-0-00-724077-7
    16. Diagram of London skyscrapers [Архівовано 21 червня 2017 у Wayback Machine.] на сайті SkyscraperPage
    17. а б в Briggs, Geoffrey (1971). Civic and Corporate Heraldry: A Dictionary of Impersonal Arms of England, Wales and Northern Ireland. London: Heraldry Today. с. 240. ISBN 0-900455-21-7. 
    18. а б в г д Beningfield, Thomas James (1964). London, 1900-1964: Armorial bearings and regalia of the London County Council, the Corporation of London and the Metropolitan Boroughs. Cheltenham and London: J Burrow & Co Ltd. с. 21–23. 
    19. а б в г д The City Arms. Corporation of London Records Office. Архів оригіналу за 26 вересня 2006. Процитовано 17 квітня 2011. 
    20. а б Scott-Giles, C Wilfrid (1953). Civic Heraldry of England and Wales, 2nd edition. London: J M Dent & Sons. с. 245–246. 
    21. а б в Fox-Davies, A C (1915). The Book of Public Arms, (вид. 2). London: T C & E C Jack. с. 456–458. 
    22. Crosley, Richard (1928). London's Coats Of Arms And The Stories They Tell. London: Robert Scott. с. 14–21. 
    23. Корпорація на сайті Сіті. Архів оригіналу за 9 лютого 2008. Процитовано 5 січня 2018. 
    24. Титули шерифа та олдермена в Лондон-сіті: історія [Архівовано 10 серпня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
    25. The City of London — a history Borer, M.I.C. : New York, D.McKay Co, 1978 ISBN 0-09-461880-1 p112
    26. City of London Corporation [Архівовано 27 травня 2010 у Wayback Machine.] Ward Motes
    27. Guildhall Library Manuscripts Section [Архівовано 28 грудня 2010 у Wayback Machine.] City of London wards
    28. Bridge Ward Club [Архівовано 23 серпня 2007 у Wayback Machine.] History of the Bridge wards
    29. HMSO ''City of London (Ward Elections) Act 2002 (2002 Chapter vi)''. Opsi.gov.uk. 21 жовтня 2011. Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 30 жовтня 2011. 
    30. Shaxson, N. (2011). Treasure islands: Tax havens and the men who stole the world. London: The Bodley Head.
    31. James, David (31 січня 2010). It's murder every day in the Old Bailey. The Sunday Times magazine (London: Times Newspapers). с. 20–26. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 7 лютого 2010. 
    32. Police Reform and Social Responsibility Act 2011. Legislation.gov.uk. 26 жовтня 2011. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 30 жовтня 2011. 
    33. Національне статистичне агентство Великої Британії (Office for National Statistics (ONS) (2007)[2] [Архівовано 14 жовтня 2008 у UK Government Web Archive]
    34. Gardens of the City of London. Gardens of the City of London. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 30 жовтня 2011. 
    35. Aug Min. YR.NO. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 6 січня 2018. 
    36. Aug Min. MetOffice. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 6 січня 2018. 
    37. Aug Min. MetOffice. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 6 січня 2018. 
    38. Aug Min. MetOffice. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 6 січня 2018. 
    39. Офіційний вебсайт поліції лондонського Сіті. Архів оригіналу за 23 червня 2007. Процитовано 6 січня 2018. 
    40. Key facts. Cityoflondon.gov.uk. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 30 жовтня 2011. 
    41. а б London Fire Brigade - City of London Profile. London-fire.gov.uk. Архів оригіналу за 5 жовтня 2007. Процитовано 30 жовтня 2011. 
    42. Estimates of the population for the UK, England and Wales, Scotland and Northern Ireland. ons.gov.uk (англ.). The office for National Statistics. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 2 січня 2022. 
    43. а б в г д City of London Census 2001 profile. United Census 2001. The office for National Statistics. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 23 жовтня 2010. 
    44. а б Labour Market Profile: City of London. nomis. The office for National Statistics. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 24 жовтня 2010. 
    45. Contact us. Aviva. Архів оригіналу за 7 жовтня 2010. Процитовано 15 серпня 2010. 
    46. Contact BT. BT Group. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 15 серпня 2010. 
    47. Company Contacts. Lloyds Banking Group. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 15 серпня 2010. 
    48. Investor Relations Contacts. Old Mutual. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 15 серпня 2010. 
    49. Contact. Prudential. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 15 серпня 2010. 
    50. Contact Us. Standard Chartered. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 15 серпня 2010. 
    51. Unilever registered offices. Архів оригіналу за 30 серпня 2010. Процитовано 6 січня 2018. 
    52. Tower 42 (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 3 березня 2007. Процитовано 2 червня 2012. 
    53. Tower 42 (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    54. Broadgate Tower (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    55. Broadgate Tower (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    56. CityPoint (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    57. CityPoint (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    58. The Willis Building (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    59. The Willis Building (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    60. Cromwell Tower (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    61. Cromwell Tower (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    62. Lauderdale Tower (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    63. Lauderdale Tower (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    64. Shakespeare Tower (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    65. Shakespeare Tower (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    66. Aviva Tower (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    67. St. Helen's (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    68. St. Paul's Cathedral (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 6 липня 2008. 
    69. а б St. Paul's Cathedral (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    70. 99 Bishopsgate (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    71. 99 Bishopsgate (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    72. Stock Exchange Tower (англ.). SkyscraperNews.com. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    73. Stock Exchange Tower (англ.). Emporis.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2012. 
    74. The Tower of London (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 6 липня 2008. 
    75. Old St. Paul's Cathedral (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 6 липня 2008. 
    76. Southwark Cathedral (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 30 червня 2008. 
    77. The Monument (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 30 червня 2008. 
    78. Church of St. Mary-Le-Bow (англ.). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 30 червня 2008. 
    79. Barclays Cycle Hire Scheme map of docking station locations