Цинантус сірогорлий
| Цинантус сірогорлий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Phaeoptila sordida (Gould, 1859) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Cyanomyia sordida Cynanthus sordidus | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Цина́нтус сірогорлий[2] (Phaeoptila sordida) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Мексики. Раніше цей вид відносили до роду Цинантус (Cynanthus), однак за результатами молекурярно-філогенетичних досліджень 2014 і 2017 років він був переведений до відновленого монотипового роду Сірогорлий цинантус (Phaeoptila)[4][5].
Опис ред.
Довжина птаха становить 9-10,6 см, вага 4,3-4,7 г. У самців верхня частина тіла бронзово-зелена, тім'я і надхвістя мають коричнюватий або сіруватий відтінок. Хвіст тьмяно-зеленувато-бронзовий або сірувато-коричневий з зеленуватим відблиском, стернові пера біля основи більш темні. Скроні чорнуваті, за очима білуваті смуги. Нижня частина тіла темно-сіра, поцяткована зеленуватими плямками, гузка світліша, охриста. Лапи покриті білим пуховим пір'ям. Дзьоб дещо вигнутий, яскраво-червоний з чорним кінчиком.
Самиці мають подібне забарвлення, однак верхня частина дзьоба у них чорна, а нижня червона з чорним кінчиком. Крайні стернові пера у них мають чорнувато-синю смугу на кінці, стернові пера мають білуваті кінчики. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак стернові пера у них мають охристі кінчики.
Поширення і екологія ред.
Сірогорлі цинантуси мешкають в горах на південному заході Мексики, від Мічоакана і Морелоса до Оахаки. Вони живуть в посушливих напіввідкритих і відкритих місцевостях, зокрема в чагарникових і кактусових заростях, в рідколіссях, трапляються в садах. Зустрічаються на висоті від 900 до 2250 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітучих рослин з родів Agave, Castilleja і Opuntia, а також дрібними безхребетними. Коли сірогорлі цинантуси живляться нектаром, вони розправляють хвіст і хитають ним. Гніздування у них припадає на сезон дощів. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з м'якого рослинного матеріалу, зовні покривається сухим листям, гілочками і рослинним пухом, розміщується в чагарниках, на висоті від 1,2 до 2 м над землею. В кладці 2 яйця.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція сірогорлих цинантусів становить від 50 до 500 тисяч дорослих птахів. Ця популяція є стабільною.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Phaeoptila sordida: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ McGuire, J.; Witt, C.; Remsen, J.V.; Corl, A.; Rabosky, D.; Altshuler, D.; Dudley, R. (2014). Molecular phylogenetics and the diversification of hummingbirds. Current Biology. 24 (8): 910—916. doi:10.1016/j.cub.2014.03.016. PMID 24704078.
- ↑ Stiles, F.G.; Remsen, J.V. Jr.; Mcguire, J.A. (2017). The generic classification of the Trochilini (Aves: Trochilidae): Reconciling taxonomy with phylogeny. Zootaxa. 4353 (3): 401—424. doi:10.11646/zootaxa.4353.3.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |