Сіркобактерії

Сіркобактерії (тіобактерії) — фенотипова група бактерій та архей, що спеціалізуються на отриманні енергії за рахунок сірчаного циклу, тобто окиснення або відновлення елементарної сірки та деяких її сполук до сульфідів чи сульфатів у реакціях із воднем або органічними сполуками. Група включає представників кількох типів бактерій і багато не-метаногенних архей. Деякі сіркобактерії використовують процес анаеробного дихання для засвоювання сірки та її сполук, виробляючи газ сірководень. Загальні сполуки сірки, які використовують ці бактерії як джерело енергії, — сірководень (H₂S), сірка, і тіосульфати (S₂O₃^2-). Найзагальніший кінцевий продукт окиснення сірки — сульфат (SO₄^2-). Підкласом цих організмів є сульфат-відновлюючі мікроорганізми.

Наприклад, вид^[який?] поширений у морських і наземних середовищах, окислює сірку, виробляючи сульфати, корисні для рослин, у глибоких донних опадах він виробляє сірчану кислоту, яка розчиняє метали в шахтах та пошкоджує бетон і сталь. відновлює сульфати в напівзатоплених ґрунтах і стічній воді до сірководню, газу із запахом гнилих яєць, типовим для таких місць. Thiothrix, загальний в сірчаних джерелах і в стічній воді, як і вид^[який?] обмежений багатими на сірку гарячими джерелами, відновлюють водневий сульфід до елементарної сірки. Багато видів зелених сіркобактерій (Chlorobiaceae) і пурпурових сіркобактерій використовують енергію від світла в безкисневому середовищі для перетворення сірки і її сполук на сульфати.

Посилання

• А. П. Дем'яненко. Сіркобактерії // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — С. сірка-скл.