Відкрити головне меню

ОписРедагувати

Дрібна ящірка, що досягає в довжину до 5,3 см. Хвіст у 0,69—1,02 раза довше тулуба. Самки трохи більші за самців. Тулуб й голова злегка плескаті. Зіниці вертикальні. Вушний отвір має овальну форму і розташований косо. Морда пласка або майже пласка. Зверху голова вкрита численними дрібними, округлими, злегка опуклими лусочками, серед яких на лобі і тімені знаходяться більші луски. Тулуб зверху вкрита дрібною зернистою гладкою лускою, серед якої в 10—12 поздовжніх рядів розташовані великі, опуклі, більш-менш тригранні горбки. В області шиї такі горбки мають округлу форму. Хвостова луска розташована сегментами. У кожному сегменті центральне положення займає поперечний ряд великих, опуклих шипоподібних горбків, які також мають реберці. На нижній поверхні хвоста дрібні гладкі луски, серед яких розташований один поздовжній ряд більших. Кількість преанальних пір у самців коливається від 2 до 6.

Колір верхньої поверхні тіла попелясто-або буро-сіра з темними вузькими поперечними смугами та дрібними темними плямами на верхній поверхні голови. Черево світліше за спину.

Спосіб життяРедагувати

Сірий голопалий гекон — типовий представник аридних ландшафтів. Живе у піщаних та глинястих напівпустелях і пустелях, де оселяється в саксаульниках, тугаях, на стрімких схилах і на осипі. В антропогенних ландшафтах звичайний на стінах помешкань, у закинутих будівлях з глини і каменю.

Активні у сутінках та вночі. Навесні активність починається наприкінці березня - на початку квітня, коли сірі гекони виходять після зимівлі. Харчуються комахами, з переважанням прямокрилих, перетинчастокрилих та жуків, і павукоподібних.

Статева зрілість настає при довжині тіла самців 37 мм і самок 40 мм і більше. Спарювання починається з середини травня. Самка відкладає 1—2 білих еліптичних яйця, інкубаційний період триває від 45 до 55 днів. Можливі 2 кладки за сезон. Бувають колективні кладки. Молоді гекони з'являються на початку серпня. Восени в південних частинах ареалу вони йдуть на зимівлю на початку листопада.

РозповсюдженняРедагувати

Поширений у Середній Азії та Казахстані, на схід його ареал простягається до північно-західного Китаю. Південна межа поширення виду проходить у північно-східному і східному Ірані. Розповсюдження сірого гекону пов'язане з межами пустельної зони, на ізольованій ділянці піщаної пустелі гекон було знайдений і в Росії. У європейській частині ареалу на території Росії було відомо лише одне місцезнаходження сірого гекона — станиця Старогладківська у Чечні.

У Середній Азії, Казахстані, північному Ірані та в східному Предкавказ'ї зустрічається один з двох підвидів, номінативний підвид — Cyrtopodion russowi russowi.

В цілому на всьому ареалі чисельність виду висока: у північному Узбекистані — до 8-10 особин на 10 м² Великі популяції охороняються у Туркменістані та у Таджикистані.

ДжерелаРедагувати

  • Natalia B. Ananjeva m.fl. (2006). The Reptiles of Northern Eurasia. Pensoft Publishers, Sofia. ISBN 954-642-269-X.
  • Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.