Сіньковський Юрій Олександрович
Ю́рій Олекса́ндрович Сінько́вський (нар. 16 червня 1970) — полковник Збройних сил України, командир 129-ї окремої бригада територіальної оборони.
| Юрій Сіньковський Юрій Олександрович Сіньковський | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Полковник | |||||
.jpg) | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 16 червня 1970 (53 роки) | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 2014—2015, 2022—2023 | ||||
| Приналежність |
Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||
| Рід військ |
 Механізовані війська | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | Війна на сході України | ||||
| Командування | |||||
| |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
   | |||||
 Сіньковський Юрій Олександрович у Вікісховищі | |||||
Життєпис ред.
Юрій Олександрович народився 16 червня 1970 року[1] у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.[джерело?]
У період 1985—1987 року проходив навчання у Київському Суворівському училищі. Отримав вищу військову освіту за спеціальністю — інженер з експлуатації колісно-гусеничної техніки (Омське загальновійськове командне училище імені М. В. Фрунзе).[джерело?]
З 1987 по 2004 р. проходив військову службу. Займав посади: командир механізованого взводу, командир гранатометного взводу(АГС), командир механізованої роти, заступник командира батальйону з бойової підготовки, командир механізованого батальйону.[джерело?]
З березня 2014 по березень 2015 р. був заступником командира з бойової підготовки в/ч В2603 батальйону «Кривбас».
На виборах до Дніпропетровської обласної ради 2015 року балотувався від партії «УКРОП».
2022 року був призначений командиром 129-ї окремої бригади територіальної оборони[2].
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» III ступеня (8 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[3]
- Недержавна відзнака Орден «Народний Герой України» (18 серпня 2017) — церемонія нагородження відбулася у Вінниці.[4][5][6]
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (2 березня 2023) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7]
Примітки ред.
- ↑ Кандидати до Дніпропетровської обласної ради — Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
- ↑ Командир 129-ї криворізької бригади ТРО Ю. Сіньковський: Таку допомогу, яку отримала наша бригада від Військової адміністрації Кривого Рогу, не отримала жодна бригада в Україні
- ↑ Указ Президента України №640/2014. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 17 лютого 2019.
- ↑ Легендарного полковника из Кривого Рога наградили званием Народный Герой | Первый Криворожский. 1kr.ua (рос.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 12 вересня 2019.
- ↑ 24-та церемонія “Народний герой”: у Вінниці нагородили посмертно загиблих розвідників Шаповала і Возного. Новинарня (укр.). 19 серпня 2017. Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 12 вересня 2019.
- ↑ Цензор.НЕТ. Стартують вибори нової нагородної ради ордена "Народний герой України", - Бутусов. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 12 вересня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 2 березня 2023 року № 123/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Про становище 40-го батальйону у Дебальцевому [Архівовано 16 лютого 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |