Сінт-Мартен

самокерована установча країна зі значною автономією у складі Королівства Нідерландів

Сінт-Ма́ртен (нід. Sint Maarten, МФА: sɪnt ˈmaːrtə(n)) — самокерована установча країна зі значною автономією (status aparte) у складі Королівства Нідерландів. Займає південну частину острова Святого Мартина. Адміністративний центр — Філіпсбург.

Сінт-Мартен
нід. Sint Maarten

Прапор Герб
Девіз: Semper pro grediens (латинською)
Гімн: O Sweet Saint Martin's Land
Розташування Сінт-Мартену
Розташування Сінт-Мартену
Столиця Філіпсбург
Найбільше місто Філіпсбург
Офіційні мови нідерландська,
англійська
Суверенна держава Нідерланди Королівство Нідерландів
Форма правління Конституційна монархія
Король
Губернатор
Прем'єр-міністр
Віллем-Олександр


Евгін Олідей
Сара Вескот-Вільямз

10 жовтня 2010 р. 
Площа
 - Загалом 34 км²
Населення
 - перепис 2009  40,917
 - Густота 1942 осіб/км²
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $400 млн. 
 - На душу населення $11,400 
Валюта Нідерландський антильський гульден (ANG)
Часовий пояс  (UTC−4)
Коди ISO 3166 SX / SXM / 534
Домен .an використання припиняється;
.sx призначено, та ще не використовується
Телефонний код +599
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сінт-Мартен

До 10 грудня 2010 року Сінт-Мартен був у складі Нідерландських Антильських островів.

Фізико-географічна характеристика

ред.

Географічне розташування

ред.

Займає південну частину острова Святого Мартина та межує із розташованим на півночі острова з французьким Сен-Мартеном (кордон завдовжки 10,5 км). Морем на сході межує з Сен-Бартелемі. Площа — 34 км².

 
Топографічна мапа Острова Святого Мартина

Рельєф

ред.

Зрізане затоками узбережжя Сінт-Мартену простяглося довгою смугою на північний захід, утворюючи вузьку довгу косу, що відокремлює від моря лагуну Сімпсон-Бей — одну з найбільших внутрішніх водойм Карибського моря. Південну частину острова майже на 1/5 займає велика засолена місцевість Грейт-Салт-Понд, а північніше розташовані невеликі пагорби, що межують з кордоном французької частини острова, та спадають невеликими пасмами Сентрі-Гіл (344 м) та Вільямз-Гіл (264 м) до пологого південного узбережжя, зрізаного широкими лагунами та вузькими лагунами та вузькими глибокими затоками.

Найпомітніший орієнтир Сінт-Мартену — згаслий вулкан Маунт-Флагстаф (386 м). Береги Сінт-Мартену облямовують численні солоні лагуни та дрібні острівці: Пелікан-Кі (Гуана-Кі), Литл-Кі, Молі-Беді, Ген і Чікен. На відміну від інших островів групи, на Сінт-Мартені є безліч довгастих піщаних берегів, особливо в південних та східних районах острова, при цьому пляжі лагун займають всю ширину нанесених піщаних кіс, які відгороджують лагуни від моря.

 
Сінт-Мартен

Флора і фауна

ред.

Ландшафт острова переважно зелений, але сухий — у флорі острова основну роль відіграють пальми, гібіскуси й кактуси, хоча в горбистих центральних районах є кілька невеликих лісів. Фауна представлена майже сотнею видів птахів та кількома видами ящірок, а також здичавілими домашніми тваринами.

У північній частині лагуни Салт-Понд розташовані крихітний зоопарк Сінт-Мартен і Ботанічний сад, на території яких мешкають 35 видів рептилій, птахів і ссавців, включаючи рідкісних мавп Сент-Кіттсу.

Клімат

ред.

Клімат тропічний, завдяки пасатам має достатню вологість. На Сінт-Мартені переважно сонячна погода з приємною прохолодою через морський бриз тримається увесь рік. Узимку температура повітря становить +27 °C, влітку — близько 32 °C. Річна норма опадів становить 1150 мм. Самі дощові місяці — з вересня по листопад, під час яких відзначається вісім дощових днів на місяць. Найсухішим вважається час із лютого по квітень, коли кількість дощових днів досягає трьох на місяць. Острів розташований в смузі пасатів і ураганів. Температура поверхні моря біля Сінт-Мартену, відрізняється завидною постійністю між 25 °C і +28 °C. Найсприятливіший час для туристів — із середини грудня до кінця квітня.

Органи влади

ред.

За конституцією Сінт-Мартену, він має власні органи влади: віцегубернатора, місцеву раду й уряд[1].

 
Будинок Суду у Філіпсбурзі

Історія

ред.

Відкриття та колонізація

ред.

Назву Isla de San Martín дав острову Христофор Колумб під час своєї другої подорожі до Вест-Індії 1493 року на честь святого Мартина Турського, у день якого, 11 листопада, був відкритий острів.

На Сінт-Мартені було зведено два важливих укріплення: форт Амстердам — перша голландська військова база на Карибах і форт Віллем, на руїнах якого нині стоїть телевежа.

Сучасні часи

ред.

Сінт-Мартен разом із Кюрасао, Бонайре, Сінт-Естатіусом і Сабою був частиною Нідерландських Антильських островів. 10 жовтня 2010 року став самоврядною державою зі значною автономією (status aparte) у складі Королівства Нідерландів.

Демографія

ред.

Населення 40 917 осіб (2009), густота населення 974 особи/км².

Мови

ред.

Офіційні мови — нідерландська та англійська мови. Англійською розмовляє більшість населення, також поширена іспанська мова, а також креольська мова пап'яменто.

Релігія

ред.
 
Церква Святого Мартіна

39 % мешканців є парафіянами Римо-католицької церкви, 12 % — п'ятдесятники, 11 % — методисти.

Економіка

ред.

Головним джерелом доходів жителів є туризм.

Аеропорт

ред.

Аеропорт Сінт-Мартена, Міжнародний аеропорт імені Принцеси Юліани, входить до десятки найнебезпечніших у світі. Це пов'язане з тим, що один кінець злітної смуги розпочинається мало не з пляжу Махо, а з іншого кінця — впирається в гору.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Конституція Сінт-Мартена (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 липня 2011. Процитовано 8 липня 2011.