Відкрити головне меню

Ігор Віталійович Сімутенков (рос. Игорь Витальевич Симутенков, нар. 3 квітня 1973, Москва) — колишній радянський та російський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі входить до тренерського штабу клубу «Зеніт». Майстер спорту СРСР.

Ф
Ігор Сімутенков
Игорь Симутенков.jpg
Особові дані
Повне ім'я Ігор Віталійович Сімутенков
Народження 3 квітня 1973(1973-04-03) (46 років)
  Москва, СРСР
Зріст 174 см
Вага 61 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1981–1984
1984–1989
СРСР СДЮШОР «Зміна»
СРСР СК ЕШВСМ
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1990–1994 СРСР/Росія «Динамо» (Москва) 104 (44)
1994–1998 Італія «Реджяна» 97 (20)
1998–1999 Італія «Болонья» 14 (3)
1999–2002 Іспанія «Тенерифе» 54 (4)
2002–2004 США «Канзас-Сіті Візердз» 49 (12)
2005 Росія «Рубін» 1 (0)
2006 Росія «Динамо» (Воронеж) 17 (4)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1994–1998 Росія Росія 20 (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2007 Росія «Торпедо-РГ»
2007–2009 Росія Росія U-16
2010– Росія «Зеніт» (помічник)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Як гравець насамперед відомий виступами «Динамо» (Москва), а також національну збірну Росії.

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Народився 3 квітня 1973 року в місті Москва. Почав грати 1981 року в московській СДЮШОР «Зміна» (перший тренер — В. І. Лопандін). Потім грав у ЕШВСМ (1985—1989). У московському «Динамо» з 1990 року. За дублюючий склад провів 17 ігор і забив 1 гол.

В основному складі «Динамо» дебютував 25 вересня 1990 року в домашньому матчі чемпіонату проти «Паміру» (Душанбе) — 2:1. За московське «Динамо» провів 132 офіційні матчі (104 у чемпіонатах СРСР і Росії, 14 у Кубку СРСР і Росії і 14 в єврокубках) та був одним з головних бомбардирів команди, забивши 68 голів (44, 7 та 5 відповідно).

1994 року відправився в Італію, де виступав за «Реджяна», з якою двічі вилітав до Серії В, а також «Болонью».

1999 року перейшов в іспанське «Тенерифе», якому сезоні 2000/01 допоміг вийти до Ла Ліги.

2002 року перейшов в американський клуб «Канзас-Сіті Візардс», ставши першим росіянином в МЛС. 2004 року у фіналі Відкритого кубка США Ігор забив золотий гол у додатковий час у ворота «Чикаго Файр», принісши своїй команді трофей.

На початку 2005 року повернувся на батьківщину, підписавши контракт з «Рубіном», проте пробитись до основної команди не зумів, і виступав здебільшого в матчі дублерів.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Динамо» (Воронеж), що виступав у третьому за рівнем дивізіоні Росії.

Виступи за збірнуРедагувати

17 серпня 1994 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Росії в товариському матчі проти збірної Австрії, в якому відразу відзначився голом.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії, де зіграв у двох матчах.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 20 матчів, забивши 9 голів.

Кар'єра тренераРедагувати

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, в січні 2007 року, очоливши тренерський штаб клубу «Торпедо-РГ», що виступало в зоні «Захід» Другого дивізіону.

З 10 серпня 2007 року — головний тренер юнацької збірної Росії, складеної з футболістів 1993 року народження.

1 січня 2010 року став тренером «Зеніту» (Санкт-Петербург), де став допомагати Лучано Спаллетті[1].

СтатистикаРедагувати

ДосягненняРедагувати

КомандніРедагувати

ОсобистіРедагувати

Справа СімутенковаРедагувати

2001 року Ігор Сімутенков, який в цей час виступав за іспанський «Тенерифе», зажадав від Королівської федерації футболу Іспанії припинити дискримінацію його трудових прав, так як в іспанському футболі на той момент існував «ліміт на легіонерів» — громадян країн, що не входять в Євросоюз. Через цей Ігор з'являвся на полі не дуже часто. Сімутенков вирішив, що це суперечить Угоді про партнерство та співробітництво між Російською Федерацією та Європейським союзом, згідно з якою російські громадяни не можуть бути піддані будь-якій трудовій дискримінації на території ЄС. Федерація відхилила цей запит, і Сімутенков вирішив звернутися до суду[2]. Знадобилося кілька інстанцій та років, щоб 2005 року Європейський суд визнав, що Сімутенков має рацію, і російські футболісти не можуть вважатися «легіонерами»[3]. Таким чином, «справа Сімутенкова» може вважатися продовженням справи Босмана, особливо з урахуванням того, що подібні двосторонні договори підписані Євросоюзом з безліччю країн, в тому числі і з Україною[4].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати