Сімон Вестдейк
нід. Simon Vestdijk
Vestdijk1940.jpg
Народився 17 жовтня 1898(1898-10-17)
Гарлінген, Нідерланди
Помер 23 березня 1971(1971-03-23) (72 роки)
Утрехт, Нідерланди
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Національність нідерландець
Діяльність прозаїк
Alma mater Амстердамський університет (1927)
Мова творів нідерландська
Роки активності 19301971
Напрямок модернізм
Жанр історичні романи, оповідання, вірші
Magnum opus Anton Wachterd
Членство Королівська академія нідерландської мови та літературиd
Премії Нідерландська літературна премія (1971)
Сайт: vestdijk.com
svestdijk.nl

CMNS: Сімон Вестдейк у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Сімон Вестдейк (нід. Simon Vestdijk, МФА[ˈsimɔn ˈvɛs̬dɛi̯k]; *17 жовтня 1898, Гарлінген, Нідерланди23 березня 1971, Утрехт, Нідерланди) — нідерландський прозаїк і літературний критик, поет; лауреат Нідерландської літературної премії (1971).

З життя і творчостіРедагувати

Сімон Вестдейк народився 17 жовтня 1898 року в містечку Гарлінгені (Фрисландія) і згодом зображував його у своїх творах.

Вивчав медицину, психологію в Амстердамському університеті. Після навчання й кількох років лікарської практики повністю заходився коло літератури.

У 1971 році письменникові присуджено Нідерландську літературну премію.

Творчість Вестдейка має виражений гуманістичний характер.

Він — автор поетичних збірок «Вірші» (1932), «Римована палітра» (1933), «Служіння жінці» (1934), «Дитина міста і села» (1936), «Рембрандт і ангели» (1956), романів: історичних — «П'ята печать» (1937), «Останні роки Пілатового життя» (1938), «Отрів рому» (1940), психологічно-побутових і соціальних — «Знову до Іни Даманн» (1934), містико-фантастичних «Пан Віссер спускається до пекла» (1936), циклу автобіографічних романів «Антон Вахтер» (193948) та ін. Деякі романи Вестдейка спрямовані проти нацизму — «Ельза Белер, німецька служниця» (1936), «Вогнепоклонники» (1947), «Спотворений Аполлон» (1952).

Під час німецької окупації був ув'язнений, події цього часу відображено в романі «Пастораль 1943 року» (1945).

Інші романи — «Філософ і убивця» (1961), «Процес майстра Екгарта» (1970) тощо.

Писав критичні праці («Проблема вини в Достоєвського», 1945), статті (зб. «Мистецтво і сон», 1957).

Вірш Сімона Вестдейка «Сліпі» в перекладі українською В. Осадчого увійшов до збірки «Поклик» (К., 1984). Російською вийшов том вибраних творів письменника («Пастораль 1943 року» та оповідання) в серії «Мастера современной прозы» (М.: «Прогресс», 1973).

Вибрана бібліографіяРедагувати

  • Kind tussen vier vrouwen (1933, уперше опубл. 1972);
  • Terug tot Ina Damman (1934);
  • Else Böhler (1935);
  • Meneer Visser's hellevaart (1936);
  • De nadagen van Pilatus (1938);
  • Aktaion onder de sterren (1941);
  • Ierse nachten (1946);
  • De Toekomst der Religie (1947);
  • Pastorale 1943 (1948);
  • De redding van Fré Bolderhey (1948);
  • De kellner en de levenden (1949);
  • De koperen tuin (1950);
  • Ivoren wachters (1951);
  • Het glinsterend pantser (1956);
  • De ziener (1959);
  • Een moderne Antonius (1960);
  • Het wezen van de angst (1968).

Джерела та посиланняРедагувати


  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.