Відкрити головне меню

Сімейкине — селище міського типу Сорокинського району Луганської області; 4200 меш. (1967), 2653 меш. (2001). Підприємства для обслуговування залізничного транспорту, птахофабрика. Засноване 1910–1914.

смт Сімейкине
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Сорокинський район
Рада Сімейкинська селищна рада
Код КОАТУУ: 4421456500
Основні дані
Засноване 1914
Статус із 1938 року
Площа 5,21 км²
Населення 2329 (01.01.2011)[1]
Густота 447 осіб/км²
Поштовий індекс 94474
Телефонний код +380 6435
Географічні координати 48°19′58″ пн. ш. 39°32′32″ сх. д. / 48.33278° пн. ш. 39.54222° сх. д. / 48.33278; 39.54222Координати: 48°19′58″ пн. ш. 39°32′32″ сх. д. / 48.33278° пн. ш. 39.54222° сх. д. / 48.33278; 39.54222
Відстань
Найближча залізнична станція: Сімейкине
До райцентру:
 - залізницею: 52 км
 - автошляхами: 45 км
Селищна влада
Адреса 94473, Луганська обл., Краснодонський р-н, смт Сімейкине, вул. Поштова, 1, тел. 98-3-62, 98-3-61
Карта
Сімейкине. Карта розташування: Україна
Сімейкине
Сімейкине
Сімейкине. Карта розташування: Луганська область
Сімейкине
Сімейкине

ГеографіяРедагувати

Географічні координати: 48°19' пн. ш. 39°32' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 5,21 км².

Селище міського типу розташоване за 21 км від районного центру м. Краснодона. У межах селища знаходиться однойменна залізнична станція.

ІсторіяРедагувати

Селище будувалось у 19101914 роках одночасно із залізничною лінією Родакове—Лиха та залізничною станцією Сімейкине.

В 1917 році селище входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань селище надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

У 1930-х роках побудовано паровозне і вагонне депо.

У 1932 році організовано радгосп «Сімейкинський».

В 19321933 селяни пережили сталінський геноцид.

В німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 298 мешканців селища, із них 120 загинули, 128 були нагороджені радянськими орденами та медалями.

Під час німецької окупації в селищі діяли члени краснодонської підпільної організації «Молода гвардія»: П. Ф. Палагута, В. І. Ткачов, М. І. Миронов. За завданням штабу «Молодої гвардії» вони проводили антинімецьку агітацію, брали участь у бойових операціях. У середині січня 1943 року були арештовані та розстріляні гітлерівцями.

В післявоєнний період у Сімейкиному радянською владою було встановлено пам'ятник радянським воякам Червоної Армії. У 1974 році встановлено меморіальні плити, з прізвищами земляків, які загинули в роки війни.

У радянські часи в селищі знаходилась центральна садиба Сімейкинської птахофабрики.

З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.

ІнфраструктураРедагувати

У селищі є загальноосвітня школа I–III ступенів, амбулаторія, ясла-садок, клуб, бібліотека, відділення поштового зв'язку, Братська могила радянських воїнів та пам'ятний знак на честь воїнів-односельців. Діє Свято-Пантелеймоновський храм.

Функціонують вагонне депо Сімейкине Донецької залізниці, яке займається ремонтом вагонів, та ПрАТ «Сімейкинське», яке спеціалізується на розведені птиці, вирощуванні зернових та технічних культур.

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення смт становило 2653 особи, з них 11,5% зазначили рідною мову українську, 88,24% — російську, а 0,26% — іншу[2].

Пам'яткиРедагувати

  • Братська могила радянських воїнів та пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, які загинули у роки Другої світової війни (вул. Поштова).

ПерсоналіїРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 187–188)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати