Сім'янцев Валентин Іванович

Валентин Іванович Сім'янцев
	Валентин Сім'янцев у 1920 році.
Псевдо	Сім’янців, Сімянцев
Народився	23 квітня (5 травня) 1899; Великий Бурлук, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	15 лютого 1992 (92 роки); Філадельфія, Пенсільванія, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Громадянство	Російська імперія →; УНР →; Чехословаччина →; Німеччина →; США
Національність	українець
Діяльність	військовий, інженер-гідротехник, скульптор
Alma mater	Українська господарська академія
Військове звання	Сотник Армії УНР
Батько	Іван Якович Сім'янцев
Мати	Марія Самійлівна (Давиденко) Сім'янцева
Родичі	брат Сім'янцев Олекса Іванович
	; Висловлювання у Вікіцитатах; ;

Валенти́н Сім'я́нцев (Сім'янців, Сімянцев) (Великий Бурлук, 23 квітня [5 травня] 1899(18990505) — 15 лютого 1992, Філадельфія) — військовий, скульптор родом із Харківщини, за фахом інженер-гідротехнік. Військове звання — сотник Армії УНР (підвищений у повоєнні роки).

Життєпис ред.

Метрична книга Преображенської церкви, слободи Великий Бурлук (1899 рік) із записом про народження Валентина Сім'янцева. Державний архів Харківської області.

Валентин Іванович Сім'янцев народився 23 квітня (5 травня) 1899 року, у слободі Великий Бурлук Вовчанського повіту Харківської губернії (тепер райцентр Харківської області) у сім'ї міщанина з міста Вовчанську Івана Яковича Сім'янцева та його законної дружини Марії Самійлівни (Давиденко) Сім'янцевої.^[1]

Закінчив Великобурлуцьку 2-класну школу (1911), Великобурлуцьку вчительську семінарію (1914), Липковатівську сільськогосподарську школу (1918). В українській армії від 1918 року: служив за часів Центральної Ради, Української Держави та Директорії. В період Перших визвольних змагань — спочатку козак 2-ї чоти кінної сотні Богданівського пішого полку, бунчужний 3-ї сотні («Богданівської») полку Чорних запорожців.

Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста Армії УНР.

1920 року інтернований до Польщі. Навчався в Спільній юнацькій школі (1921—1923). 1923 року нелегально перейшов кордон до ЧСР. Закінчив матуральні курси при Українському громадському комітеті (1924) та Українську господарську академію (Подєбради, 20 серпня 1929; дипломний проект захистив з дуже добрим успіхом).

На еміграції в Чехо-Словаччині, Німеччині і США.

Помер 15 лютого 1992 року в місті Філадельфія, США. Похований на Українському православному цвинтарі св. Андрія у Баунд-Бруці (Нью-Джерсі, США).

Творчий доробок ред.

Серед його творчого доробку — портрети, плакати, композиції. Автор погруддя на могилі генерал-поручика Армії УНР Петра Дяченка.

Автор спогадів:

«Спогади богданівця» (Нью-Йорк: Червона Калина, 1963),
«В Зимовому поході» (За Державність: Матеріали до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Зб. 10. — С. 108—128; Зб. 11.— 1966.— С. 206—227),
«Студентські часи. Спогад» (Вашингтон, 1973),
«Роки козакування, 1917—1923 (спогади)» (Філадельфія, 1976; видано у видавництві Пропала грамота під назвою «Чорні запорожці» у 2021 році)
«Інженер емігрант у Чехо-Словаччині» (Буенос-Айрес — Філадельфія: в-во Юліяна Середяка, 1978)

та інших праць у журналах «Тризуб», «Вісті комбатанта», «Дороговказ» (видання СБУВ) та ін.

Вшанування ред.

4 серпня 2020 року на фасаді Великобурлуцького краєзнавчого музею було відкрито меморіальну дошку^[2].
У квітні 2021 року видавництво «Пропала грамота» перевидала спогади у книзі під назвою «Чорні запорожці»^[3].
30 серпня 2022 року у місті Мерефа вулицю Матросова перейменували на вулицю Валентина Сім'янцева.^[4].
26 грудня 2023 року в смт. Великий Бурлук провулок Пушкіна перейменували на провулок Братів Сім'янцевих (на честь Валентина Сім'янцева та його брата Олекси).^[5]