Сільвіус Леопольд Вайс

Сільвіус Леопольд Вайс (нім. Silvius Leopold Weiss; 12 жовтня 1687, Ґродкув, Сілезія, нині Польща — 16 жовтня 1750, Дрезден, Саксонія, нині Німеччина) — сілезійський композитор, відомий головним чином своїми творами для лютні, також лютніст і музичний педагог.

Сільвіус Леопольд Вайс
Silvius Leopold Weiss.jpg
Основна інформація
Дата народження 12 жовтня 1687(1687-10-12)[1] або 1686[2][3][…]
Місце народження Бреслау, Королівство Богемія, Землі Богемської Корони
Дата смерті 16 жовтня 1750(1750-10-16)[5] або 18 жовтня 1750(1750-10-18)[1]
Місце смерті Дрезден, Священна Римська імперія[1][6]
Поховання Alter Katholischer Friedhofd
Громадянство Німеччина[2]
Професії композитор, лютніст
Відомі учні Adam Falckenhagend і Ernst Gottlieb Barond
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Сільвіус Леопольд Вайс народився в Ґродкуві, в Сілезії, як показують нові архівні дослідження. Довгий час вважалося, що він народився в Бреслау. Його батько, Йоганн Якоб Вайс (1662—1754), був музикантом і грав на лютні та теорбі. Сільвіус Вайс, так само як і його молодші брат і сестра, Йоганн Сигізмунд і Юліана Марґарета, отримав початкову музичну освіту у свого батька.

Після закінчення навчання Вайс був прийнятий в Бреслау на роботу лютнистом при дворі Карла Філіпа Пфальц-Нойбургського. У 1706 році через Кассель він прибув в Дюссельдорф, до брата свого роботодавця Йоганна-Вільгельма. Провівши там місяць, він повернувся в Бреслау, проте з 1709 року його батько і брат були прийняті в капелу курфюрста в Дюссельдорфі, імовірно завдяки рекомендації Сільвіуса Леопольда.

Його учнем був І. К. Зайферт, Майбутній учитель Леопольда Моцарта.

ТвориРедагувати

Вайс імовірно написав понад 1000 п'єс для лютні[7], з яких збереглося близько 850. Більшість з них групуються в «сонати» (не слід плутати з більш пізньою класичною сонатною формою), які по суті являє собою барокову сюїту, що складається з набору танцювальних п'єс. Вайс також писав твори для камерного ансамблю та концерти, проте для більшості з них збереглися лише сольні партії.

Вайс, мабуть, не дуже цікавився публікацією своїх творів, тільки невелика частина п'єс була опублікована за його життя. Публікацію організував Георг Філіпп Телеман в 1728 році з метою продемонструвати приклади лютневих табулатур в музичному журналі «Der getreue Musikmeister».

Належність багатьох п'єс пера Вайса є спірною, в першу чергу через те, що відомо кілька композиторів-лютнистів, які носили прізвище Вайс. Крім Сільвіуса Леопольда, це його брат Йоганн Сигізмунд (Johann Sigismund) і сестра Юліана Маргарита (Juliana Margaretha), а також його батько Йоганн Якоб (Johann Jacob) і син Адольф Фастінус (Adolph Faustinus). Крім того, згідно з останніми дослідженнями, в Кенігсберзі (нинішній Калінінград) служив королівським лютнистом племінник Сільвіуса Леопольда (син його сестри) Карл Франц Йозеф Вайс (Carl Franz Josef).

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119263475 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б LIBRIS — 2013.
  3. CONOR.Sl
  4. muziekweb.nl
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. http://music-timeline.net/18th-c/1750-54/
  7. Каталог Бреткопфа от 1769 года включает оглавления к 66 партитам Вайса, из которых 34 утеряны, что составляет всего 200 пьес — Michel Cardin — The London Manuscript unveiled:, стр. 4,6

ЛітератураРедагувати

  • Karl Prusik: Kompositionen des Lautenisten Sylvius Leopold Weiss. Dissertation an der Universität Wien 1923 (онлайн)
  • Cardin, Michel: 5 Duo Suites for Flute & Lute. Tree Edition, Lübeck 2008.
  • Silvius Leopold Weiss — 6 Sonatas from the Dresden mss. Tree Edition, Lübeck 2005.
  • Rubin, Jonathan: Silvius Leopold Weiss — L'Infidele, Sonata for Bar. Lute. Tree Edition, Lübeck 2002.
  • Stadtlexikon Dresden AZ. Verlag der Kunst, Dresden 1995 року, ISBN 3-364-00300-9.
  • Robert Eitner, Weiß, Sylvius Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 41, Duncker & Humblot, Leipzig 1896 року, S. 583 f.

ПосиланняРедагувати