Відкрити головне меню

Сігтриґ I Сліпий (дан. Sigtryggr; ? — 927) — король Дубліну у 917921 роках (як Сігтриґ II), Йорвіку у 921927 роках.

Сігтриґ I
Sitriuc ua Ímair (Oxford Bodleian Library MS Rawlinson B 489, folio 29r).jpg
Народився невідомо
Помер 927
Національність дани
Діяльність монарх
Титул король Йорвіку
Посада King of Northumbria[d]
Термін 921—927 роки
Попередник Рагнальд I
Наступник Гутфріт II
Конфесія християнство
Рід династія Лодброка
У шлюбі з 2 дружини
Діти 5 синів

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з династії Рагнара Лодброка. Був онуком Івара Рагнарсона, короля Дубліна. Про дату народження та молоді роки нічого невідомо. У 902 році війська королівства Лейнстер вигнали вікінгів з Дубліна. Сігтриґ разом з братом Рагнальдом втік до королівства Йорвік. Незабаром на чолі флоту почав здійснювати походи в Ірландському морі.

У 910 році після сходження брата Рагнальда на трон Йорвіку, почав діяти разом з ним проти Страткладу і Шотландії. Брав участь у 914 році у битві проти Баріда Оттарисона, короля Вортерфорду, в якій Рагнальд I та Сігтриґ здобули перемогу.

Король ДублінаРедагувати

У 917 році вдерся до королівства Лейнстер, де у битві при Кенн Фуайті за підтримки війська Рагнальда I здобув перемогу. Того ж року разом з братом переміг Лейнстер у битві при Конфей, після чого захопив Дублін, де став королем.

У 919 році стикнувся з наміром верховного короля Ірландії Ніалла Глундуба відновити владу васального королівства Лейнстер у Дубліні. У вирішальній битві при Ісландбрідж 14 вересня того ж року Сігтриґ I здобув цілковиту перемогу. У 920 року здійснив похід до північної Мерсії, де сплюндрував графство Чешир.

Король ЙорвікуРедагувати

У 921 році після смерті брата Рагнальда I залишив Дублін, перебравшись до Йорвіку, де став королем. У свою чергу новим королем Дубліну став рідний або двоюрідний брат Сігтриґ — Гутфріт Іварсон.

Сігтриґ I відмовився визнавати зверхність королівства Вессекс. Новий володар Йорвіку розпочав низку військових кампаній проти Вессексу, завдавши поразок короля Едуарду. Врешті-решт вдалося відвоювати східну Мерсію. Втім, війна тривала й за нового вессекського короля Етельстана, якого зрештою змусив визнати владу Йорвіку над частиною Мерсію. Задля закріплення цього статусу укладено договір в Тамворті 926 року. За умовою угоди Сігтриґ I хрестився та оженився на сестрі короля Етельстана.

Король Йорвіку помер у 927 році. Йому спадкував родич дублінський король Гутфріт II.

РодинаРедагувати

  • Ауйсл (д/н-937)
  • Сіхфріт (д/н-937)
  • Аральт (д/н-940), король Лімеріку
  • Олаф (д/н-981), король Дубліна у 945—947 та 952—981 роках, король Йорвіку у 941—943, 944 та 949—952 роках
  • Гутфріт (д/н-952), король Дубліну у 948—952 роках

ДжерелаРедагувати

(англ.)

  • Jean Renaud Les Vikings et les Celtes Éditions Ouest-France Université Rennes (1992)
  • Downham, Clare (2007). Viking Kings of Britain and Ireland: The Dynasty of Ívarr to A.D. 1014. Edinburgh: Dunedin Academic Press. ISBN 978-1-903765-89-0.