Сігарєв Василь Володимирович

Василь Володимирович Сігарєв (11 січня 1977, Верхня Салда) — російський кінорежисер, сценарист, продюсер, оператор, монтажер і драматург. Лауреат премій «Дебют», «Антибукер», «Еврика», «Новий стиль», «Evening Standard Awards[en]».

Сігарєв Василь Володимирович
рос. Василий Владимирович Сигарев
Дата народження 11 січня 1977(1977-01-11)[1] (47 років)
Місце народження Верхня Салда, Свердловська область, СРСР
Громадянство  Росія
Alma mater Nizhny Tagil State Socio-pedagogical Academyd і Єкатеринбурзький державний театральний інститутd (2003)
Професія кінорежисер, сценарист, драматург, театральний режисер
Нагороди
IMDb ID 3384558
vsigarev.ru
CMNS: Сігарєв Василь Володимирович у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився у 1977 році у Верхній Салді. Навчався в Нижньотагільському педагогічному інституті, закінчив Єкатеринбурзький державний театральний інститут за спеціальністю «драматургія», семінар Миколи Коляди (2003)[2].

Єдиним твором мистецтва, що вплинув на Сігарєва, він сам називає фільм «Іди і дивись» Елема Климова[3][4].

З 2003 року одружений на актрисі Яні Трояновій. Від першого шлюбу є дочка Єлизавета[5].

Громадська позиція ред.

Є противником безальтернативних виборів, клерикалізації російського суспільства, а також політичного переслідування «Гоголь-центру»[6].

Фільмографія ред.

Режисер ред.

  • 2009 — Дзига
  • 2012 — Жити
  • 2015 — Країна ОЗ

Сценарист ред.

  • 2005 — Продається детектор брехні (п'єса)
  • 2009 — Дзига
  • 2012 — Жити
  • 2014 — До побачення, мама
  • 2015 — Країна ОЗ

Короткометражки ред.

  • 2007 — Цукор (за мотивами вірша П. Елюара)
  • 2014 — #Крымнаш
  • 2017 — Z

Твори ред.

  • «Пластилін»
  • «Чорне молоко»
  • «Агасфер»
  • «Сонечка повертаються на землю»
  • «Гупешка»
  • «Детектор брехні»
  • «Замкова свердловина»
  • «Любов у зливного бачка»
  • «Хуртовина» (за мотивами повісті О. С. Пушкіна)
  • «Сім'я вурдалака»
  • «Пампушка» (за мотивами новели Гі де Мопассана)
  • «Російське лото»
  • «Фантомні болі»
  • «Яма»
  • «Парфумер» (за мотивами роману Патріка Зюскінда)
  • «Дзига» (Кіносценарій)
  • «У моєму болоті»
  • «Олексій Каренін» (П'єса за мотивами роману Л. Н. Толстого «Анна Кареніна»)

Вистави ред.

  • «Коханка» (театр «Бенефіс»)
  • «Гупешка» РАМТ, Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова
  • «Пампушка» (МХТ), вистава знятий з показу
  • «Заметіль»
  • «Детектор брехні» «Сфера», Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова
  • «Фантомні болі»
  • «Каренін» МХТ, Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова[7]
  • «Пластилін» (Центр драматургії і режисури Казанцева/Рощина), вистава знятий з показу
  • «Сонечка повертаються на землю» (театр Гоголя), вистава знятий з показу
  • «Викрадення», Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова
  • «Каренін», Театр на Спаській, режисер Єгор Чернишов, сценографія — Микола Слободяник. Прем'єра відбулася 7 жовтня 2016 р.

Нагороди та премії ред.

 
Василь Сігарєв у червні 2008 року
  • «Дебют» (2000)
  • «Антибукер» (2000)
  • «Еврика» (2002)
  • «Новий стиль» (2002)
  • «Evening Standard Awards[en]» (2002)
  • За фільм «Дзига»:
    • Кінофестиваль «Кінотавр» в Сочі (2009):
      • Головний приз кінофестивалю
      • Приз «Російської гільдії кінокритиків»
      • Приз ім. Р. Горіна За кращий сценарій»
    • Спеціальне згадування FICC (International Federation of Film Societies) на 44 МКФ у Карлових Варах (2009)
    • Приз за найкращий міжнародний художній фільм на МКФ в Цюріху (2009)
    • 39 МКФ «Молодість» у Києві (2009):
      • Приз Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI
      • Приз Міжнародної федерації кіноклубів FICC «Дон Кіхот»
      • Спеціальний диплом Екуменічного журі
    • Головний приз фестивалю Douro film harvest (Португалія) (2009)
    • Головний приз Kunst Film Biennale (Кельн, Німеччина) (2009)
    • Кращий дебютний фільм в Онфлер (Франція) (2009)
    • Національна премія кінокритики і кінопреси «Білий слон»:
      • Приз за кращий фільм
      • Приз за кращий фільм-дебют
    • Приз за кращу режисуру на Batumi International Art House Film Festival (Грузія) (2009)
    • Приз фестивалю «Супутник над Польщею» (2009)
  • За фільм «Жити»:
    • Головний приз фестивалю східноєвропейського кіно "goEast" у Вісбадені (2012)[8]
    • 23 відкритий російський кінофестиваль «Кінотавр» (2012):
      • Приз за кращу режисуру
      • Приз Гільдії кінознавців і кінокритиків
  • Премія «Ім'я» на фестивалі «Текстура» в Пермі[9] (2013)
  • За фільм «Країна ОЗ»:
    • Кінофестиваль «Кінотавр» в Сочі (2015)[10]:
      • Приз імені Григорія Горіна за кращий сценарій[11]
      • Приз «Російської гільдії кінокритиків»
    • 22 ММКФ «Лістапад» у Мінську (2015):
      • Диплом «За високу художність звукового рішення»
  • Сценарна премія «Слово» імені Валентина Черних за кращий сценарій повнометражного фільму (2016)[12]

Участь у драматургічних фестивалях ред.

  • «Любимівка»(2000)
  • «Щеликово» (2000)

Примітки ред.

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Об авторе
  3. Василий Сигарев: «Самый главный талант для меня — неравнодушие»
  4. Сигарев о фильме «Иди и смотри»: «Будет правдиво и больно. Очень больно». — Портал Кинопоиск (9 июля 2018 г.)
  5. Яна Троянова. Жить. Караван историй
  6. Лариса Малюкова. Василий Сигарев: «Мы все смертны. Так что и бояться нечего» // Новая газета. — 2017. — № 116. — 18.10.2017 — С. 23
  7. Алексей Каренин. Санкт-Петербургский театр имени Андрея Миронова. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 30 жовтня 2014. 
  8. Фильм Сигарева «Жить» победил на фестивале goEast в Германии. РИА Новости. 25 апреля 2012. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 12 червня 2012. 
  9. Максим Сухагузов (31 жовтня 2013). Обычная левитация. Блог. «Сеанс». Процитовано 1 листопада 2013. 
  10. Призёры. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 18 червня 2015. 
  11. Фильм «Про любовь» Анны Меликян победил на «Кинотавре» (рос.). Interfax. 14 червня 2015. Процитовано 31 січня 2016. 
  12. Василий Сигарев и Михаил Местецкий получили премию «Слово». intermedia.ru. 22 марта 2016. Процитовано 15 вересня 2017. 

Посилання ред.