Відкрити головне меню
Сьохо
Japanese aircraft carrier Shōhō.jpg
Служба
Тип/клас авіаносець класу «Дзуйхо»
Держава прапора Flag of Japan (1870–1999).svg Naval Ensign of Japan.svg
Спущено на воду 1935 рік (як швидкохідний танкер «Цуругізакі»)
Введено в експлуатацію з 15 січня 1939 року — як плавбаза підводних човнів,
з 26 січня 1942 року — як авіаносець.
Виведений зі складу флоту 7 травня 1942 (потоплений)
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 11 262 тони (стандартна)
14 200 (повна)
Довжина 204,8 м
Ширина 18,2 м
Осадка 6,6 м
Бронювання відсутнє
Технічні дані
Рухова установка двовальна паротурбінна силова установка
Потужність 38 770 кВт (52 000 к.с.)
Швидкість 28,2 вузла
Екіпаж 785 чоловік
Озброєння
Зенітне озброєння 4 спарених 127-мм зенітних автоматів,
4 спарених 25-мм зенітних автоматів
Авіація 30 літаків

Сьохо (яп. 祥鳳) — японський легкий авіаносець класу «Дзуйхо» часів Другої світової війни.

КонструкціяРедагувати

Корабель початково був закладений як швидкохідний танкер «Цуругізакі». Пізніше був переобладнаний на плавучу базу підводних човнів і в 1939—1940 роках перебував у складі об'єднаного флоту. Роботи з перетворення в авіаносець почались в грудні 1940 року, після того, як була закінчена перебудова однотипного корабля «Такасакі» в авіаносець «Дзуйхо». В січні 1942 року роботи були завершені, корабель отримав назву «Сьохо».

Бойове застосуванняРедагувати

«Сьохо» вперше взяв участь в бойових діях навесні 1942 року, коли він прикривав вторгнення в Порт-Морсбі у складі сил забезпечення під командуванням контр-адмірала Арітамо Гото. Ця операція японців призвела до битви у Кораловому морі, першої битви в історії, де авіаносці боролись один проти одного.

Битва у Кораловому моріРедагувати

6 травня 1942 року «Сьохо» йшов до Порт-Морсбі, коли був помічений чотирма бомбардувальниками B-17 за 100 км на південь від Бугенвіля. Літаки намагались розбомбити авіаносець, проте завдали йому лише незначних пошкоджень.

 
Вибух 454-кг бомби на палубі авіаносця «Сьохо» 7 травня 1942 року

Противники не мали точних даних про розташування один одного, і наступного ранку адмірал Такагі підняв в повітря літаки-розвідники, намагаючись знайти американські авіаносці. В 7.30 вони повідомили, що помітили авіаносець та крейсер. Авіагрупи «Сьокаку» та «Дзуйкаку» були негайно підняті в повітря, щоб завдати удару. «Оперативна група» насправді виявилась американським танкером «Неошо» та есмінцем «Сімс», що супроводжував його. Завдяки цій помилці 17-та оперативна група ВМС США отримала змогу вистежити групу авіаносця «Сьохо».

Літаки авіаносця «Сьохо» отримали наказ здійснити наліт на американські авіаносці, і коли в 9:50 літаки з «Лексінгтона» помітили «Сьохо», він якраз розвертався проти вітру. Перший удар не завдав пошкоджень авіаносцю, але розрив бомби поряд з авіаносцем змів з палуби п'ять літаків. В 10:25 прибула друга ударна група літаків, цього разу з авіаносця «Йорктаун». Незважаючи на вогонь зенітної артилерії кораблів, що супроводжували «Сьохо», внаслідок атаки на політну палубу «Сьохо» попали дві 454-кг бомби. Авіаносець, що втрачав хід, став легкою мішенню для бомб та торпед. Згідно з японськими документами, ще 11 бомб та 7 торпед попали в корабель, і «Сьохо» охопило полум'я.

 
Вибух торпеди, яка влучила в «Сьохо»

Через шість хвилин після того, як полетів останній американський літак, був відданий наказ покинути корабель, і о 10:35 палаючий авіаносець перевернувся та затонув.

На борту корабля знаходилось близько 800 чоловіків, з них тільки 255 були врятовані.

«Сьохо» став першим потопленим японським авіаносцем.

ДжерелаРедагувати

  • Шант К., Бишоп К. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия./Пер с англ./-М.Омега,2006 — 256 с.