Східносибірське нагір'я

Східносибірське нагір'я (рос. Восточно-Сибирское нагорье) — одна з найбільших гірських систем Російської Федерації. Розташоване між Центральноякутською низовиною та Беринговою протокою. Весь терен Східносибірського нагір'я має дуже низьку щільність населення.[1]

Східносибірське нагір'я
Larix gmelinii0.jpg

65°00′ пн. ш. 157°30′ сх. д. / 65.000° пн. ш. 157.500° сх. д. / 65.000; 157.500Координати: 65°00′ пн. ш. 157°30′ сх. д. / 65.000° пн. ш. 157.500° сх. д. / 65.000; 157.500
Країна Flag of Russia.svg Росія
Регіон Камчатський край
Хабаровський край
Республіка Саха
Магаданська область
Тип гірський хребет і Russian Large Landscaped
Ідентифікатори і посилання
Східносибірське нагір'я. Карта розташування: Росія
Східносибірське нагір'я
Східносибірське нагір'я
Східносибірське нагір'я (Росія)

У деяких районах Східносибірського нагір'я, таких як Кігіляхський хребет і Оймяконське плоскогір'я, зустрічаються кигиляхи — скельні утворення, що є священними для якутів[2]

ГеографіяРедагувати

Східносибірська система складається з декількох окремих ділянок гірських хребтів, на північ і південь від Полярного кола. Основна група хребтів простягається на відстань майже 3000 км від долини річки Лени до мису Дежнєва, на східному краю півострова Чукотка. Хоча нагір'я має завширшки приблизно 1200 км, високогірна область майже розрізана навпіл Східносибірською низовиною, яка простягається на північ в центральній частині. На південному заході межа чітко не визначена, оскільки вона перекривається системою Південносибірських гір. Через гірську місцевості великі ділянки східносибірського нагір'я є незаселеними. Найбільше місто — Магадан.[3]

ХребтиРедагувати

ГідрографіяРедагувати

Основними річками величезного регіону є Яна, Індигірка, Колима та її притока Омолон, а також Анадир[4]

Клімат, флора і фаунаРедагувати

У цьому регіоні зафіксовано найнижчі у світі температури для населених місць. На півдні Східносибірської гірської системи лежить район Оймяконської западини, де зареєстровані рекордно низькі температури, хоча регіон знаходиться приблизно за 3000 км) на південь від географічного Північного полюса[5]

Нижні схили хребтів, як і долини, значною мірою покриті тайгою[6]. На нижніх схилах зустрічається Сибірський кутозуб[7], вид, відомий тим, що переживає глибокі заморозки — до −45°C[8]

ЕкорегіониРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Gvozdetsky N. A. & Mikhailov N. I. Physical geography of the USSR. M., Thought, 1978.
  2. Кисиляхи (Russian). Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 19 жовтня 2020. 
  3. Google Earth
  4. Геоморфология России (Geomorphology of Russia). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020. 
  5. World Meteorological Organization Global Weather & Climate Extremes. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 20 жовтня 2020. 
  6. Herbert Hesmer. Einwirkungen der Menschen auf die Wälder der borealen kühlen Zonen der Alten Welt, Ch. Sowjetunion (Taiga), p. 188
  7. JSTOR — Emmett Reid Dunn, The Salamanders of the Family Hynobiidae. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020. 
  8. How salamanders survive the deep freeze. New Scientist. 11 вересня 1993. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 2 листопада 2012. 

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Равнины и горы Сибири. — М. : Наука, 1975.

ПосиланняРедагувати