Відкрити головне меню

Сховище цивільної оборони

Swiss Civil Defense Bunker (15710856390).jpg
Ідеальне сховище, США, 1957 рік

Сховище цивільної оборони — спеціальна споруда да да да, призначене для захисту людей від зброї масового ураження.

Українське законодавство визначає: «сховище – герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів» та відносить сховища до захисних споруд цивільного захисту.[1]

Попередниками сховищ цивільної оборони були сховища від ураження отруйними газами початку 20-го століття, що захищали людей від хімічної зброї і бомбосховища 30-40-х років з переважним захистом від бомб і снарядів. Термін «Сховище» щодо цивільних захисних споруд почав застосовуватися в літературі і в колі фахівців ще в довоєнний час, щоб об'єднати під одним терміном різнорідні бомбосховища та легкі споруди хімічного захисту, але по-справжньому увійшов в побут і по черзі витіснив терміни «газосховище» і «бомбосховище» значно пізніше.

Загальні відомостіРедагувати

Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них укритих людей на протязі двох діб. За ступенем захисту від дії хвилі удару ядерного вибуху сховища розділяються на I, II, III і IV класи.

Нормативний клас сховищ залежить від групи міста, категорії суб'єкта господарської діяльності і місця розташування об'єкту. При цьому радіус збору укривання людей приймається у разі забудови території одноповерховими будинками 500 м, а багатоповерховими будинками — 400 м.

За умовами зведення сховища можуть бути, які завчасно зводяться в мирний час або швидко будуються з введенням повної готовності цивільної оборони. Сховища, які завчасно будуються в мирний час, проектуються, як правило, вбудованими в підвальні поверхи споруд і будинків. При неможливості створення вбудованих сховищ, допускається будівництво окремо розташованих сховищ.

У мирний час сховища повинні використовуватися в інтересах суб'єкта господарської діяльності та обслуговування населення. Місткість сховищ по топовим проектам складає: 100, 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1200,1500, 1800 і більше чоловік.

КласифікаціяРедагувати

Сховища класифікуються за:

  • захисними властивостям;
  • місткістю;
  • місцем розташування (вбудовані та окремо розташовані);
  • забезпеченню фільтровентиляційним обладнанням (з обладнанням промислового виготовлення; з обладнанням, виготовленим з підручних матеріалів);
  • часом зведення (побудовані завчасно; швидкозбудовані);
  • призначенням (для захисту населення; для розміщення органів управління тощо).

Об'ємно-планувальне рішенняРедагувати

 
План сховища: 1 — приміщення для укриття людей; 2 — пункт управління; 3 — медичний пункт (може не влаштовуватися); 4 — фільтровентиляційна камера; 5 — приміщення дизельної електростанції; 6 — санітарний вузол; 7 — приміщення для ПММ і електрощитова; 8 — приміщення для продовольства (може не облаштовуватися); 9 — вхід з тамбуром; 10 — аварійний вихід з тамбуром.

Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) допоміжні (приміщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і виходи.

Норма площі підлоги основних приміщень для одної людини складає не менше 0,4—0,5 м², а використання сховищ у мирний час для виробничих потреб повинне складати не більше ніж 40 % загальної площі сховища. Об'єм приміщень на одну людину повинен бути не менше ніж 1,5 м³. Приміщення для укриття людей обладнують нарами для сидіння розміром 0,45×0,45 м, для лежання 0,55×1,8 м — на одну людину, ширина проходу між ними повинна бути 0,7—0,85 м, а ширина прохідного проходу в сховищі повинна бути 0,9—1,2 м.

Розміри приміщення для фільтровентиляційного обладнання визначаються його габаритами і площею необхідною для його обслуговування.

Дизельна електростанція розташовується біля зовнішньої стіни сховища і відділяється від інших приміщень негорючою стіною з величиною вогнестійкості, яка дорівнює 1 годині. Вхід у ДЕС зі сховища обладнується тамбуром з двома герметичними дверима, що відкриваються в бік сховища.

Санітарні вузли: для чоловіків — 1 очко і 1 пісуар на 150 чоловік; для жінок — 1 очко на 75 чоловік; один умивальник на кожні 200 чоловік, але не менше одного на санітарний вузол.

При проектуванні та будівництві прагнуть до того, щоб фільтровентиляційна камера, санвузли та інші допоміжні приміщення займали мінімальну площу.

Конструктивні рішенняРедагувати

Основними конструктивними елементами сховищ є: огороджувальні конструкції (зовнішні стіни, перекриття, фундаментна плита), внутрішні конструкції (стіни, колони), елементи входів і аварійних виходів, захисні устрої в проймах (захисні герметичні двері і ставні), захисні устрої в технологічних проймах і вводах інженерних комунікацій.

Несучі конструкції розраховуються на дію повітряної хвилі ядерного (звичайного) вибуху у відповідності з класом сховища. Маса 1 м огороджувальних конструкцій повинна бути для сховищ І—ІІІ класів не менш 1500 кг, а для інших класів не менш 1100 кг. В масу перекриття включається маса встановленого обладнання (не більш 200 кг на 1 м² займаної площі), а також маса шару ґрунту на перекритті. Залізобетонні перекриття вбудованих сховищ повинні мати термоізоляційний шар.

Входи в сховища і аварійні виходи. Вхід складається з спуску сходів або пандусу, переднього тамбуру, тамбуру (тамбур-шлюзу) і вхідних отворів з дверми. Кількість входів залежить від місткості сховищ і кількості людей, що приходяться на один вхід. При місткості сховища до 300 чоловік допускається робити один вхід і аварійний евакуаційний вихід з висотою двері 1,8 м. Для забезпечення пропуску людей після сигналу цивільної оборони на закриття дверей при входах в сховище створюються одно- або двокамерні тамбури-шлюзи.

Захист входів та інших пройм в захисних спорудах цивільної оборони (сховищах і укриттях проти радіації) здійснюється шляхом встановлення типових захисних і герметичних дверей, воріт і ставень у відповідності з класом захисних споруд і місцем їх розташування та можливими надзвичайними ситуаціями.

Герметизація і гідроізоляціяРедагувати

Герметизація сховищ виконується для виключення проникнення всередину сховищ отруйних речовин, радіоактивного пилу, біологічних аерозолів, газоподібних продуктів горіння при пожежах і затікання повітряної ударної хвилі, а гідроізоляція — для виключення проникнення ґрунтових і поверхневих вод.

Вентиляція і опаленняРедагувати

Сховища обладнуються механічними системами припливної і припливно — витяжної вентиляції для підтримання допустимих теплових і вологих та газових параметрів повітря на протязі всього часу перебування в них людей.

Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати нормальну її роботу по режиму чистої вентиляції впродовж 48 годин і в режимі фільтровентиляції 12 годин.

У сховищах, що розташовані в зонах можливих масових пожеж або сильної загазованості території шкідливими речовинами від вторинних факторів, передбачається режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря з розрахунковою тривалістю режиму на протязі 6 годин. В систему вентиляції входять окремі забірні канали повітря для різних режимів, проти вибухові устрої з розширювальними камерами, що встановлюються на забірних і витяжних каналах, фільтри проти пилу, фільтри-поглиначі, вентилятори, розвідна система, герметичні клапани, витяжний канал (у сховищах, які обладнані для роботи в режимі повної ізоляції, окрім того засоби регенерації) і теплоємний фільтр.

Сховища оборудуються центральним опаленням в виді самостійного відгалуження від загальної опалювальної мережі об'єкту або будинків і споруд.

Водозабезпечення і каналізаціяРедагувати

Для забезпечення водою сховище оборудується підключеним до зовнішньої водопровідної мережі водопроводом. На вводі водопровідної мережі встановлюється запірна арматура. На випадок виходу із строю зовнішніх водопровідних мереж передбачається ємності для аварійного запасу води.

У сховищах встановлюються промивні туалети з відводом стічних вод у зовнішню каналізаційну мережу через самостійні випуски (самопливом або шляхом перекачування) з встановленням засувки в середині сховища і аварійного резервуару для збору фекалій.

Елетрозабезпечення і зв'язокРедагувати

Елетрозабезпечення сховища виконується від зовнішньої мережі міста або суб'єкта господарської діяльності.

У сховищах великої місткості або на групу близько розташованих сховищ робиться захисна дизельна електростанція (ДЕС) на випадок виходу із строю зовнішнього джерела електрозабезпечення.

У сховищах без ДЕС використовуються місцеві джерела освітлення. Освітленість приміщень в цих випадках не нормується. Сховища повинні мати телефонний ввід і радіотрансляційну точку.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати