Сухенко Максим Володимирович
Макси́м Володи́мирович Сухе́нко — молодший сержант батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» МВС України, учасник російсько-української війни.
| Сухенко Максим Володимирович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
28 листопада 1981 Київ | |
| Смерть |
29 серпня 2014 (32 роки) Горбатенко, Старобешівський район | |
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | Трассер | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Рід військ |
 Спеціальна поліція | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Був третьою дитиною у батьків, виростав із трьома сестрами. 1998-го закінчив київську ЗОШ № 138. 2000 року почав працювати техніком в Центрі інформатики Міністерства культури і мистецтв України. 2003-го одружився.
Протягом лютого-червня 2014-го займався волонтерством, з сестрою Марією займався розробкою й пошиттям військової амуніції.
В часі війни — доброволець, старший інспектор, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець».
29 серпня 2014 року виходив разом з українськими військами з Іловайського оточення. У «зеленому коридорі» в районі хутора Горбатенко дістав поранення обох ніг при обстрілі російськими десантниками. Його перенесли до хати, де вже були всі поранені бійці. Помер від втрати крові.
Тимчасово був похований місцевими мешканцями на сільському кладовищі — разом з бійцями батальйонів «Миротворець» Катричем В'ячеславом, Олексієм Гораєм, Романом Набєговим, «Херсон» Олексієм Вовченком, «Світязь» Віктором Шолухою.
15 вересня тіло Максима Сухенка було ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковцями місії «Експедиція-200» («Чорний тюльпан»). 18 вересня тіло було привезено до Києва.
Похований 21 вересня в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.
Вдома залишились дружина та дві доньки — Марія 2004 р.н й Олена 2006 р.н.
Пам'ять ред.
Георгій Тука так написав про Максима:[1]
Таких, как Макс — немного… С первых дней он всем сердцем переживал за нашу Родину, за тех парней, которых посылают на убой тупые командиры…Часто мы садились на лавочке возле моего дома и говорили-говорили-говорили…и не могли наговориться! Это было еще ранним летом… Имея небольшой пошивочный цех, Макс первым откликнулся на мою просьбу в ФБ по пошиву флагов Украины! Именно от него я узнал что такое „разгрузка“, именно он объяснил мне что такое „кордура“.. У него было молодое и очень большое сердце! И это сердце болело! Болело постоянно! Болело за нашу Родину!
Нагороди ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).
Примітки ред.
- ↑ Мы прощаемся с нашим другом – Максимом Сухенко. Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 29 вересня 2015.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 26 лютого 2015 року року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Сухенко Максим Володимирович
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |