Відкрити головне меню

Сухарів городок — поселення, що існувало на території сучасного Кремінського району Луганської області у 1680—1836 роках. Було розташовано на лівому березі Сіверського Донця південніше сучасного міста Кремінна, на лівому березі Сіверського Дінця навпроти села Шипилівки.

ІсторіяРедагувати

Сухарів було засновано близько 1680 року дінськими козаками, що були заслані на північний берег Сіверського Донця за участь у повстанні Степана Разіна.[1]

У грамоті Петра І від 14 жовтня 1704 року сказано:

«А после измены Брюховецкого и Разина они, донские казаки, поселили на реке Донцу городки: Боровской, Краснянский, Сухарев».

У цей же час на берегах річки Красної кріпаки-втікачі з правобережної України заснували слободу Кремінну. У цій слободі в 1688 році розмістилася одна із сотень Ізюмського слобідського полку.

У процесі суперечки між цими селищами цар Петро I став на сторону Ізюмських козаків. В 1707 році в Сухарів городок направляється князь Юрій Довгорукий щоб описати майно донських козаків Сухаріва у царську скарбницю. Після цього походу містечко втратило своє значення. Останні його жителі перебралися жити в Кремінну в 1836 році.

На початку XVIII ст. Сухарів опинився на території, де виникло повстання Кіндрата Булавіна 1707—1708 рр. У документах того часу згадується наступне:

«Булавин после убития княжего стал еще многолюднее… имеет де свое злое намерение конечно приходить под Тор, и под Краснянск, на Сухарев, на Кабанье, на Меловой Брод, на Сватовы Лучки, на Бахмут. И, идучи, будут казаков к себе приворачивать… А предались ему Булавину их козачьи городки по Донцу: Трехизбенской, да Старое и Новое Боровское, да Новый Айдар, Шульгин, Белянск.»[2]

ПриміткиРедагувати

  1. Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины.- Луганск, 2003.
  2. Булавинское восстание (1707 - 1708) в кн. «Труды историко-археографического института АН СССР», т. 12 стр.128 - 130