Сурика́т[1] (Suricata suricatta) або англ. meerkat — хижий ссавець з родини мангустових (Heprestidae), єдиний сучасний представник роду Suricata. Мешкає в пустелі Калахарі, що у Південній Африці. Сурикати зустрічаються в таких країнах, як-от: Ангола, Ботсвана, Намібія, ПАР. Середня тривалість життя цих тварин становить 12—14 років.

Сурикат
Період існування: ранній плейстоценнаш час, 2.59–0 млн р. т.
Suricatos (Suricata suricatta), parque nacional Makgadikgadi Pans, Botsuana, 2018-07-30, DD 26.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Мангустові (Herpestidae)
Рід: Сурикат (Suricata)
Вид:
Сурикат (S. suricatta)
Біноміальна назва
Suricata suricatta
Meerkat Area.svg

ОписРедагувати

Довжина голови й тіла: 250—350 мм, хвіст: 175—250 мм. Статевий диморфізм майже не виражений, самці трохи дрібніші самиць. Середня вага близько 750 грамів. Забарвлення жовтувато-сіро-сиве. Голова майже біла, вуха чорні, хвіст жовтуватий із чорним кінчиком. Шерсть довга і м'яка, а підшерстя темно-рудого кольору. Тіло досить струнке з довгими тонкими кінцівками. Передні ноги мають дуже довгі, сильні кігті. Самиці мають шість молочних залоз. Залози видно добре, оскільки на цій частині тіла, як і на шиї шерсть коротша, ніж у інших місцях. У сурикатів чудовий зір: темні захисні смужки довкола очей дозволяють їм дивитися прямо на сонце, а третє віко надійно захищає від пісків пустелі[2].

 
Череп та зуби суриката

ПідвидиРедагувати

Є три підвиди сурикатів[3]:

  • Suricata suricatta siricata
  • Suricata suricatta iona
  • Suricata suricatta majoriae

ПоведінкаРедагувати

 
Сім'я сурикатів у пустелі Калахарі.

Деякі сурикати живуть у гірських районах, захистками для них у цьому випадку є невеликі скелясті печерки. Сурикати риють нори в кам'янистому ґрунті Калахарі або користуються залишеними норами африканської земляної білки. Самі ж нори мають заплутану систему тунелів на глибині до 2 м. Ці житла мають сотні виходів на поверхню і займають до 800 кв. м.

Розмноження паразитів у норі призводить до того, що сурикатам властива часта зміна осель, при цьому нове поселення може виявитися за 1—2 км від старого. Сурикати ведуть денний спосіб життя, у теплий день вони гріються на сонці.

Як високоорганізовані тварини, сурикати об'єднуються в колонії, що складаються з двох-трьох сімейних груп по 20—30 особин. Проте, деякі надсім'ї мають по 50 представників або й більше. У кожної сім'ї сурикатів — своя територія, яка досягає до 12 кв. км.

Кланам сурикатів властива ворожнеча за території, на «межі» яких відбуваються битви, які нерідко закінчуються сумно: при захопленні нори, в якій знаходилися дитинчата ворожого клану, вони будуть убиті. День сурикати починають з очищення свого житла, потім виходять на полювання, опівдні відпочивають у тіні, після чого знову виходять на пошуки їжі, повертаючись у нору до заходу сонця. Для «розмов» сурикати використовують 10 звукових поєднань, при цьому їх мова складається з 20 «слів». Деякі сурикати придатні для утримання в будинку, їх відносять до тварин найстійкіших до хвороб.

У колонії сурикатів, кожна особина маєте своє призначення. Дослідники виявили, що старші сурикати відіграють активну роль у навчанні молоді. Самки сурикатів – найвідданіші матері. При нападі орла вони закривають собою дитинчат, рятуючи їх від смерті ціною власного життя.

ХарчуванняРедагувати

Зазвичай сурикати харчуються переважно цибулинами рослин, сараною, скорпіонами, термітами та іншими комахами, невеликими зміями та їхніми яйцями, птахами, пташиними яйцями, а також добувають земляних білок, мишей і піщанок. До отрути змій та скорпіонів сурикати мають імунітет.

РозмноженняРедагувати

Шлюбний період у сурикатів триває з жовтня по травень. Зазвичай самка народжує по 2-5 дитинчат, при цьому сурикати можуть приносити потомство 2-3 рази на рік. Сурикати не витрачають час на романтичні залицяння: самець просто нападає на самку. Боротьба тварин триває, допоки самка нарешті не поступиться домаганням. Сурикати утворюють стійкі пари, але не завжди зберігають вірність партнерові.

Вагітність у сурикатів триває 77 днів, можливо менше, у дикій природі народжується від 2 до 5, найчастіше 3, 4 дитинчат, які важать 25—36 гр. Їхні очі відкриваються на 10—14 день, від молока відлучаються на 7—9 тиждень. Статева зрілість настає в однорічному віці. Новонароджені «дорослішають» за одну ніч: вчора їх іще годувала мати, а вже зранку про їжу вони мають дбати самі.

ЕтимологіяРедагувати

Етимологія назви не до кінця ясна. В африкаанс використовується слово “graatjiemeerkat”, але “stokstertmeerkat” також добре вкоренилося і є описовим. Suricate, швидше за все, є французьким запозиченням у нідерландців, у найпридатнішій формі [4].

У культурі та мистецтвіРедагувати

  • Маєток сурикатів (англ. Meerkat Manor) — британський документальний телесеріал про сурикатів, ішов на каналі Animal Planet (2005—2008).
  • Маєток сурикатів: історія починається (англ. Meerkat Manor: The Story Begins) — британський документальний фільм, приквел телесеріалу (2008).
  • Сурикати (англ. The Meerkats) — повнометражний британський документальний фільм Джеймса Гонейборна про життя клану сурикатів у пустелі Калахарі (2008).
  • Сурикат Біллі — один з головних героїв мультфільму «Союз звірів» (2010).
  • Сурикат Тімон — персонаж мультфільму «Король Лев» і один з головних героїв мультиплікаційного телесеріалу «Король Лев: Тімон і Пумба», найкращий друг бородавочника Пумби.
  • Дистрибутивові Ubuntu Linux, версії 10.10 присвоєно найменування вільнодумний сурикат (англ. Maverick Meerkat).

ЛітератураРедагувати

  • Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world / JHU Press, 2005, P. 219—221 (англ.)
  • Moira J. van Staaden Suricata suricatta. Mammalian species. The American Society of Mammalogists. 1994. N.483, P. 1—8 (англ.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати