Супутники Венери

Супутники Венери — гіпотетичні небесні тіла природного походження, що обертаються навколо Венери, про відкриття яких в XVII-XVIII століттях неодноразово повідомляли різні астрономи. В даний час відомо, що природні супутники у Венери відсутні.

Так, на думку художника, виглядала б Венера, якби у неї був супутник.

ІсторіяРедагувати

Перші заяви про те, що виявлені супутники Венери, відносяться до XVII століття. Всього за 120-річний період до 1770 року було зареєстровано понад 30 спостережень супутників як мінімум 12 астрономами[1]. До 1770 пошуки супутників Венери були практично припинені, в основному через те, що не вдавалося повторити результати попередніх спостережень, а також в результаті того, що жодних ознак наявності супутника не було виявлено при спостереженні проходження Венери по диску Сонця в 1761 і 1769 році.

У Венери існує квазісупутник, астероїд 2002 VE68, що обертається навколо Сонця таким чином, що між ним і Венерою існує орбітальний резонанс, в результаті якого протягом багатьох періодів обертання він залишається поблизу планети.

Доведення відсутності існування супутникаРедагувати

 
Креслення Хелля, що пояснюють утворення помилкових зображень Венери

Астроном Хелль встановив, що при певних умовах світло яскравої планети можуть відбиватися від рогівки ока, а потім від меніскової лінзи в окуляр телескопа, створюючи хибне зображення планети, яскравість якого буде залежати від співвідношення кривизни поверхонь, що відбивають; при цьому отримання такого помилкового зображення можливо лише в певних умовах, що включають точне взаємне розташування очі і окуляра і особливі, плавні рухи ока[2].

Можливі пояснення спостереженьРедагувати

Атмосферний феноменРедагувати

У 1885 році бельгійським астрономом і фізиком Жульєном Тіріоном (Julien Thirion) було запропоновано нове пояснення спостережень супутника Венери. Тіріон пов'язав їх з феноменом паргеліїв, або помилкових сонць, який, як відомо зараз, викликається дифракцією світла на кристалах льоду у верхніх шарах земної атмосфери. Тіріон приділив особливу увагу спостереженнями Фонтани, який бачив не один, а два об'єкти, що дуже характерно для описуваного класу явищ[3].

Слабкі зіркиРедагувати

 
Карти Штробанта, на яких показано зоряне небо в околицях Венери в моменти спостережень супутника

Основним поясненням, запропонованим Штор Бантом, було припущення про те, що спостерігачі бачили над супутник, а слабкі зірки, що знаходилися в момент спостереження поблизу Венери[4]. При цьому йому вдалося знайти ті зірки, які перебували в позиції, дуже близькою до зазначеної спостерігачами. Скориставшись Боннським оглядом, Штробант виявив, наприклад, що 7 серпня 1761 в тому місці, де за описом Рудкіара повинен був бути супутник, перебувала зірка 6-ї величини 71 Оріона, а в тому місці, де Супутник-3 січня 1768 року бачив Хорребоу - зірка θ Терезів[5].

Квазісупутник ВенериРедагувати

В даний час у Венери є один квазісупутник, астероїд 2002 VE68, який перебуває з Венерою в орбітальному резонансі[6]. Обчислення орбітального руху цього астероїда в минулому і майбутньому показало, що поточну орбіту він зайняв близько 7000 років тому, ймовірно, в результаті зближення із Землею, і що він буде залишатися на ній ще протягом 500 років, після чого займе положення в точці Лагранжа L5 в системі Сонце - Венера, ставши, таким чином, одним з «троянців» Сонячної системи. Цей астероїд також може наближатися на досить малу відстань до Землі, що, ймовірно, і стане причиною зміни його орбіти в майбутньому.

ПриміткиРедагувати

  1. Kragh, 5.
  2. Hell, 29—30.
  3. Kragh, 127.
  4. Kragh, 129.
  5. Stroobant, 9.
  6. Mikkola S., Brasser R., Wiegert P., Innanen K. Asteroid 2002 VE68, a quasi-satellite of Venus // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. — 2004. 

ЛітератураРедагувати

  • Short J. An observation on the planet Venus (with regard to her having a satellite) // Philosophical Transactions (for 1739—41). — 1744. — Vol. 41, № 459. — P. 646—647.
  • Baudouin A. Mémoire sur la découverte du satellite de Vénus, et sur les nouvelles observations qui viennent d’étre faites à cette sujet. — Paris: Desaint & Saillant, 1761.
  • Baudouin A. Remarques sur une quatriéme observation du satellite de Venus faite à Limoges le 11 mai 1761. — Paris: Desaint & Saillant, 1761.
  • Baudouin A. Abhandlung von der Entdeckung eines Trabanten der Venus. — Berlin: Verlag des Buchladens der Realschule, 1761.
  • Horrebow C. Videre fortsættelse af observationerne gjorte paa Veneris drabant // Skrifter, Kgl. danske Videnskabernes Selskab. Part 9 (for 1761—64). — 1765. — P. 400—403.
  • Artzt F. Iagttagelse over Venus og dennes Drabant // Nyeste Skilderie af Kjøbenhavn. — 1813. — Vol. 29. — P. 452—455.