Відкрити головне меню

Мико́ла Іва́нович Супруне́нко (*5 (17) лютого 1900(19000217), Полтава — † 11 вересня 1984, Київ) — український історик, доктор історичних наук1953 року), професор1955 року), член-кореспондент1958 року) і дійсний член17 березня 1972 року) АН УРСР.

Микола Іванович Супруненко
Супруненко Микола Іванович.gif
Народився 5 (17) лютого 1900(1900-02-17)
Полтава
Помер 11 вересня 1984(1984-09-11) (84 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство УРСР
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Інститут червоної професури при ВУЦВК
Сфера інтересів історія
Заклад Інститут історії АН УРСР
Вчене звання професор, академік АН УРСР
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Бойко Олена Дмитрівна
Реєнт Олександр Петрович
Терещенко Юрій Іларіонович
Тимченко Жанна Павлівна
Член НАН України
Нагороди
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»Орден «Знак Пошани»
Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСРГрамота Президії Верховної Ради УРСР
Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1969
Заслужений діяч науки і техніки України

БіографіяРедагувати

Народився 5 (17 лютого) 1900 року у Полтаві у робітничій сім'ї. Брав участь у Громадянській війні. З 1921 року на громадській, потім на партійній роботі. Член ВКП(б) з 1925 року. 1937 року закінчив Інститут червоної професури при ВУЦВК (Харків, Київ). У 19371941 роках працював в Інституті історії України АН УРСР1953 року — Інститут історії АН УРСР) ученим секретарем, у 19411954 роках — старшим науковим співробітником, у 19551984 роках — завідувачем відділом.

 
Могила Миколи Супруненка

Жив в Києві по вулиці Коцюбинського, 9, квартира 3. Помер 11 вересня 1984 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

ВідзнакиРедагувати

Заслужений діяч науки УРСР (з 1968 року). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (присуджено 25 грудня 1969 року за двотомну працю «Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні»; у співавторстві).

Народжений двома орденами «Знак Пошани» (1944, 1954), орденом Трудового Червоного Прапора (1967), Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР, Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1970).

ПраціРедагувати

Автор праць з новітньої історії України; зокрема доби 1917—1920 років, написаних на основі джерельних матеріалів, але обмежених офіційною партійно-радянською доктриною. Опублікував понад 170 наукових праць. Головні з них:

  • «Розгром денікінщини на Україні» (1942),
  • «Україна в період іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни 1918—1920 pp.» (1951, друге видання — 1961),
  • «Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941—1945» (1956),
  • «Очерки истории гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине 1918—1920» (1966).
  • «Історія України. Короткий курс» (1941, спільно з С. Белоусовим, К. Гуслистим, Ф. Ястребовим, М. Петровським).

Джерела та літератураРедагувати