Суперечка про назву Перської затоки

VI карта з Птолемеєвської «Географії», на якому зображений Sinus Persicus (Перська затока) і Sinus Arabicus (Червоне море); реконструкція 1467 року.
Карта Герарда Меркатора 1595 року, яка показує термінологію Перської затоки (Mare di Mesendin olim Persicus sinus) і Арабської затоки (Червоне море).
Карта компанії Saudi Aramco 1952 року з використанням терміна «Перська затока» (араб. الخليج الفارسي‎).
На французькій карті Османської імперії від 1667 року Перська затока названа «Арабською затокою» (фр. Sein Arabique).

Назва водойми, що розділяє Іранське нагір'я і Аравійський півострів, за яким історично закріпилася назва Перська затока, було оскаржене деякими арабськими країнами в 1960-х роках. Суперництво між Іраном і арабськими державами, поява панарабізму і арабського націоналізму призвели до використання терміна «Арабська затока» в кількох арабських країнах.

Історичний оглядРедагувати

На майже всіх картах, надрукованих до 1960 року, і в більшості сучасних міжнародних договорів, документів і карт ця акваторія відома як «Перська затока». Назву «Арабська затока» офіційно використовується тільки в Лізі арабських держав і в документах ООН на арабській мові. Назва «Перська затока» є традиційним з часів давньогрецьких географів Птолемея і Страбона і відображає геополітичні реалії того часу з могутньою Перською імперією, яка контролювала практично всю берегову лінію Затоки. Цю назву використовував у своїх творах арабський християнський історик X століття Агапій Манбіджський[1].

Згідно Махану Абедину з Jamestown Foundation, вперше ініціатива про зміну назви на «Арабська» була озвучена сером Чарльзом Белгрейвом в 1930-х роках, а британський радник правителя Бахрейну використовував назву «Перська затока» аж до 1960-х років[2][3][4][5], але, у міру зростання націоналістичних настроїв серед арабів в цьому десятилітті, деякі арабські країни, в тому числі і ті, що межують з Перською затокою, почали широко використовувати термін «Арабська затока» (араб. الخليج العربي‎ — al-Ḫalīj al-'Arabiyy), щоб приписати цей водний шлях собі. Ведучий телеканалу «Аль-Джазіра» англійською мовою Теймур Набілі зазначив, що, за іронією долі, розвитку руху за зміну назви затоки посприяло те, що Іран, спонукуваний США, підтримав Ізраїль під час арабо-ізраїльської війни 1973 року[6]. Це, вкупі з ослабленням політичного та економічного впливу Ірану, призвело до прийняття альтернативної назви Перської затоки в регіональних політичних колах і нафтовому бізнесі.

У давнину терміном «Арабська затока» (лат. Sinus Arabicus) позначали те, що зараз відомо під назвою «Червоне море» — зокрема, Страбон і Птолемей називали Червоне море як Sinus Arabicus. І обидва цих давніх географа використовували назву «Перська затока» (лат. Sinus Persicus) для водойми між Іраном і Аравійським півостровом. У період раннього ісламу мусульманські вчені використовували назву «Море персів» (араб. بحر فارس‎ — «бахр аль-Фаріс») або «Затока персів» (араб. خليج فارس‎ — «халідж Фаріс»). На більш пізніх європейських картах Нового часу використовуються ті ж назви: Sinus Persicus, Persischer Golf, Golfo di Persia на різних мовах Європи. [7]

Після захоплення Багдада Османською імперією в 1534 році, турки отримали доступ до Індійського океану через головний порт Перської затоки — Басру. У 1541 році картограф Герард Меркатор зробив спробу створення найбільш точної карти Землі на той період, де назвав цю затоку як «Перська затока, зараз Басрійське море» (Sinus Persicus, nunc Mare de Balsera)[8]. Тим не менш, на його карті світу від 1569 року назва змінюється на Mare di Mesendin (Мусандамське море, за назвою півострова Рас Мусандам в Омані)[9], а в Atlas Minor Меркатора 1634 року Перська затока названа «Арабською» (Sinus Arabicus)[10]. У той час як його суперник Абрахам Ортелій у світовому атласі 1570 року використовував для затоки назва Mare El Catif, olim Sinus Persicus (за назвою Аравійського порту Ель-Катіф), але позначив вхід в затоку (суч. Ормузьку протоку) як Basora Fretum (Басрійську протоку)[11]. Після всієї цієї плутанини, стара назва почала поступово поширюватися з XVII століття, але Туреччина все ще використовувала назву «Басрійська затока»[12] (тур. Basra Körfezi).

В кінці 1830-х років британці зробили спроби взяти під свій контроль цей морський шлях, і журнал Times в 1840 році згадує про Перську затоку як про «Британське море», але в подальшому ця назва ніколи не використовувалось в іншому контексті[13].

Альтернативні варіанти назвиРедагувати

Після ісламської революції в Ірані в 1979 році, деякі представники ісламських угруповань запропонували використовувати термін «Ісламська затока» або «Мусульманська затока»[14]. Садек Хальхалі під час свого візиту в ОАЕ в 1979 році запропонував використовувати термін «Мусульманська затока». Але від цієї ідеї швидко відмовилися, після того, як в 1980 році мусульманський Ірак почав вторгнення в Іран.

Позиція ІрануРедагувати

Іран використовує тільки термін «Перська затока» і не визнає назв «Арабська затока» або просто «Затока». Іран не вважає останній варіант іменування неупередженим і розглядає його використання як внесок у відмову від історичної назви[15]. У лютому 2010 року Іран пригрозив закрити свій повітряний простір для іноземних компаній, особливо з регіону Перської затоки, якщо вони не використовують термін «Перська затока»[16][17][18][19].

30 квітня 2010 року вперше був відзначений Національний день Перської затоки, який був відсвяткований по всьому Ірану, особливо в прибережних містах Перської затоки. 30 квітня було вибрано тому, що цей день є річницею успішної військової кампанії шаха Аббаса І Великого, після якої португальці були витіснені з Ормузької протоки, а острів Ормуз був захоплений. Рішення про відзначення цієї дати було прийнято Верховною радою Культурної Революції, під головуванням колишнього президента Мохаммада Хатамі[20]. [21]

Поштова компанія Ісламської Республіки Іран випустила серію марок, присвячених відзначенню Національного Дня Перської затоки[22].

Інциденти, пов'язані з суперечкою про назву Перської затокиРедагувати

  • Завдяки «бомбардуванню Google» в 2004 році з боку іранських користувачів мережі Інтернет, при пошуку словосполучення «Arabian Gulf», першим посиланням у видачі пошукової системи Google стала значитися сторінка, яка пародіює «помилку 404» і радить більше не шукати «Арабська затока»[23].
  • У 2004 році влада Ірану заборонила Атлас світу, виданий Національним географічним товариством США, через те, що Перська затока в ньому позначена як «Арабська затока», а три острови в Перській затоці (Абу-Муса, Томбе-Бозорг и Томбе-Кучек) відзначені як «окуповані Іраном»[24].
  • Другі ісламські ігри солідарності, які планувалося провести в жовтні 2009 або квітні 2010 року в Тегерані, не відбулися через суперечку про назву Затоки.
  • На церемонії відкриття XVI Літніх Азійських ігор 2010 року у Гуанчжоу, Перська затока була названа «Арабською затокою», через що посол Китаю в Ірані був викликаний в МЗС Ісламської Республіки, а посольство Ірану в Пекіні направило китайським властям ноту протесту[25].

ПриміткиРедагувати

  1. Agapius on a Boat (en). www.roger-pearse.com. Процитовано 2014-11-14. 
  2. Alai, Cyrus (originally published: 15 December 2000; last updated: 7 February 2012). Encyclopædia Iranica. http://www.iranicaonline.org/articles/geography-iv-cartography-of-persia-. Процитовано 1 February 2012. 
  3. Encyclopædia Iranica. originally published: 15 December 2006; last updated: 30 March 2012. http://www.iranicaonline.org/articles/iraq-vi-pahlavi-period-1921-79. Процитовано 1 February 2012. 
  4. Picture of Gamal Abdel Nasser’s Handwritten Letter, Using the Term Persian Gulf (ar). Архів оригіналу за 2011-07-24. Процитовано 2014-11-14. 
  5. Picture of 1952 Saudi Arabian ARAMCO map using the name Persian Gulf
  6. Teymoor Nabili. . — Al Jazeera English.
  7. Documents on the Persian Gulf's name Dr.Mohammad Ajam
  8. Герард Меркатор. Terrestrial Globe, Arabian Section (en). Гарвардский университет. Процитовано 2014-11-15. 
  9. Герард Меркатор. Mercator Projection World Map. wilhelmkruecken.de. Процитовано 2014-11-15. 
  10. commons:File:Mercator-Hondius (1634) Ottoman Empire.jpg
  11. Абрахам Ортелий. Map of Turkish Empire, 1570. cartographicarts.com. Архів оригіналу за 2012-03-03. Процитовано 2014-11-15. 
  12. Republic of Turkey Ministry of Culture and Tourism history page. www.kultur.gov.tr. Процитовано 2014-11-15. 
  13. United Nations Group of Experts on Geographical Names. Historical, Geographical and Legal Validity of the Name 'Persian Gulf'. Процитовано 2014-11-15. 
  14. Jubin M. Goodarzi. {{{Заголовок}}}. — I.B.Tauris, 2006. — С. 29, 297. — ISBN 978-1-84511-127-4.
  15. Staff (24 January 2008). Name Game Stokes U.S.–Iranian Tensions. CNN. Процитовано 15 June 2012. 
  16. No Operation. Presstv.com. Архів оригіналу за 2010-03-02. Процитовано 2013-12-06. 
  17. Spencer, Richard (23 February 2010). Iran Threatens Flight Ban over 'Persian' Gulf Name Row. The Daily Telegraph. Процитовано 22 May 2010. 
  18. Iran: Airlines Must Say 'Persian Gulf' Or Face Airspace Ban. Huffingtonpost.com. 2010-02-22. Процитовано 2013-12-06. 
  19. Iran To Arabs: It’s «Persian Gulf» Not «Arabian Gulf» — If You Call It "Arabian Gulf," You’re Toast. Business Insider. 2010-02-22. Процитовано 2013-12-06. 
  20. «Iranians To Observe Persian Gulf Day». Tehran Times. Retrieved 30 April 2010.
  21. Documents on the Persian Gulf's name Dr.Mohammad Ajam
  22. Persian Gulf stamps, Retrieved 26 February 2009.
  23. Иран отвоёвывает Персидский залив с помощью поисковика Google. Lenta.ru. 1 декабря 2004. Архів оригіналу за 2014-12-05. Процитовано 2014-11-27. 
  24. Власти Ирана запретили Атлас мира. — Lenta.ru, .
  25. Иран выразил протест Китаю по поводу искажения названия Персидского залива. Росбалт. 16 ноября 2010. Процитовано 2014-11-27. 

ПосиланняРедагувати

GalleryРедагувати