Вікіпедія

Супербрати Маріо

«Супербрати Маріо» (англ. Super Mario Bros) — американський кінофільм 1993 року, знятий за мотивами відеоігор з участю персонажів Маріо і Луїджі. Назва фільму запозичена з відеогри 1985 року Super Mario Bros. Сюжет фільму, за винятком імен ключових персонажів і окремих ситуацій, не збігається з її сюжетом. Внесений до Книги рекордів Гіннеса як перший художній фільм з живими акторами, заснований на відеогрі[1].

Супербрати Маріо
Super Mario Bros
Жанр кінокомедія, пригоди
Режисери Аннабел Дженкел
Роккі Мортон
Продюсери Джейк Ебертс
Ролан Жоффе
Фред С. Карузо
Бред Вестон
Сценаристи Паркер Беннетт
Террі Рунте
Ед Соломон
На основі Super Mario Bros.
Оповідач Деніел Луї Кастелланета
У головних
ролях		 Боб Госкінс
Джон Легуізамо
Денніс Гоппер
Саманта Метіс
Оператор Дін Семлер
Композитор Алан Сільвестрі
Монтаж Марк Голдблатт
Художник Девід Л. Снайдер
Волтер П. Мартішіус
Джозеф А. Порро
Бет А. Рубіно
Кінокомпанія Hollywood Pictures
Дистриб'ютор Walt Disney Studios Motion Pictures і Netflix
Тривалість 104 хв.
Мова англійська
Країна США США
Рік 1993
IMDb ID 0108255
CMNS: Супербрати Маріо у Вікісховищі

Фільм зображає пригоди братів Маріо та Луїджі, які опиняються в паралельному світі. Тамтешній тиран Купа прагне заволодіти уламком метеорита, яким володіє принцеса Дейзі, щоб захопити Землю. Маріо та Луїджі стають на захист принцеси та обох світів.

Створення фільму супроводжувалося численними проблемами, зміною режисерів, сценаристів, багаторазовим переписуванням сценарію та інцидентами на знімальному майданчику. Фільм зазнав нищівної критики та став касовим провалом. Попри те, з часом він набув статусу неординарного творчого експерименту.

Сюжет ред.

Після падіння метеорита на Землю 65 мільйонів років тому світ розділився на дві паралельні реальності. Вцілілі динозаври вижили в іншому вимірі, де еволюціонували в людей і заснували місто Диногеттен. У нашому світі в 1973 році невідома жінка залишає велике яйце на порозі католицького сиротинця. З яйця потім вилуплюється дівчинка, а в колисці біля неї лежить уламок каменя.

Через двадцять років італоамериканські брати Маріо Маріо та Луїджі Маріо, які працюють сантехніками в Брукліні, опиняються під загрозою звільнення через будівництво компанії Ентоні Скапеллі. Луїджі зустрічає Дейзі, студентку археології Нью-Йоркського університету, яка показує йому кістки динозаврів під Бруклінським мостом. Люди Скапеллі хочуть знищити цю цінну знахідку, щоб пошвидше продовжити будівництво. В той же час Дейзі розшукують Іггі та Спайк — поплічники диктатора Купи зі світу динозаврів. Вони помилково викрадають п'ятьох інших дівчат, у тому числі дівчину Маріо — Даніеллу. Дейзі випадково знайомиться з Маріо та Луїджі, в яких переховується від переслідувачів. Пізніше найманці Скапеллі намагаються затопити розкопки. Маріо та Луїджі виправляють це, але Іггі та Спайк викрадають Дейзі й затягують її до свого світу. Брати переслідують їх і опиняються в Диногеттені. Камінь, який Дейзі носила з собою, невдовзі викрадає Велика Берта.

Маріо та Луїджі схоплює поліція. Купа відвідує їх і розпитує про камінь. Дізнавшись, що його загублено, Купа наказує віддати братів на дееволюцію. Спершу процедуру проходить вуличний музикант Тоад, якого перетворюють на нерозумного гумбу. Коли надходить черга братів, їм вдається втекти і викрасти поліцейський автомобіль. Але потім вони в'їжджають у тунель і ледь не розбиваються, випавши в пустелі. Рятує їх лише те, що авто зачіпляється за зарості грибниці, що росте повсюди.

Дейзі приводять до Купи, котрий розповідає, що вона дочка тутешньої королеви. Купа захопив трон, перетворив короля на гриб, а королева втекла до Брукліна, забравши уламок метеорита, здатний відкривати прохід між світами. Купа обіцяє покарати Іггі та Спайка, та насправді підвищує їм інтелект. Вони йдуть повернути уламок і знаходять Маріо з Луїджі, проте вирішують, що керувати силою каменя зможе тільки Дейзі як законна спадкоємиця. Тож вони відводять братів до бару, в якому працює викидайлом Велика Берта. Маріо відволікає її та викрадає камінь. Із братом він потім переодягається в форму техпрацівників, набуваючи знайомого за відеоіграми образу.

Дейзі перебуває в хмарочосі Купи, де знайомиться з ручним динозавром Йоші. Ревнива коханка Купи, Ліна, безуспішно намагається вбити Дейзі, але завдяки втручанню Йоші Дейзі вдається втекти. Вона потім рятує Тоада і зустрічає Маріо з Луїджі, котрі прийшли її визволяти. Купа, думаючи, що камінь у Маріо, намагається його вбити. Маріо дослухається до поради Луїджі взяти бомбочку, застряглу в грибниці, та запускає її в Купу. Бомбочка, однак, рухається дуже повільно. Дейзі знаходить інших викрадених дівчат і разом вони за порадою Маріо тікають.

Камінь тим часом відбирає Ліна та несе до метеорита. Але її сил не вистачає, щоб контролювати прохід між світами, і розряд енергії з метеорита спопеляє її. Два світи проте зливаються, що переносить Купу та Маріо в Бруклін. Купа стріляє в Маріо дееволюційною зброєю, та той прикривається грибом. Промінь зі зброї влучає в Скапеллі, що перетворюється на мавпу. Луїджі та Дейзі виймають уламок з метеорита і світи знову розділяються. Бомбочка вибухає, закидаючи Купу в чан. Озброївшись дееволюційними гарматами, Маріо та Луїджі перетворюють його на динозавра, а потім на первісний слиз. Батько Дейзі повертає собі людський вигляд, жителі Диногеттена святкують перемогу над тираном. Дейзі вирішує залишитися в Диногеттені та цілує Луїджі на прощання, після чого відкриває йому та Маріо прохід у Бруклін.

За три тижні братів Маріо проголошують героями. Маріо зустрічається з Даніеллою, коли несподівано до їхнього будинку вривається озброєна Дейзі та просить допомогти їй у новій пригоді.

У ролях ред.

Саундтрек ред.

  1. «Almost Unreal» — Roxette
  2. «Love Is the Drug» — Divinyls (кавер-версія на пісню Roxy Music)
  3. «Walk the Dinosaur» — The Goombas (кавер-версія на пісню Was (Not Was))
  4. «I Would Stop the World» — Charles and Eddie
  5. «I Want You» — Marky Mark
  6. «Where Are You Going?» — Extreme
  7. «Speed of Light» — Joe Satriani
  8. «Breakpoint» — Megadeth
  9. «Tie Your Mother Down» — Queen
  10. «Cantaloop (Flip Fantasia)» — Us3
  11. «Don't Slip Away» — Tracie Spencer
  12. «2 Cinnamon Street» — Roxette

Створення ред.

У 1990 році студія Universal Pictures випустила фільм «Чарівник» із Фредом Севіджем і Крістіаном Слейтером у головних ролях, який розповідав про відеогру, і компанія Nintendo продала Universal за $100 тис. ліцензію на використання свого логотипу, франшиз і відеоігрових кадрів. Того ж року Білл Вайт, тодішній директор із реклами та зв'язків із громадськістю Universal, замислився про екранізацію гри про Маріо з дозволу засновника Nintendo of America та колишнього президента Мінору Аракави[2].

Nintendo планувала залучити незалежних режисерів Джейка Ебертса та Роланда Жоффе, номінованих на «Оскар» за фільми «Поля смерті» та «Місія». Жоффе хотів зосередитися на продюсуванні та найняв режисера Грега Бімана, відомого за фільмом «Ліцензія на водіння». Цей факт не сподобався дистриб'юторам, і вони відмовилися розповсюджувати в такому разі фільм. У Nintendo не могли дійти згоди щодо тону фільму, тому були найняті сценаристи Джим Дженневайн і Том С. Паркер, чия популярність тоді саме зростала. Їхній сценарій мав легкий підхід, поєднуючи елементи казки з сучасним гумором. Сценарій дуже сподобався Nintendo та продюсерам, але спочатку він був призначений для режисера Грега Бімана. Наступними сценаристами найняли Паркера Беннета й Террі Ранта, знаними за трилером/комедією «Таємниче побачення», До проєкту долучилися Роккі Мортон і Анабель Янкель, що були британськими режисерами музичних відео, які також стояли за створенням телешоу про Макса Гедрума. На загальний подив, їхній варіант із елементами наукової фантастики сподобався Nintendo, продюсерам і режисерам[2].

Перший сценарій фільму про братів Маріо надіслав Мортону та Янкель співавтор сценарію «Людини дощу» Баррі Морроу. Вважаючи його надто дитячим, Мортон потім запропонував похмурішу, суворішу історію походження братів Маріо. Мортон вірив, що авдиторія гри збігатиметься з авдиторією фільму, що гарантує успіх. Мортон і Янкель хотіли створити щось у дусі «Мисливців на привидів». Рішення було негативно сприйняте Nintendo. Також спонсори зауважували, що знімання фільму надто довго відкладається. Через дедалі більший тиск з боку спонсорів режисери звільнили Беннетта та Ранта, а найняли Діка Клемента й Яна Ла Френе, щоб вони ще раз переписали сценарій. Саме за їхньою версією були підібрані актори. Після кастингу зйомки мали відбутися через два місяці в Північній Кароліні, але Ебертс і Жоффе були стурбовані тим, що сценарій вийшов надто похмурим і не схожим на веселий і химерний світ відеоігор, в чому звинуватили Мортона і Янкель. Щоб випустити фільм за графіком, вони найняли двох сценаристів, Еда Соломона (відомого за фільмом «Дивовижні пригоди Білла і Теда») і Раяна Роу («Тейпхеди») без відома Мортона чи Янкель, щоб зробити сценарій веселішим і безтурботнішим[2]. Художником-постановником виступив Девід Снайдер, відомий роботою над «Той, хто біжить по лезу», костюми створив Джозеф Порро, музику написав композитор Алан Сільвестрі[2].

Дізнавшись про зміни в сценарії, багато акторів вирішили відмовитися від ролей. Довелося знову найняти Беннетта та Ранта, котрим і приписують авторство сценарію, але вони також були посередниками між продюсерами, акторами та режисерами. Зміни в сценарії відбувалися настільки швидко, що актори не запам'ятовували свої репліки. Боб Госкінс і Джон Легуізамо регулярно вживали через це алкоголь. Легуізамо зламав палець Госкінзу під час трюку, і той мусив до кінця зйомок носити гіпс. Актори Річард Едсон і Фішер Стівенс, які грають Спайка та Іггі відповідно, відмовилися від сценарію і імпровізували всі свої репліки в фільмі. Знімальна команда й статисти часто сварилися. Виробництво затягнулося з десяти тижнів до п'ятнадцяти, а кошторис значно перевищився. Мортону та Янкель не дозволили виконувати перезйомки сцен і заборонили доступ до монтажної кімнати[2].

Боб Госкінс, і Денніс Гоппер стверджували, що це був єдиний фільм, про який вони шкодували у своїй кар'єрі. Nintendo ніколи публічно не говорила про цей фільм[2].

Посилання на ігри ред.

  • На самому початку фільму грає оригінальний саундтрек з гри. Звуки, що видаються комп'ютерами, також узяті з гри. Вони означають, що Маріо взяв додаткове життя. Снаряди для реактивних черевиків виглядають як Куля Білл з гри. Динозаврик Йоші, як і в грі, вміє «стріляти» язиком.
  • Іггі і Спайк у фільмі називають себе кузенами Боузера Купи. В оригіналі ж, Іггі — купалінг (син Боузера), а персонажа з ім'ям Спайк взагалі нема.

Ляпи та деталі ред.

  • Протягом всієї картини мешканці паралельного світу жодного разу не зверталися до братів Маріо за їхніми іменами, тільки лише «водопровідники», «ссавці» або «мавпи». Сам Маріо також жодного разу не назвав принцесу Дейзі на ім'я.
  • Коли Спайк запитує в Іггі, перевіряючи свої набуті високоінтелектуальні здібності, скільки буде 191 помножити на 191, той відповідає: «Двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят один». Правильна відповідь — 36481.
  • Коли Купа підлітає в повітря після вибуху бо-бомби, то видно, що він падає повз чан. Однак, в наступному кадрі показують, що він впав точно в чан.
  • Лишається загадкою, як загибель Купи допомогла королю паралельного виміру повернути свій людський вигляд, без застосування техніки прискореної еволюції.
  • У кадрі, де заводна бомбочка йде по каналізаційній решітці, можна розгледіти на її підошві напис «Reebok».

Продовження ред.

Паркер Беннетт у 2010 році визнав, що фінальна сцена була скоріше даниною поваги кінцівці оригінального фільму «Назад у майбутнє» і не була серйозним свідченням планів знімати продовження[3]. В 2013 році редактори фансайту фільму Стівен Епплбаум і Раян Госс об'єдналися з Паркером Беннетом для створення вебкоміксу-продовження[4][5]. Сюжет продовження починається з того, що Маріо та Луїджі повертаються в Диногеттен, щоб допомогти Дейзі перемогти божевільного вченого Варта, останнього боса з Super Mario Bros. 2[3].

Сприйняття ред.

На Rotten Tomatoes фільм отримав середнє схвалення критиків на рівні 29 %[6]. Фільм став касовим і критичним провалом і завершив кар'єру режисерів у Голлівуді. Багато критиків визнали його безладним з точки зору сюжету й декорацій[7]. Глядачі, що здебільшого були дітьми, також не схвалювали «Супербратів Маріо»[7]. Але з часом він став розглядатися критиками позитивніше, як сміливий експеримент[7] і сімейна кінокартина, цікаву своєю дивакуватістю[2]. У ретроспективному випуску до 20-ї річниці фільму журнал «Nintendo Power» стверджував: той факт, що фільм було знято — незалежно від якості — показує наскільки серія ігор вплинула на масову культуру[8].

Боб Госкінс, виконавець ролі Маріо, назвав внесок Мортона і Янкель «зарозумілістю, хибно сприйнятою за талант», а свої зйомки в цьому фільмі — найгіршим досвідом і «кошмаром»[9]. Легуізамо ж коментував, що пишається своєю участю в фільмі «у ретроперспективі»[10]. Саманта Метіс згадувала, що її часто з радістю впізнавали як виконавицю принцеси Дейзі[11].

Гал Гінсон у газеті «The Washington Post» описав, що привабливість фільму полягає не стільки в сюжеті, скільки в захаращених декораціях Диногеттена, що нагадують «Того, хто біжить по лезу» чи фільми про черепашок-ніндзя. Життєрадісна гра Легуізамо при тому надає фільму легкого, невинного тону. Гумби називалися найкращими посіпаками лиходія після летючих мавп із «Чарівника країни Оз». Екранізація гри вийшла «милою, смішною і сповненою яскравих вигадок»[12].

Згідно з CBR, фільм, попри суперечливі чи й невдалі рішення при зйомках, все ж веселий і проклав шлях доя наступних екранізацій відеоігор. У ньому також неординарні декорації, костюми та чудовий саундтрек[13].

Вихід анімаційного фільму «Брати Супер Маріо в кіно» в 2023 році сприяв увазі до фільму 1993 року. Продажі «Супербратів Маріо» на Amazon різко зросли, тимчасово посівши перше місце[14].

Примітки ред.

  1. ↑ Guinness World Records Gamer's Edition — Nintendo Records. Архів оригіналу за 5 квітня 2008. Процитовано 22 лютого 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж Chidichimo, Anthony (6 жовтня 2022). The Messy True Story Behind 1993's 'Super Mario Bros.' Movie. Collider (англ.). Процитовано 18 квітня 2023.
  3. ↑ а б Super Mario Bros. Movie Gets A Comic Book Sequel. Empire. Процитовано 18 квітня 2023.
  4. ↑ poisonmushroom-org. PoisonMushroom.Org on Tumblr. Tumblr. Процитовано 18 квітня 2023.
  5. ↑ Mario movie has a pseudo-official comic sequel. Destructoid (амер.). 27 травня 2013. Процитовано 18 квітня 2023.
  6. ↑ Super Mario Bros. - Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 18 квітня 2023.
  7. ↑ а б в King, Darryn (7 квітня 2023). In 1993 ‘Super Mario Bros.’ Bombed; in 2023, It’s a Hit With a New Generation. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 18 квітня 2023.
  8. ↑ Nintendo Power (англ.). Nintendo of America. 2009-04.
  9. ↑ Hattenstone, Simon (2 серпня 2007). Bob Hoskins: 'The Method? Living it out? Cobblers!'. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 18 квітня 2023.
  10. ↑ John Leguizamo's Super Mario Bros. 20th Anniversary Message (uk-UA) , процитовано 18 квітня 2023
  11. ↑ 'It Was a Living Hell': The Game-Over Making of the 'Super Mario Bros.' Movie, 25 Years Later. www.playboy.com (амер.). Процитовано 18 квітня 2023.
  12. ↑ 'Super Mario Bros.' (PG). www.washingtonpost.com. Процитовано 18 квітня 2023.
  13. ↑ Rose, Edd (3 листопада 2021). 11 Things The 1993 Super Mario Bros. Movie Actually Did Well. CBR (англ.). Процитовано 18 квітня 2023.
  14. ↑ Foster, George (8 квітня 2023). The 1993 Super Mario Bros. Movie Is Somehow Top Of Amazon's Best-Sellers. TheGamer (англ.). Процитовано 18 квітня 2023.

Ланки ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Супербрати_Маріо&oldid=40652600