Сумська Наталя В'ячеславівна
українська акторка та телеведуча, провідна акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Народна артистка України, лауреат Шевченківської премії (2008)
Ната́ля В'ячесла́вівна Сумська́ (нар. 22 квітня 1956[2], Катюжанка, Вишгородський район, Київська область, Українська РСР) — українська акторка та телеведуча, провідна акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Народна артистка України, лауреат Шевченківської премії (2008), лауреат Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки.
| Наталя Сумська | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Наталія В'ячеславівна Сумська | |||||||
| Народилася |
22 квітня 1956[1] (64 роки) Катюжанка, Вишгородський район, Україна | |||||||
| Національність | українка | |||||||
| Громадянство |
 Україна | |||||||
| Діяльність | акторка, ведуча, телеведуча | |||||||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||||||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Інтер | |||||||
| Чоловік | Хостікоєв Анатолій Георгійович | |||||||
| Діти |
Дарина Мамай В'ячеслав Хостікоєв | |||||||
| Батьки |
Сумський В'ячеслав Гнатович Сумська Ганна Іванівна | |||||||
| Брати / сестри | Ольга Сумська | |||||||
| IMDb | ID 0838920 | |||||||
| Нагороди та премії | ||||||||
| ||||||||
|
| ||||||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||||||
ЖиттєписРедагувати
Народилася в селі Катюжанка Київської області у спадковій родині акторів.
Батьки — актори Національного театру ім. Івана Франка народний артист України В'ячеслав Сумський та заслужена артистка України Ганна Опанасенко-Сумська. До 10 років жила у Львові.
У 1977 закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Народного артиста України Анатолія Решетникова).
З 1977 — акторка Національного академічного театру ім. Івана Франка.[3]
Від осені 2003 до початку 2010 — ведуча програми «Ключовий момент» на телеканалі «Інтер», випуск якої припинено попри досить високі рейтингові показники.[4][5]
Працює в театральній компанії «Бенюк і Хостікоєв».
Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[6]
Сім'яРедагувати
Дружина народного артиста Анатолія Хостікоєва. Має двох дітей: дочку Дарину Мамай-Сумську (нар. 16 червня 1982) (від першого шлюбу з оператором Ігорем Мамаєм[7]) та сина В'ячеслава Хостікоєва (нар. 26 червня 1996 года).
Молодша сестра — Ольга Сумська (1966).
Театральні роботиРедагувати
- 1981 — «Моя професія — синьор з вищого світу» Д. Скарніччі, Р. Тарабузі; реж. Володимир Оглоблін — Фйорелла
- «Регіон» Миколи Зарудного — Юлька
- «Трибунал» Андрія Макайонока — Надія
- «Вибір» Юрія Бондарева — Віка
- 1986 — «Енеїда» Івана Котляревського; реж. Сергій Данченко — Дідона / Лавинія
- «Шиндаї» Ігоря Афанасьєва — Марго
- «Мазепа» Юліуша Словацького — Амелія
- «Жіночий стіл у мисливській залі» Віктора Мережка — Бучкіна
- «Різдвяна ніч» Миколи Гоголя — Оксана
- «Блез» Клода Маньє — Марі
- 1991 — «Біла ворона» Ю. Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Сергій Данченко — Жанна д'Арк
- «Засватана — не вінчана» Володимира Бегми, Михайла Ткача — Ялина
- «Талан» Михайла Старицького — Катерина Квятковська
- 1987 — «Майстер і Маргарита» М. Булгакова; реж. Ірина Молостова — Гелла
- 1995 — «Крихітка Цахес» Я. Стельмаха — Кандіда
- 1999 — «Три сестри» А. Чехова — Маша
- 1999 — «Кін IV» Г. Горіна; реж. Анатолій Хостікоєв — Анна Дембі
- 2000 — «Пігмаліон» Б. Шоу; реж. Сергій Данченко — Еліза Дулітл
- 2001 — «Отелло» Вільяма Шекспіра; реж. Віталій Малахов — Емілія, жінка Яго
- 2003 — «Ревізор» Миколи Гоголя; реж. Ігор Афанасьєв — Ганна Андріївна, жінка городничого
- 2007 — «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького; реж. Петро Ільченко — Кайдашиха
- 2010 — «Грек Зорба» Н. Казандзакіса; реж. Віталій Малахов — Мадам Гортензія
- 2014 — «Живий труп» Л. Толстого; реж. Роман Мархолія — Ганна Павлівна Протасова / Ганна Дмитрівна Кареніна
- 2014 — «Моя профессия — синьор из высшего общества» Д. Скарніччі, Р. Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Матильда
- 2015 — «Ліс» Олександра Островського; реж. Дмитро Богомазов — Раїса Павлівна Гурмижська
- 2016 — «Незрівнянна» Пітер Квілтер; реж. Анатолій Хостікоєв — Флоренс Фостер Дженкінс
- 2018 — «Коріолан» В. Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — Волумнія, мати Коріолана
- 2003 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Д. Скарніччі, Р. Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Валерія / Матільда
- 2004 — «Про мишей і людей» Джона Стейнбека; реж. Віталій Малахов — Вона
- 2005 — «Белая ворона» Ю. Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Анатолій Хостікоєв — Столетняя война
- 2008 — «Задунаєць за порогом» за мотивами опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського; реж. Анатолій Хостікоєв — Одарка
- 2011 — «Люкс для іноземців» за мотивами комедії Девіда Фрімана — Хельга Філбі
- Інші театри
- «Васса Желєзнова» Максима Горького — Людмила Железнова, молодша дочка Васси[8]
- 2013 — «Ураган на ім'я Одеса» А. Тарасуля, Е. Хаита, В. Явника; реж. Ігор Славинський — Маня[9]
ФільмографіяРедагувати
- 1973 — Чінара
- 1978 — «Дві сім'ї» (фільм-вистава) — епізод
- 1978 — «Наталка Полтавка» — Наталка
- 1989 — «Чекайте зв'язкового» — Марина Карпівна Поліщук, вчителька, дружина Романа
- 1980 — «Дивна відпустка»
- 1980 — «Від Бугу до Вісли» — Надя Циганок
- 1980 — «Чекаю й сподіваюсь» — радистка Віра
- 1980 — «Дударики» — Христина
- 1980—1981 — «Мужність» — Галчонок
- 1981 — «Така пізня, така тепла осінь» — суперниця
- 1982 — «Побачення» — Женя
- 1984 — «І прекрасна мить перемоги» — Женя Сабурова
- 1984 — «Загублені в пісках»
- 1984 — «В лісах під Ковелем» — Марина
- 1985 — Диктатура (фільм-вистава) — Небаба
- 1985 — «Чужий дзвінок» — вчителька
- 1985 — «Кармелюк» — Марія Кармелюк
- 1986 — «Крижані квіти»
- 1987 — «Солом'яні дзвони»
- 1987 — «Конотопська відьма» (фільм-вистава)
- 1988 — «Державний кордон» — Марія
- 1988 — «Театральний сезон»
- 1989 — «Гори димлять» — Марічка, головна роль
- 1989 — «Закон» — Інна Василівна
- 1989 — Назар Стодоля (фільм-вистава) — Стеха
- 1991 — «Карпатське золото» — Ольга
- 1991 — «За часів Гайхан-бея»
- 1992 — «Для домашнього огнища» — Юлія Шаблинська
- 1992 — «Постріл у труні» — дружина Романа
- 1993 — «Злочин з багатьма невідомими» — Евка Підгайна
- 1997 — Роксолана. Настуня — циганка
- 1997 — «Роксолана 2. Кохана дружина Халіфа» — циганка
- 2002 — «Вишивальниця в сутінках» — Марина Володимирівна, вчителька, головна роль
- 2007 — «Коли її зовсім не чекаєш» — Наталя, дружина Петра
- 2007 — «Дуже новорічне кіно»
- 2012 — Перекотиполе — Галя
- 2014 — Поки станиця спить — Віра Петрівна, дружина Гаврила Петровича
- 2014 — Трохи інші — Жанна Йосипівна
- 2014 — Пляж — Ольга Павлова
- 2014 — Брат за брата-3 — Олена Фролова
- 2015 — Казка старого мельника
- 2015 — Слуга народу — Марія Стефанівна Голобородько, мати президента
- 2016 — Катерина — Марія Павлівна, мати Катерини
- 2016—2017 — Село на мільйон — Тетяна, дружина голови сільради
- 2017 — Сторожова застава — Маланка
- 2017 — Слуга народу 2 від любові до імпічменту — Марія Стефанівна Голобородько, мати президента
- 2019 — Подорожники — мати Ірини
- 2019 — Чорний ворон — ворожка Явдоха
- 2021 — Казка старого мельника — в очікуванні
Дублювання та озвучення українськоюРедагувати
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | Актор оригіналу |
|---|---|---|---|---|
| 2004 | Суперсімейка 2 | англ. Incredibles 2 | Посол | Ізабелла Росселліні |
| 2012 | Відважна | англ. Brave | Відьма | Джулі Волтерс |
НагородиРедагувати
Ордени та звання:Редагувати
- Орден «За заслуги» ІІ ступеня (21 серпня 2020 ) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[10]
- Орден «За заслуги» III ст. (26 березня 2016 ) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру[11]
- Міжнародний Орден Миколи Чудотворця (1992)
- Орден Варвари Великомучениці (2005)
Премії:Редагувати
- Народна артистка України (23 березня 2000)
- Лауреат Шевченківської премії за роль у виставі «Про мишей і людей» (2008)
- Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг» (2007).
- Премія Незалежних Критиків України за роль Маші у виставі «Три сестри» за А. Чеховим (1999)
- Лауреат премії «Київська пектораль» за роль Маші у «Трьох сестрах» Чехова (2000)
- Лауреат премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки
- Лауреат премії «Київська пектораль» за роль Гортензії у виставі «Грек Зорба» за Казандзакісом (2011)[12]
- Лауреат премії «Київська пектораль» за роль Ганни Кареніної та Ганни Протасової у виставі «Живий труп» за Толстим (2015)
- Лауреат премії «Золота дзиґа» у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» за роль ворожки Явдохи у фільмі «Чорний ворон» (2020)[13]
ПриміткиРедагувати
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Наталія Сумська: «Моє життя — гра» Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine. — CITY LiFE, № 3 (31) Березень 2007
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (10 липня 2019). «Я – «біла» ворона!» Наталя Сумська — актриса театру ім. І.Франка (ua). «День» №121. Процитовано 2019-7-11.
- ↑ Наталя Сумська: «Інтер», розлучившись із «Ключовим моментом», як типовий батько, забув про дитя. Архівовано 2011-03-17 у Wayback Machine. — Телекритика, 25.03.2010.
- ↑ «Ключовий момент» запустив сайт. Архівовано 2011-05-05 у Wayback Machine. — Телекритика, 02.04.2010.
- ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Дарина Сумська: Дуже важливо
- ↑ Наталия Сумская. Не родись красивой
- ↑ «Ураган по имени Одесса»: Сумская научила Филимонова делать дорожку из «кокаина»
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 26 березня 2016 року № 117/2016 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
- ↑ Нікітюк М. У Києві вручили пекторалі. — Українська правда, 29.03.2011.
- ↑ Лауреати Четвертої Національної кінопремії "Золота Дзиґа": повний список переможців | Новини. Українська Кіноакадемія (uk). Процитовано 2020-11-19.