Сумська Наталя В'ячеславівна
українська акторка та телеведуча
| Наталія В'ячесла́вівна Сумська | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Наталія В'ячеславівна Сумська | ||||
| Народилася | 22 квітня 1956[1] (69 років)  Катюжанка, Вишгородський район, Україна | ||||
| Громадянство |  Україна | ||||
| Національність | українка | ||||
| Діяльність | акторка, ведуча, телеведуча | ||||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | ||||
| Знання мов | українська і російська | ||||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Інтер | ||||
| Жанр | театр і телебачення | ||||
| Батько | Сумський В'ячеслав Гнатович | ||||
| Мати | Сумська Ганна Іванівна | ||||
| Брати, сестри | Ольга Сумська | ||||
| У шлюбі з | Хостікоєв Анатолій Георгійович | ||||
| Діти | Дарина Мамай В'ячеслав Хостікоєв | ||||
| Нагороди |
| ||||
| IMDb | ID 0838920 | ||||
| |||||
Ната́лія В'ячесла́вівна Сумська́ (нар. 22 квітня 1956[2], Катюжанка, Вишгородський район, Київська область, Українська РСР) — українська акторка та телеведуча.
Провідна акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Народна артистка України (2000). Володарка кінопремії «Золота дзиґа» за роль ворожки Явдохи у фільмі «Чорний ворон» (2020). Триразова лауреатка театральної премії «Київська пектораль» (2000, 2011, 2015). Лауреатка Шевченківської премії (2008) та Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки (2009).
Життєпис
ред.Народилася в селі Катюжанка Вишгородського району Київської області в родині акторів Національного драматичного театру імені Івана Франка - народного артиста України В'ячеслава Гнатовича Сумського (1934—2007) та заслуженої артистки України Ганни Іванівни Опанасенко-Сумської (1933—2022). Молодша сестра — Ольга Сумська (нар. 1966). До 10 років жила у Львові.
У 1977 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Народного артиста України Анатолія Решетникова).
З 1977 — акторка Національного академічного театру ім. Івана Франка.[3]
З осені 2003 до початку 2010 року була ведучою програми «Ключовий момент» на телеканалі «Інтер», випуск якої припинено попри досить високі рейтингові показники[4][5].
Працює в театральній компанії «Бенюк і Хостікоєв».
Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[6]
Заміжня за Анатолієм Хостікоєвим. Має двох дітей: дочку Дарину Мамай-Сумську (нар. 16 червня 1982) (від першого шлюбу з Ігорем Мамаєм[7]) та сина В'ячеслава Хостікоєва (нар. 26 червня 1996).
Театральні роботи
ред.
- 1981 — «Моя професія — синьор з вищого світу» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі; реж. Володимир Оглоблін — Фйорелла
- 1984 — «Регіон» Миколи Зарудного; реж. Сергій Данченко — Юлька
- 1984 — «Трибунал» Андрія Макайонока; реж. Володимир Оглоблін — Надія
- 1984 — «Вибір» Юрія Бондарева; реж. Сергій Данченко — Віка
- 1986 — «Енеїда» за поємою Івана Котляревського; реж. Сергій Данченко — Дідона / Лавинія
- 1987 — «Шиндаї» Ігоря Афанасьєва; реж. Ігор Афанасьєв — Марго
- 1988 — «Мазепа» за драмою Юліуша Словацького — Амелія
- 1988 — «Жіночий стіл у мисливській залі» Віктора Мережка; реж. Борис Ерін — Бучкіна
- 1988 — «Різдвяна ніч» Миколи Гоголя; реж. Ігор Афанасьєв — Оксана
- 1990 — «Блез» Клода Маньє; Володимир Опанасенко — Марі
- 1991 — «Біла ворона» Юрія Рибчинського та Геннадія Татарченко; реж. Сергій Данченко — Жанна д'Арк
- 1991 — «Засватана — не вінчана» Володимира Бегми, Михайла Ткача; реж. Володимир Бегма — Ялина
- 1994 — «Талан» Михайла Старицького; реж. Ірина Молостова — Катерина Квятковська
- 1987 — «Майстер і Маргарита» Михайла Рощина за мотивами однойменного роману Михайла Булгакова; реж. Ірина Молостова — Гелла
- 1995 — «Крихітка Цахес» Ярослава Стельмаха за мотивами Ернста Гофмана — Кандіда
- 1999 — «Три сестри» за драмою Антона Чехова — Маша
- 1999 — «Кін IV» Григорія Горіна; реж. Анатолій Хостікоєв — Анна Дембі
- 2000 — «Пігмаліон» за п'єсою Бернарда Шоу; реж. Сергій Данченко — Еліза Дулітл
- 2001 — «Отелло» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Віталій Малахов — Емілія, жінка Яго
- 2003 — «Ревізор» за п'єсою Миколи Гоголя; реж. Ігор Афанасьєв — Ганна Андріївна, жінка городничого
- 2007 — «Кайдашева сім'я» за повістю Івана Нечуя-Левицького; реж. Петро Ільченко — Кайдашиха
- 2010 — «Грек Зорба» Нікоса Казандзакіса; реж. Віталій Малахов — Мадам Гортензія
- 2014 — «Живий труп» за п'єсою[ru] Льва Толстого; реж. Роман Мархолія — Ганна Павлівна Протасова / Ганна Дмитрівна Кареніна
- 2014 — «Моя профессия — синьор из высшего общества» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Матильда
- 2015 — «Ліс» за п'єсою Олександра Островського; реж. Дмитро Богомазов — Раїса Павлівна Гурмижська
- 2016 — «Незрівнянна» Пітер Квілтер; реж. Анатолій Хостікоєв — Флоренс Фостер Дженкінс
- 2018 — «Коріолан» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — Волумнія, мати Коріолана
- 2021 — «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена; реж. Іван Уривський — Озе[8]
- 2023 — «Візит» за п'єсою Фрідріха Дюрренматта; реж. Давид Петросян — Клер Цаханасян
- 2003 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Валерія / Матільда
- 2004 — «Про мишей і людей» Джона Стейнбека; реж. Віталій Малахов — Вона
- 2005 — «Белая ворона» Юрія Рибчинського та Геннадія Татарченко; реж. Анатолій Хостікоєв — Столетняя война
- 2008 — «Задунаєць за порогом» за мотивами опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського; реж. Анатолій Хостікоєв — Одарка
- 2011 — «Люкс для іноземців» за мотивами комедії Девіда Фрімана — Хельга Філбі
- Інші театри
- «Васса Желєзнова» Максима Горького — Людмила Железнова, молодша дочка Васси[10]
- 2013 — «Ураган на ім'я Одеса» А. Тарасуля, Е. Хаита, В. Явника; реж. Ігор Славинський — Маня[11]
Фільмографія
ред.- 1973 — Чінара
- 1978 — «Дві сім'ї» (фільм-вистава) — епізод
- 1978 — «Наталка Полтавка» — Наталка
- 1979 — «Чекайте зв'язкового» — Марина Карпівна Поліщук, вчителька, дружина Романа
- 1980 — «Дивна відпустка»
- 1980 — «Від Бугу до Вісли» — Надя Циганок
- 1980 — «Чекаю й сподіваюсь» — радистка Віра
- 1980 — «Дударики» — Христина
- 1980—1981 — «Мужність» — Галчонок
- 1981 — «Така пізня, така тепла осінь» — суперниця
- 1982 — «Побачення» — Женя
- 1984 — «І чудова мить перемоги» — Женя Сабурова
- 1984 — «Загублені в пісках»
- 1984 — «В лісах під Ковелем» — Марина
- 1985 — Диктатура (фільм-вистава) — Небаба
- 1985 — «Чужий дзвінок» — вчителька
- 1985 — «Кармелюк» — Марія Кармелюк
- 1986 — «Крижані квіти»
- 1987 — «Солом'яні дзвони»
- 1987 — «Конотопська відьма» (фільм-вистава)
- 1988 — «Державний кордон» — Марія
- 1988 — «Театральний сезон»
- 1989 — «Гори димлять» — Марічка, головна роль
- 1989 — «Закон» — Інна Василівна
- 1989 — Назар Стодоля (фільм-вистава) — Стеха
- 1991 — «Карпатське золото» — Ольга
- 1991 — «За часів Гайхан-бея»
- 1992 — «Для домашнього огнища» — Юлія Шаблинська
- 1992 — «Постріл у труні» — дружина Романа
- 1993 — «Злочин з багатьма невідомими» — Евка Підгайна
- 1997 — Роксолана. Настуня — циганка
- 1997 — «Роксолана 2. Кохана дружина Халіфа» — циганка
- 2002 — «Вишивальниця в сутінках» — Марина Володимирівна, вчителька, головна роль
- 2007 — «Коли її зовсім не чекаєш» — Наталя, дружина Петра
- 2007 — «Дуже новорічне кіно»
- 2012 — Перекотиполе — Галя
- 2014 — Поки станиця спить — Віра Петрівна, дружина Гаврила Петровича
- 2014 — Трохи інші — Жанна Йосипівна
- 2014 — Пляж — Ольга Павлова
- 2014 — Брат за брата-3 — Олена Фролова
- 2015 — Казка старого мельника
- 2015 — Слуга народу — Марія Стефанівна Голобородько, мати президента
- 2016 — Катерина — Марія Павлівна, мати Катерини
- 2016—2017 — Село на мільйон — Тетяна, дружина голови сільради
- 2017 — Сторожова застава — Маланка
- 2017 — Слуга народу 2 від любові до імпічменту — Марія Стефанівна Голобородько, мати президента
- 2019 — Подорожники — мати Ірини
- 2019 — Чорний ворон — ворожка Явдоха
- 2021 — Казка старого мельника — дружина мельника
Дублювання та озвучення українською
ред.| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | Актор оригіналу |
|---|---|---|---|---|
| 2012 | Відважна | англ. Brave | Відьма | Джулі Волтерс |
| 2018 | Суперсімейка 2 | англ. Incredibles 2 | Посол | Ізабелла Росселліні |
| 2023 | Мавка. Лісова пісня | Знахарка | озвучення |
Ордени та звання
ред.- Міжнародний Орден Миколи Чудотворця (1992)
- Орден Варвари Великомучениці (2005)
- Орден «За заслуги» III ст. (26 березня 2016) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру[12]
- Орден «За заслуги» ІІ ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[13]
- Орден «За заслуги» I ступеня (27 березня 2025) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, вагомі творчі здобутки і високу професійну майстерність[14].
Нагороди й номінації
ред.| Рік | Категорія | Робота | Результат |
|---|---|---|---|
| Національна кінопремія «Золота дзиґа» | |||
| 2020 | Найкраща жіноча роль другого плану | Чорний ворон | Перемога[15] |
| «Київська пектораль» | |||
| 1993 | Найкраще виконання жіночої ролі | Біла ворона | Номінація |
| 2000 | Три сестри | Перемога | |
| 2011 | Грек Зорба | Перемога | |
| 2015 | Найкраще виконання жіночої ролі другого плану | Живий труп | Перемога |
| 2017 | Найкраще виконання жіночої ролі | Незрівнянна | Номінація |
| 2019 | Найкраще виконання жіночої ролі другого плану | Коріолан | Номінація |
| Премія незалежних критиків України («Йорік») | |||
| 1999 | Найкраще виконання жіночої ролі | Три сестри | Перемога |
| Національна премія України імені Тараса Шевченка | |||
| 2008 | Вагомий внесок у розвиток культури й мистецтва | Про мишей і людей | Перемога |
| Премія імені Лесі Українки | |||
| 2009 | Театральні вистави для дітей та юнацтва | Кайдашева сім'я | Перемога |
| Всеукраїнська премія «Жінка III тисячоліття» | |||
| 2007 | Рейтинг | Перемога | |
Примітки
ред.- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Наталія Сумська: «Моє життя — гра» [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — CITY LiFE, № 3 (31) Березень 2007
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (10 липня 2019). «Я – «біла» ворона!» Наталя Сумська — актриса театру ім. І.Франка (ua) . «День» №121. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 2019-7-11.
- ↑ Наталя Сумська: «Інтер», розлучившись із «Ключовим моментом», як типовий батько, забув про дитя. [Архівовано 2011-03-17 у Wayback Machine.] — Телекритика, 25.03.2010.
- ↑ «Ключовий момент» запустив сайт. [Архівовано 2011-05-05 у Wayback Machine.] — Телекритика, 02.04.2010.
- ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
- ↑ Дарина Сумська: Дуже важливо. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 5 червня 2011.
- ↑ У пошуках норвезького Гамлета. Іван Уривський у галереї Генріка Ібсена (ua) . «Театрально-концертний Київ». 9 березня 2021. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 2021-3-09.
- ↑ ЦАР ЕДІП. Театр на Подолі (укр.). Процитовано 23 жовтня 2023.
- ↑ Наталия Сумская. Не родись красивой. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ «Ураган по имени Одесса»: Сумская научила Филимонова делать дорожку из «кокаина». Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 17 червня 2019. [Архівовано 2014-05-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України від 26 березня 2016 року № 117/2016 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 27 березня 2025 року № 200/2025 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру»
- ↑ Лауреати Четвертої Національної кінопремії "Золота Дзиґа": повний список переможців | Новини. Українська Кіноакадемія (укр.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 19 листопада 2020.
Посилання
ред.- Наталія Сумська на сайті Театру ім. І. Франка [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Наталя Сумська на сайті «Theatre.love»
- Наталя Сумська на сайті KINO-КОЛО
- Політика та театр, Зеленський та культура в Україні — Наталія Сумська [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] (27 липня 2020)