Відкрити головне меню

Сумська Наталя В'ячеславівна

українська акторка та телеведуча, провідна акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Народна артистка України, лауреат Шевченківської премії (2008)

Ната́ля В'ячесла́вівна Сумська́ (22 квітня 1956[2], Катюжанка, Вишгородський район, Київська область, Українська РСР) — українська акторка та телеведуча, провідна акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, Народна артистка України, лауреат Шевченківської премії (2008), лауреат Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки.

Наталія Сумська
Ім'я при народженні Наталія В'ячеславівна Сумська
Народилася 22 квітня 1956(1956-04-22)[1] (63 роки)
Катюжанка, Вишгородський район, Україна
Національність українка
Громадянство Україна Україна
Діяльність акторка, ведуча, телеведуча
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Інтер
Чоловік Хостікоєв Анатолій Георгійович
Діти Дарина Мамай
В'ячеслав Хостікоєв
Батьки Сумський В'ячеслав Гнатович
Сумська Ганна Іванівна
Брати / сестри Сумська Ольга В'ячеславівна
IMDb ID 0838920
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний артист України — 2000
Заслужений артист України
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2008

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народилася в селі Катюжанка Київської області у спадковій родині акторів.

Батьки — актори Національного театру ім. Івана Франка народний артист України В'ячеслав Сумський та заслужена артистка України Ганна Опанасенко-Сумська. До 10 років жила у Львові.

У 1977 закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (майстерня Народного артиста України Анатолія Решетникова).

З 1977 — акторка Національного академічного театру ім. Івана Франка.[3]

Від осені 2003 до початку 2010 — ведуча програми «Ключовий момент» на телеканалі «Інтер», випуск якої припинено попри досить високі рейтингові показники.[4][5]

Працює в театральній компанії «Бенюк і Хостікоєв».

Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[6]

Сім'яРедагувати

Дружина народного артиста Анатолія Хостікоєва. Має двох дітей: дочку Дарину Мамай-Сумську (1982) (від першого шлюбу з оператором Ігорем Мамаєм[7]) та сина В'ячеслава Хостікоєва (1996).

Молодша сестра — Ольга Сумська (1966).

Театральні работиРедагувати

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
  • 1981 — «Моя професія — синьор з вищого світу» Джуліо Скарначчі та Ренцо Тарабузі; реж. Володимир Оглоблін — Фйорелла
  • «Регіон» Миколи Зарудного — Юлька
  • «Трибунал» Андрія Макайонока — Надія
  • «Вибір» Юрія Бондарева — Віка
  • 1986 — «Енеїда» Івана Котляревського; реж. Сергій Данченко — Дідона / Лавинія
  • «Шиндаї» Ігоря Афанасьєва — Марго
  • «Мазепа» Юліуша Словацького — Амелія
  • «Жіночий стіл у мисливській залі» Віктора Мережка — Бучкіна
  • «Різдвяна ніч» Миколи Гоголя — Оксана
  • «Блез» Клода Маньє — Марі
  • 1991 — «Біла ворона» Юрія Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Сергій Данченко — Жанна д'Арк
  • «Засватана — не вінчана» Володимира Бегми, Михайла Ткача — Ялина
  • «Талан» Михайла Старицького — Катерина Квятковська
  • 1987 — «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова; реж. Ірина Молостова — Гелла
  • 1995 — «Крихітка Цахес» Ярослава Стельмаха — Кандіда
  • 1999 — «Три сестри» Антона Чехова — Маша
  • 1999 — «Кін IV» Григорія Горіна; реж. Анатолій Хостікоєв — Анна Дембі
  • 2000 — «Пігмаліон» Бернарда Шоу; реж. Сергій Данченко — Еліза Дулітл
  • 2001 — «Отелло» Вільяма Шекспіра; реж. Віталій Малахов — Емілія, жінка Яго
  • 2003 — «Ревізор» Миколи Гоголя; реж. Ігор Афанас'єев — Ганна Андріївна, жінка городничого
  • 2007 — «Кайдашева сім'я» І. Нечуя -Левицького; реж. Петро Ільченко — Кайдашиха
  • 2010 — «Грек Зорба» Нікоса Казандзакіса; реж. Віталій Малахов — Мадам Гортензія
  • 2014 — «Живий труп» Льва Толстого; реж. Роман Мархолія — Ганна Павлівна Протасова / Ганна Дмитрівна Кареніна
  • 2014 — «Моя профессия — синьор из высшего общества» Джулио Скарначчи и Ренцо Тарабузи; реж. Анатолій Хостікоєв — Матильда
  • 2015 — «Ліс» Олександра Островського; реж. Дмитро Богомазов — Раїса Павлівна Гурмижська
  • 2016 — «Незрівнянна» Пітер Квілтер; реж. Анатолій Хостікоєв — Флоренс Фостер Дженкінс
  • 2018«Коріолан» В. Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов
Театральная компания «Бенюк и Хостикоев»
  • 2003 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Ренцо Тарабуззі, Джулліо Скарначчі; реж. Анатолій Хостікоєв — Валерія / Матільда
  • 2004 — «Про мишей і людей» Джона Стейнбека; реж. Віталій Малахов — Вона
  • 2005 — «Белая ворона» Ю. Рыбчинського та Г. Татарченко; реж. Анатолій Хостікоєв — Столетняя война
  • 2008 — «Задунаєць за порогом» за мотивами опери Семена Гулака-Артемовського; реж. Анатолій Хостікоєв — Одарка
  • 2011 — «Люкс для іноземців» за мотивами комедії Девіда Фрімана — Хельга Філбі
Інші театри
  • «Васса Желєзнова» Максима Горького — Людмила Железнова, молодша дочка Васси[8]
  • 2013 — «Ураган на ім'я Одеса» А. Тарасуля, Е. Хаита, В. Явника; реж. Ігор Славинський — Маня[9]

ФільмографіяРедагувати

  • 1973 — Чінара
  • 1978 — «Дві сім'ї» (фільм-вистава) — епізод
  • 1978 — «Наталка Полтавка» — Наталка
  • 1989 — «Чекайте зв'язкового» — Марина Карпівна Поліщук, вчителька, дружина Романа
  • 1980 — «Дивна відпустка»
  • 1980 — «Від Бугу до Вісли» — Надя Циганок
  • 1980 — «Чекаю й сподіваюсь» — радистка Віра
  • 1980 — «Дударики» — Христина
  • 1980—1981 — «Мужність» — Галчонок
  • 1981 — «Така пізня, така тепла осінь» — суперниця
  • 1982 — «Побачення» — Женя
  • 1984 — «І прекрасна мить перемоги» — Женя Сабурова
  • 1984 — «Загублені в пісках»
  • 1984 — «В лісах під Ковелем» — Марина
  • 1985 — Диктатура (фільм-вистава) — Небаба
  • 1985 — «Чужий дзвінок» — вчителька
  • 1985 — «Кармелюк» — Марія Кармелюк
  • 1986 — «Крижані квіти»
  • 1987 — «Солом'яні дзвони»
  • 1987 — «Конотопська відьма» (фільм-вистава)
  • 1988 — «Державний кордон» — Марія
  • 1988 — «Театральний сезон»
  • 1989 — «Гори димлять» — Марічка, головна роль
  • 1989 — «Закон» — Інна Василівна
  • 1989 — Назар Стодоля (фільм-вистава) — Стеха
  • 1991 — «Карпатське золото» — Ольга
  • 1991 — «За часів Гайхан-бея»
  • 1992 — «Для домашнього огнища» — Юлія Шаблинська
  • 1992 — «Постріл у труні» — дружина Романа
  • 1993 — «Злочин з багатьма невідомими» — Евка Підгайна
  • 1997 — Роксолана. Настуня — циганка
  • 1997 — «Роксолана 2. Кохана дружина Халіфа» — циганка
  • 2002 — «Вишивальниця в сутінках» — Марина Володимирівна, вчителька, головна роль
  • 2007 — «Коли її зовсім не чекаєш» — Наталя, дружина Петра
  • 2007 — «Дуже новорічне кіно»
  • 2012 — Перекотиполе — Галя
  • 2014 — Поки станиця спить — Віра Петрівна, дружина Гаврила Петровича
  • 2014 — Трохи інші — Жанна Йосипівна
  • 2014 — Пляж — Ольга Павлова
  • 2014 — Брат за брата-3 — Олена Фролова
  • 2015 — Казка старого мельника
  • 2015  — Слуга народу — Марія Стефанівна, мати президента
  • 2016 — Катерина — Марія Павлівна, мати Катерини
  • 2016-2017 — Село на мільйон — Тетяна, дружина голови сільради
  • 2017 — Сторожова застава — Маланка
  • 2017 — Слуга народу 2 від любові до імпічменту — Марія Стефанівна, мати президента
  • 2019 — Подорожники — мати Ірини

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Наталія Сумська: «Моє життя — гра» — CITY LiFE, № 3 (31) Березень 2007
  3. Тетяна ПОЛІЩУК (10 липня 2019). «Я – «біла» ворона!» Наталя Сумська — актриса театру ім. І.Франка (ua). «День» №121. Процитовано 2019-7-11. 
  4. Наталя Сумська: «Інтер», розлучившись із «Ключовим моментом», як типовий батько, забув про дитя. Архівовано 2011-03-17 у Wayback Machine. — Телекритика, 25.03.2010.
  5. «Ключовий момент» запустив сайт. Архівовано 2011-05-05 у Wayback Machine. — Телекритика, 02.04.2010.
  6. Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  7. Дарина Сумська: Дуже важливо
  8. Наталия Сумская. Не родись красивой
  9. «Ураган по имени Одесса»: Сумская научила Филимонова делать дорожку из «кокаина»
  10. Указ Президента України від 26 березня 2016 року № 117/2016 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
  11. Нікітюк М. У Києві вручили пекторалі. — Українська правда, 29.03.2011.

ПосиланняРедагувати