Вікіпедія

Сума теології

Сума теології (лат. Summa Theologiæ, у спрощеному написанні Summa Theologica) — один з найвідоміших трактатів Томи Аквінського. Розпочатий в 1265 році, до моменту смерті автора (1274) він залишився не завершеним, і, проте, входить до числа класичних філософських і богословських праць, будучи одним зі зразків середньовічної європейської думки.[1] Називання цієї праці тільки за першим словом, «Summa», не цілком коректне: серед робіт Аквіната — і «Summa Contra Gentiles» («Сума проти язичників» або «Сума філософії», що у певному значенні послужила прологом до «Summa Theologiæ»). Однак частіше мова йде саме про opus magnum — головну працю одного з 33 учителів католицької церкви, чий внесок у теологію папа Бенедикт XV охарактеризував словами: «Церква проголосила доктрину Томи Аквінського своєю доктриною».[2]

Summa theologica, 1596

«Сума теології» відома також викладеними там п'ятьма доказами існування Бога (лат. viae Quinquae). За первісним своїм задумом Тома Аквінський думав скласти лише «порадник для початківців», у якому під одною обкладинкою були б зосереджені виклад і розгляд усіх основних богословських учень свого часу. Фактично, учений склав фундаментальний звід практично всіх проблем християнського богослов'я на Заході, які піддав скрупульозному схоластичному аналізу. Протягом усієї книги Аквінат неодноразово цитує Августина Блаженного, Аристотеля і багатьох інших християнських, єврейських, арабських і язичницьких мислителів.

Історія написання й публікацій ред.

Трактат здобув велику популярність уже з перших видань. Завдяки його «цільової спрямованості» на широку аудиторію студентів-богословів, кількість зроблених у середні віки «рукописних копій … навряд чи піддається облікові».

Перший книжковий відбиток з'явився 1467 року в місті Майнці. Правда, видавець Петер Шефер віддрукував не весь манускрипт, а лише його частину, іменовану за традицією «Secunda secundae» (див. нижче розділ «Структура»). Перше повне видання побачило світ в 1485 році в Базелі.

Ще в 1324 році папа Римський Іоанн XXII в Авіньйоні зарахував Тому Аквінського до лику святих.[3] Участь Святого Престолу у виданні академічно вивірених праць філософа, що можуть бути використаними як єдина відправна точка для посилань, починається із другої половини XVI століття, а точніше, з того моменту, як у новому виданні Бревіарія на 1568 рік папа Пій V уперше включив у число святих Учителів Церкви Тому Аквінського — разом з Іваном Хрестителем, Василем Великим, Григорієм Богословом, Афанасієм Великим і святим Бонавентурою[4]. Два роки пізніше, в 1570 році в Римі, у рамках повного зібрання творів Аквіната, вийшло перше таке видання, іменоване «Piana». В 1882 році за велінням Лева XIII було надруковано нове видання, називане в бібліографії за іменем папи — «Leonina». У це видання «Суми теології» були включені й супровідні коментарі Томи де Віо (тж. Каетан, 1469—1534), що самі на той час стали класичними.[5]

Структура ред.

Сума складається з трьох основних частин, кожна з яких має справу з основними підрозділами християнського богослов'я.

  • Перша частина (латинською мовою, Prima Pars): існування Бога і природа, яка є Вічним Законом; створення світу; ангели; природа людини
  • Друга частина:
  • Перший розділ другої частини (Prima Secundae, часто скорочено Частина I—II (Part I—II)): загальні принципи моралі (у тому числі теорія закону). Це — природний закон.
  • Другий розділ другої частини (Secunda Secundae, або Частина II—II (Part II—II)): мораль докладно, у тому числі індивідуальні чесноти і вади
  • Третя частина (Tertia Pars): особа і діяльність Христа, який є людським законом; таїнства; кінець світу. Аквінський не завершив цю частину.[6]

Кожна частина містить декілька питань, кожне з яких стосується конкретнішої підтеми; наприклад, одне таке питання: «Спосіб життя Христа.»[7] Кожне питання містить декілька статей, що сформульовані як питальні речення, що стосуються конкретних питань, таких як «Чи Христос мав провести життя в убогості в цьому світі?»[8] Сума має стандартний формат для кожної статті.

  • Дається низка заперечень проти (поки що не вказаного) висновку; одним з таких заперечень, наприклад, є те, що «Христос повинен взяти найприйнятнішу форму життя …, яка є середньою між багатством і бідністю.»[8]
  • Потім дається коротке заперечувальне речення, починаючи з фрази «sed contra» («навпаки»); це речення майже завжди посилається на авторитетну літературу, таку як Біблія або Аристотель.[9] У даному разі, Аквінат починає так: „Це написано (в Матвія 8:20): «Син же Людський не має де й голови прихилити…»“.[8]
  • Потім дається фактичний аргумент; це, як правило, уточнення питання. Наприклад, Тома Аквінський стверджує, що «це було прийнятно для Христа — провести життя в убогості в цьому світі» з чотирьох різних причин, кожна з яких викладена досить докладно.[8]
  • Потім даються окремі відповіді на попередні заперечення, якщо це необхідно. Ці відповіді мають обсяг від одного речення до декількох абзаців. Відповідь Томи Аквінського на вище вказане заперечення є така, що «тим, хто бажає жити доброчесно, треба уникати надміру багатства і злиднів, але … добровільна бідність не є відкритою для цієї небезпеки: і такі бідняки були вибрані Христом».[8]

Цей метод викладу є похідним від Аверроеса,[10] на якого Тома Аквінський посилається з повагою, як на «Коментатора» з великої букви.

Огляд усієї Summa Theologica ред.

Сума теології призначена для узагальнення історії Всесвіту й надання схеми для самого сенсу життя.

Ця схема має циклічний характер. Вона починається від Бога і його існування в Питанні 2. Вся перша частина Summa присвячена Богу і Його творінню, яке досягає свого апогею в людині. Тому перша частина закінчується трактатом про людину.

Друга частина Суми присвячена меті людини (сенсу життя) — щастю. Норми поведінки, що описані в цій частині, узагальнюють норми поведінки (арістотелівські за природою), яким людина має слідувати, щоб досягти своєї призначеної долі.

Так як ні одна людина сама не може по-справжньому жити досконалим етичним життям (і, отже, прийти до Бога), необхідно було, щоб досконала людина ліквідувала розрив між Богом і людиною. Таким чином, Бог став людиною. У Третій частині Суми, отже, мова йде про життя Христа.

Для того, щоб йти шляхом, передбаченим цією досконалою людиною, щоб жити з благодаттю Бога (що необхідно для спасіння людини), були надані таїнства; фінальна частина Суми розглядає Таїнства.

Послідовність розділів «Суми» діалектично замкнута: від існування Бога до створення людини, про призначення людини, про Христа, про таїнства й знову до питання про Бога.

Уся Сума може бути коротко підсумована в такій діаграмі:

 

Посилання в Сумі ред.

Сума робить багато посилань на відомих мислителів, що користувалися великою повагою у часи Аквінського. Сума майже повністю заснована на цитатах з цих авторів. Деякі з них були названі спеціальними іменами:

  • Філософ: Аристотель. Він уважався найпроникливішим філософом, який на той час висловив найбільші істини. Основною метою богословів-схоластиків було використання його чітких технічних термінів та логічної системи для дослідження теології.
  • Коментатор: Аверроес (Ібн Рушд). Він був у числі перших коментаторів арабською мовою робіт Аристотеля, і його коментарі часто були перекладені латинською мовою (поряд з текстом Аристотеля).
  • Учитель: Петро Ломбардський. Автор домінуючого на той час богословського тексту: Сентенції (коментарі на праці Учителів Церкви)
  • Богослов: Аврелій Августин. Уважався найбільшим богословом, який будь-коли жив до того часу; роботи Августина часто цитує Тома Аквінський.
  • Експерт із права (iurisperitus): Ульпіан (англ. Ulpian, римський юрист), зробив найцитованіший вклад у Пандекти.
  • Діонісій: Псевдо-Діонісій Ареопагіт. Аквінський посилається на роботи Діонісія, якого вчені того часу вважали особою, зазначеною в Діях, 17:34, учнем Павла. Проте, ці роботи, швидше за все, написані в Сирії в шостому столітті письменником, який підписував свою книгу «Діонісій» (звідси додавання «псевдо-» до імені «Діонісій» в більшості сучасних посилань на ці роботи).
  • Авіценна: Аквінат часто цитує арістотелівського/неоплатонічного/ісламського філософа Ібн Сіну (Авіценну).
  • Аль-Газалі: Аквінат також цитує ісламського богослова, Аль-Газалі (англ. Algazel).
  • Рабин Моше: Рабин Моше Маймонід (англ. Rabbi Moses Maimonides) був єврейським рабинським ученим, майже сучасником Аквіната (помер в 1204 році, перед народженням Томи Аквінського). Учені черпали багато ідей з його роботи, так як він також використовував схоластичний метод.

Важливі тези Суми ред.

  • Теологія є найдостойнішою з усіх наук, бо її джерелом є божественне знання (яке не може бути хибним), і через вартість її предмета, велич якого перевершує людський розум.[11]
Цей розділ потребує доповнення. (червень 2011)

Див. також ред.

Видання ред.

російською мовою
  • Фома Аквинский. Сумма теологии. Ч. I . Вопросы 1-43. — Киев: Эльга-Ника-центр; М.: Элькор-МК, 2002. — 560 с. ISBN 5-94773-003-0, ISBN 966-521-161-7 (1-й том 1-ї частини)
  • Фома Аквинский. Сумма теологии. Ч. I. Вопросы 44-74. — Киев: Ника-Центр, 2003. — 336 с. ISBN 5-901620-56-9, ISBN 966-521-201-X (2-й том 1-ї частини)
  • Фома Аквинский. Сумма теологии. Ч. I. Вопросы 75-119. — Киев: Ника-Центр, 2005. — 576 с. ISBN 5-94773-004-9, ISBN 966-521-302-4 (3-й том 1-ї частини)
  • Фома Аквинский. Сумма теологии. Ч. II—I. Вопросы 1-48. — Киев: Ника-Центр, 2006. — 576 с. ISBN 5-901620-68-2 (1-й том частини II—I)
  • Фома Аквинский. Сумма теологии. Ч. II—I. Вопросы 49-89. — Киев: Ника-Центр, 2008. — 536 с. ISBN 978-966-521-476-5, 978-966-521-476-2 (2-й том частини II—I)
  • Фома Аквинский. Сумма теологии. Ч. II—I. Вопросы 90-114. — Киев: Ника-Центр, 2010. — 432 с. ISBN 978-966-521-475-5 (Сумма теологии); ISBN 978-966-521-518-9 (3-й, останній том частини II—I)
  • Фома Аквинский. Сумма теологии. Ч. II—II. Вопросы 1-46. — Киев: Ника-Центр, 2011. — 576 с. ISBN 978-966-521-565-3, ISBN 978-966-521-475-5 (1-й том частини II—II)

Посилання ред.

латинською мовою ред.

англійською мовою ред.

Примітки ред.

  1. ↑ James F Ross, 2003, «Thomas Aquinas, Summa theologiae (ca. 1273), Chistian Wisdom Explained Philosophically», in The Classics of Western Philosophy: A Reader's Guide, (eds.) Jorge J. E. Gracia, Gregory M. Reichberg, Bernard N. Schumacher (Oxford: Blackwell Publishing, 2003), pp. 143—166. [1] [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Benedict XV Encyclical Fausto appetente June 29, 1921, AAS 13 (1921), 332; Пій XI Encyclical Studiorum Ducem § 11, June 29, 1923, AAS 15 (1923), cf. AAS 17 (1925) 574; Павло VI, March 7, 1964 AAS 56 (1964), 302 (Bouscaren, vol. VI, pp. 786-88).
  3. ↑ The Life of Thomas Aquinas: A Dissertation of the Scholastic Philosophy of the Middle Ages (вид. The Encyclopaedia Metropolitana). London: John J. Griffin & Co. 1848. с. 54. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  4. ↑ Doctors of the Church. Т. 5 (вид. Catholic Encyclopedia). London: Encyclopedia Press, Inc. 1913. с. 75. Архів оригіналу за 12 травня 2011. Процитовано 15 травня 2011. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  5. ↑ Tommaso de Vio Gaetani Cajetan (вид. Catholic Encyclopedia). Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 15 травня 2011.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2008. Процитовано 29 травня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Сума теології [Архівовано 11 жовтня 2012 у Wayback Machine.], Третя частина, Питання 40. Перевірено 29 квітня 2011. (англ.)
  8. ↑ а б в г д Сума теології [Архівовано 11 жовтня 2012 у Wayback Machine.], Третя частина, Питання 40, Стаття 3. Перевірено 29 квітня 2011. (англ.)
  9. ↑ Kreeft, Peter. Summa of the Summa, Ignatius Press, 1990. ISBN 0-89870-300-X
  10. ↑ Turner, William. «Averroes.» The Catholic Encyclopedia. Vol. 2. New York: Robert Appleton Company, 1907. 6 Nov. 2009. [Архівовано 11 грудня 2017 у Wayback Machine.] „Св. Тома Аквінський використовує «Grand Commentary» Аверроеса як свою модель, будучи, мабуть, першим Схоластиком, що прийняв цей стиль викладу…“
  11. ↑ ST [Архівовано 1 жовтня 2011 у Wayback Machine.], Частина 1, Питання 1, Article 5. Перевірено 12 червня 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сума_теології&oldid=40339802