Сумароков-Ельстон Михайло Миколайович
Граф Михайло Миколайович Сумароков-Ельстон (9 [21] листопада 1893 [3] [4], Ялта, Російська імперія - 3 липня 1970, Лондон, Велика Британія) — російський тенісист, учасник Літньої олімпіади 1912 року в Стокгольмі в складі російської збірної, 8-кратний чемпіон Росії з тенісу.
| Сумароков-Ельстон Михайло Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
9 (21) листопада 1893 Ялта, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Помер |
3 липня 1970[1][2] (76 років) Лондон, Велика Британія |
| Поховання | Chiswick New Cemeteryd |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | тенісист |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Рід | House of Sumarokovd |
| Батько | Граф Микола Феліксович Сумароков-Ельстон[1] |
| Мати | Sofya Mikhaylovna von Koskulld[1] |
| Діти | Sofia Soumarokoff-Elstond[1] |
Біографія ред.
Особисте життя ред.
Онук першого графа Сумарокова-Ельстона, син графа Миколи Феліксовича Сумарокова-Ельстона і графині Софії Михайлівни Коскуль, двоюрідний брат князя Ф. Ф. Юсупова [5].
Закінчив Санкт-Петербурзький університет. У серпні 1914 року добровольцем пішов на фронт. З 1918 року перебував в еміграції. Спочатку жив на півдні Франції, в Ніцці, де став відомий як найсильніший майстер спорту. Грав в міксті з легендарною француженкою Сюзанн Ленглен. Потім жив у Лондоні, де і помер. Похований на Новому кладовищі Чизік (Chiswick New Cemetery) в Лондоні (Англія) в 1970 році.
Його дружина - графиня Наталія Миколаївна Сумарокова-Ельстон (уроджена Беллік). У Сумарокова-Ельстона є донька - графиня Софі Ланд, що проживає в Англії [6].
Спортивна кар'єра ред.
Один з піонерів російського професійного тенісу. Найсильніший російський тенісист початку XX століття. Входив до складу Петроградського гуртка спортсменів. Разом з Олександром Аленіциним став першим російським тенісистом - учасником Олімпійських ігор 1912 року. Виступав з ним в парному розряді. За жеребом повинен був зустрітися з ним в одиночному розряді на відкритих кортах, але керівництво збірної вирішило в останній момент зняти Аленіцина з одиночного розряду. Сумароков-Ельстон без гри пройшов до другого кола, де в 4-х сетах переміг чемпіона Швеції Карла Сеттерваля. Але в наступному колі не зміг перемогти Оскара Крейцера, другу ракетку Німеччини.
Титули ред.
Нагороди ред.
- У 2002 році одним з перших був введений до Зали російської тенісної слави в номінації Піонери вітчизняного тенісу [7] .
- З 2003 року в Петербурзі на кортах петербурзького СК «Крестовський» проходить чемпіонат з тенісу «Меморіал графа М. Н. Сумарокова-Ельстона», присвячений пам'яті спортсмена [6].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ О Сумарокове [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] // Мемориал графа М. Н. Сумарокова-Эльстона
- ↑ Фоменко Б.И. Рыцарь герба и ракетка. — Москва : NDM-MEDIA, 2004. — С. 15, 163. — ISBN 1-55321-110-3.
- ↑ Роспись третьей ветви потомков Кутузова от Елизаветы Михайловны Хитрово, урожденной Голенищевой-Кутузовой. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.
- ↑ а б Памяти великого теннисиста [Архівовано 5 червня 2013 у Wayback Machine.] Теннис-Эксперт.ru (проверено 29 августа 2008)
- ↑ В Петербурге создан Зал Российской Теннисной Славы [Архівовано 20 квітня 2013 у Wayback Machine.] // St.PetersburgOpen [Архівовано 15 червня 2006 у Wayback Machine.] 6 ноября 2002 года (проверено 29 августа 20089)
Посилання ред.
- Фоменко Б.И. Рыцарь герба и ракетки: Документальная повесть о великом русском теннисисте графе М. Н. Сумарокове-Эльстоне. — Москва : NDM-Media, 2004. — 174 с. — ISBN 1-5532-1110-3.
- Біографія Сумарокова [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Музей Сучасного Спорту [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]
- сторінки історії[недоступне посилання з Апрель 2018] // «Теніс +», № 3 за 2008 рік