Сулхан-Саба Орбеліані
Сулхан-Саба Орбеліані (нар. 1658 — пом. 1725) — князь, грузинський державний діяч і дипломат, просвітитель, гуманіст, письменник, поет, каліграф.
Сулхан-Саба Орбеліані | ||||
---|---|---|---|---|
груз. სულხან-საბა ორბელიანი ![]() | ||||
![]() | ||||
Ім'я при народженні | груз. სულხან-საბა ორბელიანი ![]() | |||
Народився | 25 жовтня (4 листопада) 1658[1] або 4 листопада 1658[1] ![]() Болніський муніципалітет, Грузинська РСР ![]() | |||
Помер | 26 січня (6 лютого) 1725[1] (66 років) або 6 лютого 1725[1] (66 років) ![]() Всехсвятське, Північний адміністративний округ, Москва, Російська імперія ![]() | |||
Країна | Грузія ![]() | |||
Діяльність | лексикограф, мовознавець, дипломат, поет, письменник, каліграф ![]() | |||
Знання мов | грузинська ![]() | |||
Мова творів | грузинська ![]() | |||
Magnum opus | A Book of Wisdom and Liesd ![]() | |||
Конфесія | католицька церква ![]() | |||
Рід | Орбеліані ![]() | |||
Батько | Q16369094? ![]() | |||
Брати, сестри | Vakhushti Orbelianid ![]() | |||
Автограф | ![]() | |||
| ||||
![]() ![]() | ||||

Біографія
ред.Сулхан Орбеліані народився 1658 року в селі Тандзіа[2], був вихований при царському дворі. Батько Сулхана Вахтанг — був верховним суддею Картлі і доводився братом дружини грузинського царя Вахтангу V. Мати — Тамар, дочка Заала Арагві Еріставі. При королівському дворі, який також був центром культури і освіти, Орбеліані подружився зі своїми старшими двоюрідними братами, освіченими синами Вахтанга V (Шах-Наваз): Архілом, Леваном, Джорджем (пізніше королем Георгом XI Картлі).
Отримав гарну освіту у світських і богословських науках. Пізніше сам — вихователь царевича Вахтанга Левановича — згодом царя Картлі Вахтанга VI, а також його побічного сина, що став відомим грузинським істориком Вахушті Багратіоні. Орбеліані з юних років займався державною, літературною та науковою діяльністю. Він був одним з лідерів у боротьбі проти ірансько-османської агресії та твердим прихильником пошуку нових політичних орієнтацій для Георга XI та пізніше Вахтанга VI. У 1688 році, коли шах Ірану захопив правління Георга XI, репресований Орбеліані був змушений покинути Картлі. Деякий час він перебував в Імереті, потім у Самцхе.
У 1698 році відбувся різкий перелом у житті Сулхана Орбеліані. З цього часу придворний, феодал і байкар стає «смиренним ченцем Саба» (грузинська транскрипція імені Сава) в монастирі святого Івана Хрестителя в Давітгареджі. Відтоді його називають Сульхан-Сабадом. Згідно з твердженнями католицького місіонера, який проживав у Грузії, Саба (таємний католик з 1692 року) став ченцем, щоб домогтися більшої свободи дій у боротьбі за з'єднання Грузинської православної і Римо-католицької церков[3].
З 1703 року за вказівкою нового губернатора Картлі Вахтанга VI Орбеліані їздив з дипломатичною місією до різних країн, включаючи Францію та Італію (1713—1716). З 1 грудня 1710 по 20 лютого 1711 рр. перебував у Хварасані разом із королем Кайхосро. У 1712 році Сулхан-Саба Орбеліані супроводжував свого вихованця Вахтанга VI, який перед цим зійшов на престол, під час його поїздки до Персії. З 23 квітня по 2 листопада 1712 року він перебував в Ісфахані з королем Вахтангом. Він повернувся на батьківщину 20 грудня.
У 1713—1716 роках Саба знаходився в Західній Європі з дипломатичною місією. Був у Парижі, Женеві, на Сицилії та Римі. Там він вже офіційно прийняв католицтво. Але марно домагався монах-патріот допомоги у Папи Римського і французького короля Людовика XIV у боротьбі проти натиску перських Сефевідів. Все обмежилося чисто-зовнішніми почестями. Грузинські державні діячі, в тому числі Орбеліані, яких зазнавали утисків від постійної ірансько-османської агресії, хотіли перевірити грунт для політичного союзу із Західною Європою. Орбеліані відвідав короля Франції Людовика XIV та папу Климента XI, щоб попросити фінансову допомогу для звільнення Вахтанга VI з полону в Ірані. Його дипломатична місія закінчилася невдачею. Розчарований, Орбеліані приїхав на батьківщину з великими труднощами. Одягнений у одяг ченця, він шукав шляхів визволення країни від османів.
19 січня 1715 року він прибув до Константинополя, де почав писати Словник, який він уклав 20 січня 1716 року.
У 1724 році Саба емігрував разом з Вахтангом VI до Російської імперії. Оселився в Москві, у палаці царівни Дареджан Арчилівни.
Помер Сулхан-Саба Орбеліані 1725 року в селі Всехсвятському, неподалік Москви. Похований там же, на кладовищі біля Храму Всіх Святих[4][5].
Родина
ред.Сулхан-Саба Орбеліані був одружений першим шлюбом з княжною Дареджан Багратіон-Мухранською (пом.. 1698); другим з Тамарою, донькою Хамь-паші Атабага (пом.. 1712).
Літературна творчість
ред.Сулхан-Саба є автором збірки байок і новел «Про мудрість вимислу» («Про мудрість брехні»). У ньому автор розвиває ідеї освіченого абсолютизму, різко засуджуючи феодальну роз'єднаність суспільства. У його творах оформилася новогрузинська літературна мова.
Ним був укладений «Тлумачний словник грузинської мови», що й донині не втратив свого наукового значення. Сулхан-Саба обробив також відомий збірник східних байок «Каліла і Димна».
Ушанування пам'яті
ред.- У 1959 році була випущена поштова марка СРСР, присвячена Орбеліані.
- Іменем Сулхана-Саби названа вулиця в Тбілісі.
- У Тбілісі Сулхан-Сабе встановлено пам'ятник[6].
Примітки
ред.- ↑ а б в г Педагоги и психологи мира — 2012.
- ↑ Південна Грузія, Болнійський район), Нижня Картлі (ქვემო ქართლი).
- ↑ Цю думку підтримує грузинський історик Георгій Леонідзе.
- ↑ სულხან-საბას საფლავის მდგომარეობასთან დაკავშირებულ ინფორმაციას კულტურის სამინისტროში არ ფლობენ // InterPressNews[недоступне посилання]
- ↑ საქართველოს სექციას სულხან-საბას საფლავის მდგომარეობის შესახებ ინფორმაციის გარკვევა გაუჭირდება // InterPressNews
- ↑ Памятник Сулхан-Сабе Орбелиани. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 25 травня 2020.
Література
ред.- Собрание сочинений, тт. 1-4, Тб., 1959-66 (грузинською мовою)
- Мудрость и ложь, под ред. Г. Леонидзе, 1926.
- Сулхан-Саба Орбелиани. Путешествие в Европу. Тб.: Мерани, 1969.
- С. С. Орбелиани, 1658—1958. Юбилейный сборник, Тб., 1959.
- Мудрость лжи. Тб., 1939.
- О мудрости вымысла / Предисл. А. Барамидзе. М., 1951.
- Мудрость вымысла / Предисл. Г. Леонидзе. Тб., 1959.
Посилання
ред.- Леонидзе Г. Сулхан-Саба Орбелиани (1658—1725) [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Сулхан-Саба Орбелиани. Путешествие в Европу. Тбилиси: Мерани, 1969.
- Барамидзе Р. Страницы одной дипломатической миссии [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Сулхан-Саба Орбелиани. Путешествие в Европу. Тб.: Мерани, 1969.
- Лордкипанидзе Э. К. Сулхан-Саба Орбелиани [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.] //Российская педагогическая энциклопедия: В 2 тт. Т. 2. — Москва, 1999. — С. 88.
- [[https://web.archive.org/web/20140208203003/http://pritchi.ru/part_185 Архівовано 8 лютого 2014 у Wayback Machine.] Притчи от Сулхана-Саба Орбелиани]
- Сулхан-Саба Орбелиани об абхазах [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Книги Сулхан-Саба Орбеліані