Вікіпедія

Сулхан-Саба Орбеліані

грузинський священник і письменник

Сулхан-Саба Орбеліані (нар. 1658 — пом. 1725) — князь, грузинський державний діяч і дипломат, просвітитель, гуманіст, письменник, поет, каліграф.

Сулхан-Саба Орбеліані
груз. სულხან-საბა ორბელიანი
Ім'я при народженнігруз. სულხან-საბა ორბელიანი
Народився1658[1][2][…], 25 жовтня (4 листопада) 1658[4] або 4 листопада 1658(1658-11-04)[4]
Болніський муніципалітет, Грузинська РСР
Помер1725[5][2][…], 26 січня (6 лютого) 1725[4] або 6 лютого 1725(1725-02-06)[4]
Всехсвятське, Північний адміністративний округ, Москва, Російська імперія
КраїнаГрузія
Діяльністьлексикограф, мовознавець, дипломат, поет, письменник, каліграф
Мова творівгрузинська
Magnum opusA Book of Wisdom and Liesd
Конфесіякатолицька церква
РідОрбеліані
Автограф
CMNS: Сулхан-Саба Орбеліані у Вікісховищі
Поштова марка СРСР, 1959 рік
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орбеліані.

Біографія

ред.

Сулхан Орбеліані народився 1658 року в селі Тандзіа[6], був вихований при царському дворі. Батько Сулхана Вахтанг — був верховним суддею Картлі і доводився братом дружини грузинського царя Вахтангу V. Мати — Тамар, дочка Заала Арагві Еріставі. При королівському дворі, який також був центром культури і освіти, Орбеліані подружився зі своїми старшими двоюрідними братами, освіченими синами Вахтанга V (Шах-Наваз): Архілом, Леваном, Джорджем (пізніше королем Георгом XI Картлі).

Отримав гарну освіту у світських і богословських науках. Пізніше сам — вихователь царевича Вахтанга Левановича — згодом царя Картлі Вахтанга VI, а також його побічного сина, що став відомим грузинським істориком Вахушті Багратіоні. Орбеліані з юних років займався державною, літературною та науковою діяльністю. Він був одним з лідерів у боротьбі проти ірансько-османської агресії та твердим прихильником пошуку нових політичних орієнтацій для Георга XI та пізніше Вахтанга VI. У 1688 році, коли шах Ірану захопив правління Георга XI, репресований Орбеліані був змушений покинути Картлі. Деякий час він перебував в Імереті, потім у Самцхе.

У 1698 році відбувся різкий перелом у житті Сулхана Орбеліані. З цього часу придворний, феодал і байкар стає «смиренним ченцем Саба» (грузинська транскрипція імені Сава) в монастирі святого Івана Хрестителя в Давітгареджі. Відтоді його називають Сульхан-Сабадом. Згідно з твердженнями католицького місіонера, який проживав у Грузії, Саба (таємний католик з 1692 року) став ченцем, щоб домогтися більшої свободи дій у боротьбі за з'єднання Грузинської православної і Римо-католицької церков[7].

З 1703 року за вказівкою нового губернатора Картлі Вахтанга VI Орбеліані їздив з дипломатичною місією до різних країн, включаючи Францію та Італію (1713—1716). З 1 грудня 1710 по 20 лютого 1711 рр. перебував у Хварасані разом із королем Кайхосро. У 1712 році Сулхан-Саба Орбеліані супроводжував свого вихованця Вахтанга VI, який перед цим зійшов на престол, під час його поїздки до Персії. З 23 квітня по 2 листопада 1712 року він перебував в Ісфахані з королем Вахтангом. Він повернувся на батьківщину 20 грудня.

У 1713—1716 роках Саба знаходився в Західній Європі з дипломатичною місією. Був у Парижі, Женеві, на Сицилії та Римі. Там він вже офіційно прийняв католицтво. Але марно домагався монах-патріот допомоги у Папи Римського і французького короля Людовика XIV у боротьбі проти натиску перських Сефевідів. Все обмежилося чисто-зовнішніми почестями. Грузинські державні діячі, в тому числі Орбеліані, яких зазнавали утисків від постійної ірансько-османської агресії, хотіли перевірити грунт для політичного союзу із Західною Європою. Орбеліані відвідав короля Франції Людовика XIV та папу Климента XI, щоб попросити фінансову допомогу для звільнення Вахтанга VI з полону в Ірані. Його дипломатична місія закінчилася невдачею. Розчарований, Орбеліані приїхав на батьківщину з великими труднощами. Одягнений у одяг ченця, він шукав шляхів визволення країни від османів.

19 січня 1715 року він прибув до Константинополя, де почав писати Словник, який він уклав 20 січня 1716 року.

У 1724 році Саба емігрував разом з Вахтангом VI до Російської імперії. Оселився в Москві, у палаці царівни Дареджан Арчилівни.

Помер Сулхан-Саба Орбеліані 1725 року в селі Всехсвятському, неподалік Москви. Похований там же, на кладовищі біля Храму Всіх Святих[8][9].

Родина

ред.

Сулхан-Саба Орбеліані був одружений першим шлюбом з княжною Дареджан Багратіон-Мухранською (пом.. 1698); другим з Тамарою, донькою Хамь-паші Атабага (пом.. 1712).

Літературна творчість

ред.

Сулхан-Саба є автором збірки байок і новел «Про мудрість вимислу» («Про мудрість брехні»). У ньому автор розвиває ідеї освіченого абсолютизму, різко засуджуючи феодальну роз'єднаність суспільства. У його творах оформилася новогрузинська літературна мова.

Ним був укладений «Тлумачний словник грузинської мови», що й донині не втратив свого наукового значення. Сулхан-Саба обробив також відомий збірник східних байок «Каліла і Димна».

Ушанування пам'яті

ред.
 
Пам'ятник Сулхан-Сабе Орбеліані в Тбілісі
  • Іменем Сулхана-Саби названа вулиця в Тбілісі.
  • У Тбілісі Сулхан-Сабе встановлено пам'ятник[10].

Примітки

ред.
  1. ↑ ISNI — 2012.
  2. ↑ а б Swartz A. Open Library — 2007.
  3. ↑ а б LIBRIS
  4. ↑ а б в г Педагоги и психологи мира — 2012.
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129888680 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ Південна Грузія, Болнійський район), Нижня Картлі (ქვემო ქართლი).
  7. ↑ Цю думку підтримує грузинський історик Георгій Леонідзе.
  8. ↑ სულხან-საბას საფლავის მდგომარეობასთან დაკავშირებულ ინფორმაციას კულტურის სამინისტროში არ ფლობენ // InterPressNews[недоступне посилання]
  9. ↑ საქართველოს სექციას სულხან-საბას საფლავის მდგომარეობის შესახებ ინფორმაციის გარკვევა გაუჭირდება // InterPressNews
  10. ↑ Памятник Сулхан-Сабе Орбелиани. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 25 травня 2020.

Література

ред.
  • Собрание сочинений, тт. 1-4, Тб., 1959-66 (грузинською мовою)
  • Мудрость и ложь, под ред. Г. Леонидзе, 1926.
  • Сулхан-Саба Орбелиани. Путешествие в Европу. Тб.: Мерани, 1969.
  • С. С. Орбелиани, 1658—1958. Юбилейный сборник, Тб., 1959.
  • Мудрость лжи. Тб., 1939.
  • О мудрости вымысла / Предисл. А. Барамидзе. М., 1951.
  • Мудрость вымысла / Предисл. Г. Леонидзе. Тб., 1959.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сулхан-Саба_Орбеліані&oldid=42165886