Сулейманіди (араб. السليمانيون‎) — ранньосередньовічна арабська династія і держава в Магрибі. Утворена нащадком халіфа Алі. Тривалий час перебувала в залежності від Ідрісидів. З 931 року починається протистояння з Фатімідами, які 954 року остаточно ліквідували володіння Сулейманідів.

السليمانيون‎
Сулейманіди
Іфраніди Flag
790 – 954 Фатімідський халіфат Flag
Держава Сулейманідів: історичні кордони на карті
Держава Сулейманідів: історичні кордони на карті
Сулейманіди (позначено жовтим кольором)
Столиця Тлемсен
Мови арабська
Релігії суннізм
зейдизм
Форма правління монархія
емір
 - 786814 Сулейман I
Історія
 - Засноване 790
 - Підкорено Кордовським халіфатом 954
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сулейманіди

Історія ред.

Після невдалого повстання 786 року синів Хасана ібн Алі — Ідріса і Сулеймана — проти Аббасидів вони втекли до Магрибу. Тут вони здобули підтримку берберського племені авраба. Після перемоги над Абу Курра, шейхом берберів-іфрана і правителем Тлемсену, Сулейман був призначений братом еміром Тлемсену. Проте його становище не було стабільним через переважання в місті християнського населення. Ймовірно він не зміг тут утриматися, а мав резиденцію поблизу. Вже 814 року його сина Мухаммеда війська Ідрісидів відновили в Тлемсені.

З цього часу зміцнюється залежність держави Сулейманідів від Ідрісидів. які до початку X ст. були сателітами останніх.

 
Монети Сулейманідів

Після смерті Мухаммеда 828 року його володіння були розділені між його синами: Іса отримав Аршкул, Ахмед — Тлемсен, Ідріс — в Джраву (Джараву), Ібрагім — Тенес. Все це послабило Сулейманідів, що вимушені були протистояти Рустамідам та берберським племенам. Період в майже 100 років про Сулейманідів обмаль відомостей, оскільки вони перетворилися на незначущу силу в Магрибі.

У 931 році фатімідський полководець Муса ібн Абі'ль-Афія захопив Тлемсен. Протягом 935—938 років Сулейманіди втратили Джараву і Ашкуль останній було передано синам Ібрагіма ібн Ідріса з Джаравської гілки). При цьому вони намагалися маневрувати між Кордовським і Фатімідським халіфатами.

Після смерті Ібрагіма емірат Тенес було розділено між синами — Ісою, еміром Сук-Ібрагіма, і Мухаммедом, еміром Тенеса. Інший їхній брат Ях'я, що спробував отримати військо з Кордови, зазнав поразки від фатімідських військ й втік до північних маграва в Танжері.

934 року Зіріди завдали остаточної поразки Сулейманідам, повалили Алі, еміра Тенесу, тим самим ліквідувавши останнє володіння цієї династії. Представники Сулейманідів зрештою перебралися до Піренейського півострова.

Еміри ред.

  • Сулейман I (786—814)
  • Мухаммед (814—828)

Еміри Тлемсену ред.

  • Ахмад (828—?)
  • Мухаммад II
  • невідомі еміри
  • Аль-Касім (?—931)

Еміри Джарави ред.

  • Ідріс (828—?)
  • Абу'л-Іш Айша
  • Аль-Хасан (?—935)

Еміри Аршкула ред.

  • Іса (828—?)
  • невідомі
  • Ібрагім ібн Ідріс (935)
  • Ях'я (935)
  • Ідріс (935—938)

Еміри Тенесу ред.

  • Ібрагім (828—?)
  • Мухаммед
  • Ях'я і Абдаллах
  • Алі ібн Ях'я (?—954)

Еміри Сук-Ібрагіма ред.

  • Іса ібн Ібрагім
  • Аль-Касім
  • Ахмад

Джерела ред.

  • Nicholas Lowick, " Monnaies des Sulaymānides de Sūq Ibrāhīm et de Tanas (Ténès) ", Revue Numismatique, vol. 6, no 25,‎ 1983, p. 177—187
  • Philippe Sénac et Patrice Cressier, Histoire du Maghreb médiéval: VIIe-XIe siècle, Paris, Armand Colin, 2012