Сула австралійська
| Сула австралійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Morus serrator Gray, 1843 | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
| Синоніми[2] | ||||||||||||||||
| Sula australis Gould, 1841 Sula serrator Gray, 1843 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сула австралійська[3] (Morus serrator) — вид морських птахів родини сулових (Sulidae).
Поширення ред.
Гніздові колонії сули австралійської трапляються вздовж південного узбережжя Австралії, в Тасманії та Новій Зеландії. Одна невелика колонія також знаходиться на острові Норфолк. Взимку птахи мігрують на північ вздовж західного та східного узбережжя Австралії. Світова популяція виду оцінюється у 70-75 гніздових пар.
Опис ред.
Птах завдовжки 84-91 см, розмах крил 170—200 см, вага 2-2,8 кг. Основне оперення білого кольору. Голова та шия у шлюбний період жовтуваті. Криючі крил та центральні хвоста чорного кольору. Дзьоб блакитно-сірий, навколо його основи є ділянка голої шкіри чорного кольору. Очі сірі з синім очним кільцем. Ноги чорно-сірі.
Спосіб життя ред.
Трапляється зазвичай невеликими зграями неподалік узбережжя. Далеко у відкрите море не залітає. Живиться майже виключно рибою. За здобиччю пірнає з висоти 15-30 м, складаючи крила. Під водою перебуває декілька секунд. Моногамні птахи. Гніздяться у жовтні-листопаді колоніями на островах, рідше на материкових скелях. У кладці одне, рідше два яйця. Насиджують почергово обидва партнери. Насідних плям немає. Вони гріють яйця на плавальних перетинках, які до цього часу сильно товщають і рясно забезпечуються кров'ю. Інкубація триває 44 дні. Пташенята вилуплюються голими і сліпими, потім покриваються світлим пухом. У віці восьми тижнів пташеня важить більше, ніж дорослий птах. Виліт пташенят з гнізда відбувається у віці 12-20 тижнів. Через кілька днів після того, як пташеня навчиться літати, батьки перестають його годувати, спонукаючи до самостійності.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2018). Morus serrator: інформація на сайті МСОП (версія 2019.2) (англ.) 14 листопада 2019
- ↑ Australian Biological Resources Study (7 червня 2014). Species Morus serrator (G.R. Gray, 1843). Australian Faunal Directory. Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Australian Government. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 22 червня 2018.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання ред.
- Henderson, Carrol (2008). Birds in Flight: The Art and Science of How Birds Fly. Minneapolis, Minnesota: Voyageur Press. ISBN 978-1-61673-139-7.
- Marchant, S.; Higgins, P.G., ред. (1990). Sula serrator Australasian Gannet (PDF). Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds. Volume 1: Ratites to ducks; Part B, Australian pelican to ducks. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. с. 752—62. ISBN 978-0-19-553068-1. Архів оригіналу (PDF) за 11 лютого 2020. Процитовано 14 листопада 2019.
- Nelson, J. Bryan (2010) [1978]. The Gannet. London: A&C Black. ISBN 978-1-4081-3857-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |