Суковатов Микола Іванович

Суковатов Микола Іванович (20.06.1921 — 22.05.1992) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир кулеметного відділення 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії сержант[1], пізніше гвардії підполковник.

Суковатов Микола Іванович
Суковатов Микола Іванович Герой Радянського Союзу.jpg
Народження 20 червня 1921(1921-06-20)
с. Осинівка, зараз Кожевніковського району Томської області, РФ
Смерть 22 травня 1992(1992-05-22) (70 років)
м. Уфа, Башкортостан, РФ
Поховання Південне кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Рід військ стрілецькі війська
Роки служби 1940—1961
Партія КПРС
Звання гвардії підполковник
Командування кулеметним відділенням 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Битва на Курській дузі
Чернігівсько-Прип'ятська операція
Битва за Дніпро
Битва за Київ (1943)
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Медалі

БіографіяРедагувати

Народився 20 червня 1921 року в с. Осинівка, зараз Кожевніковського району Томської області. Закінчив Томський харчовий технікум, працював на ст. Менделєєво Пермської області.

До Червоної Армії призваний у 1940 році, на фронті з листопада 1941 року[2] (за іншими даними в Червоній Армії з жовтня 1942 року, на фронті з березня 1943 року[3]).

Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М.П. в нагородному листі написав, що 24.9.1943 року Суковатов у складі першого взводу форсував Дніпро, перейшов вбрід Старий Дніпро і, ще не встигнувши одягнутися, вступив у бій. Прийняв на себе командування взводом замість командира, що вибув. Під час боїв на плацдармі 4-5 жовтня разом із взводом відбив 19 контратак противника, знищивши при цьому 57 німецьких солдатів і офіцерів, подавив 7 кулеметних точок. Особисто сам у рукопашних сутичках знищив 7 німців[4]).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії сержанту Суковатову Миколі Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[5].

Після війни М.І.Суковатов продовжував службу в Радянській Армії. В 1956 році закінчив Боровичське військове училище. В 1961 році звільнився з армії у зв'язку із організаційно-штатними заходами ("Хрущовське скорочення") у званні підполковника. Мешкав у Башкірії, в м. Уфа. Працював директором магазину, заступником начальника технічної школи ДТСААФ, на електроламповому заводі.

Помер 22 травня 1992 року.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липень 2012 у WebCite - Фонд 33. - Оп.793756, д.46, запись 150031259, стр. 165 (рос.)
  3. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липень 2012 у WebCite - Фонд 33. - Оп.793756, д.46, запись 150031259, стр. 165 (рос.)
  4. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липень 2012 у WebCite ЦАМО фонд 33 опись 682525 ед. хран 48 запись 12057300(рос.)

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
  • Энциклопедия Томской области. - Т.2. - Томск: Томский государственный университет, 2010 (рос.)