Суворін Олексій Сергійович
Суворін Аліксєй Сєргєвіч (рос. Суворин Алексей Сергеевич; 1834 село Коршево, Воронезька губернія — 1912 Царське Село) — російський журналіст, видавець, письменник, театральний критик і драматург. Українофоб.
| Суворін Олексій Сергійович | |
|---|---|
| рос. Алексей Суворин | |
 | |
| Псевдо | Василий Марков, А. И—н, А. Бобровский і Незнакомец |
| Народився |
11 (23) вересня 1834[1][2][3] Коршево, Бобровський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія[1][4] |
| Помер |
11 (24) серпня 1912[1][2] (77 років) Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[5][6] |
| Поховання | Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | журналіст, видавець, письменник, театральний критик, літературний критик |
| Alma mater | Михайловський Воронежський кадетський корпусd і Костянтинівське артилерійське училище |
| Знання мов | російська[7] |
| Партія | Російські збори |
| У шлюбі з | Anna Suvorinаd[8][9] і Anna Orfanovad[3] |
| Діти | Boris Alexeievitch Suvorind, Mikhail Suvorind і Alexei Suvorind[10] |
| Автограф |
 |
Життєпис ред.
Навчався в воронезькому Михайлівському кадетському корпусі (закінчив в 1851) і в спеціальних саперних класах Дворянського полку. Незабаром вийшов у відставку, витримав іспит на звання вчителя повітового училища.
Кілька кореспонденцій з Воронежа (під псевдонімом Василь Марков) в «Русской речи» (1861) звернули на себе увагу видавця цього журналу, графині Є. В. Саліас-де-Турнемір, яка запропонувала Суворину переселитися в Москву і стати кореспондентом «Русской речи».
У 1863 році Суворін переселився в Петербург.
Широку популярність отримав у другій половині 1860-х років, коли під псевдонімом Незнайомець став писати в «Санкт-Петербургские ведомости» недільний фейлетон («Тижневі нариси і картинки»).
За своїми переконаннями Суворін на той час був помірно-ліберальним західником.
Був українофобом. Видав книгу «Хохли й хохлушки» після перегляду репертуару Театру корифеїв. Малоруська мова, з її ніжністю і співучістю, здається нам якоюсь дитячою мовою, мовою гумористичною, і з цим розумінням важко нам, великоросам, розлучитися", – писав Суворін.
Новое время ред.
В кінці 1875 року Суворін став писати недільні фейлетони в «Біржових відомостях» П. І. Полетики, а на початку 1876 року придбав разом з В. І. Лихачовим газету «Новое время».
У 1901 році Суворін брав участь у створенні монархічної організації «Русское собрание».
Посилання ред.
- Суворін Олексій Сергійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 1007-1008.
- Суворін Алексей // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1857. — 1000 екз.
- https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/korifeyi-za-lashtunkami/
Примітки ред.
- ↑ а б в г Роскина Н. А. Суворин // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 7.
- ↑ а б в Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ а б Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ С. Венгеров Суворин, Алексей Сергеевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIа. — С. 894–896.
- ↑ Суворин Алексей Сергеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://seance.ru/articles/aleksey-suvorin-biografiya/
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Суворина, Анна Ивановна // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1909. — Т. 19. — С. 608.
- ↑ Суворина, Анна Ивановна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIа. — С. 894.
- ↑ Суворин, Алексей Алексеевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIа. — С. 894.