Субботін-Перм'як Петро Іванович
Петро Іванович Субботин-Перм'як (рос. Пётр Иванович Субботин-Пермяк, 6 (18) грудня 1886 року — 6 січня 1923 року) — комі-перм'яцький художник-авангардист, автор більш ніж 40 картин і близько 100 графічних творів, педагог, професор декоративного живопису.[1][2]
| Субботін-Перм'як Петро Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
6 (18) грудня 1886 Кудимкар, Solikamsky Uyezdd, Пермська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 6 січня 1923 (36 років) | |||
| Перм, СРСР | ||||
| Поховання | Єгошихинське кладовищеd | |||
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР | |||
| Навчання | Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | авангардизм | |||
|
| ||||
 Субботін-Перм'як Петро Іванович у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Петро Іванович Субботин-Перм'як народився 6 (18) грудня 1886 року в Російській імперії в місті Кудимкар Пермської губернії (зараз — Комі-Перм'яцький округ Пермського краю РФ). 1914 року закінчив Строгановськоє художньо-промислове училище в Москві, потім викладав у ньому до 1918. З 1919 року працював в Пермській губернії. Організував художньо-виробничі майстерні в Пермі, Кудимкарі і Кунгурі, які стали базою національної комі-перм'яцької художньої освіти. Був першим директором Пермського художнього технікуму, власноруч уклав альбоми національної комі-перм'яцької орнаментики. Заснував Комі-перм'яцький окружний краєзнавчий музей, який тепер носить його ім'я.[1][3]
У творах Субботин-Перм'як пов'язав традиції комі-перм'яцького народного мистецтва з досягненнями світового авангарду початку 20 століття. Його роботи зберігаються в Комі-Перм'яцькому краєзнавчому музеї, Пермській державній художній галереї.[1]
Художник В.Курдов, учень С.-П., пише про вчителя:
|
…На бледном бескровном лице -глубоко запавшие маленькие серые глаза без бровей. Тонкий нос с открытыми ноздрями. Тонкие губы сжаты. Голова со светлыми длинными волосами, подстриженными под скобку, высоко поднята. На тонкой шее с острым кадыком намотан киноварно-красный шерстяной, крестьянской работы шарф…Теперь ясно даю себе отчет, что передо мной образ финно-угорского пермяка-зырянина | 
|
Помер Субботин-перм'як 6 січня 1923 року від чахотки, похований у Пермі на Егошихинськом кладовищі. 2001 року на його могилі відкритий новий пам'ятник.[3]
Галерея ред.
-
Воронізька баба. 1912. -
Вниз по річці. 1918. -
Робочий. 1921. -
Натюрморт з булками і посудой. 1921.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Література ред.
- О. М. Власова. Художник П. И. Субботин-Пермяк. — Пермь, 1990.
Джерела ред.
https://web.archive.org/web/20070927212836/http://www.permnews.ru/arx/arxt.asp?kod=8115&raz=179
Примітки ред.
- ↑ а б в Субботин-Пермяк Пётр Иванович[недоступне посилання з травня 2019] (Уральская историческая энциклопедия)
- ↑ Субботин-Пермяк (Энциклопедия Пермской области)
- ↑ а б Пермский некрополь [Архівовано 27 січня 2008 у Wayback Machine.] (Энциклопедия Пермской области)