Стінна ящірка пітіусенська

вид плазунів
Стінна ящірка пітіусенська
Sargantana camí de sa pujada 1.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ящірки (Lacertilia)
Родина: Справжні ящірки (Lacertidae)
Рід: Стінна ящірка (Podarcis)
Вид: Стінна ящірка пітіусенська
Біноміальна назва
Podarcis pityusensis
(Boscá, 1883)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Podarcis pityusensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Podarcis pityusensis
IUCN logo.svg МСОП: 17800
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 74359

Стінна ящірка пітіусенська[2], або ящірка ібіська (Podarcis pityusensis) — вид ящірок родини ящіркових (Lacertidae).

НазваРедагувати

РозповсюдженняРедагувати

Ендемік Балеарських островів у Середземному морі, що належать Іспанії. Природно поширений на острова Ібіца, Форментера, Коніллера та Ес-Ведра. Завезений на Майорку та материкову ІспаніюБарселону, де колись припускали, що він вимер, але був “повторно відкритий” у 2007 році, у містечко Алерія на півдні Іспанії та острів Гастелугаче на півночі Іспанії). Населяє чагарники середземноморського типу, скелясті ділянки, скелясті береги, рілля, пасовища, плантації, сільські сади і міські райони. Трапляється на висоті до 475 м (1558 футів) над рівнем моря.

ОписРедагувати

Тіло завдовжки до 7 см завдовжки. Хвіст приблизно вдвічі довший за тіло. Тіло міцне з короткою головою і округлим тілом з відносно грубими, трохи килевими лусочками. Спинна поверхня зазвичай зелена, але може бути сірою або коричневою. Зазвичай є чітко окреслена бліда спинно-латеральна смуга, а вздовж хребта може проходити ряд темних плям або темна лінія. Знизу білий, кремовий, сірий, помаранчевий або рожевий, а горло, а іноді і живіт, можуть бути забарслені темнішим кольором.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Valentin Pérez-Mellado, Iñigo Martínez-Solano. (2009) Podarcis pityusensis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 22 травня 2021
  2. О. О. Кагало та Б. Г. Проць. ОСЕЛИЩНА КОНЦЕПЦІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ: БАЗОВІ ДОКУМЕНТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ.: — Львів. 2012. с. 50
  3. Arnold, E. Nicholas; Ovenden, Denys W. (2002). Field Guide: Reptiles & Amphibians of Britain & Europe. Collins & Co. с. 158. ISBN 9780002199643. 

ПосиланняРедагувати