Стійло
Стійло, станок (різновид стійла називається денни́к) — місце індивідуального утримання сільськогосподарських тварин, відгороджене місце для одного коня в стайні або однієї корови в корівнику, хліві[1][2][3]. Стійло відрізняється від денника тим, що набагато вужче за нього і розраховане на те, що тварина не буде в стійлі розвертатися (зазвичай це вимагає помістити тварину на прив'язь). Денник принаймні вдвічі[4] ширший за стійло (часто денники утворюються поєднанням двох стійл), розрахований на безприв'язне утримання тварини і тому виконується у вигляді закритого приміщення. У стійлах зазвичай утримують корів і робочих коней, денники ж розраховані на племінних і скакових коней, жеребних кобил та інших тварин, що потребують особливого догляду[5].
Г. Г. Карлсен[6] рекомендує глибину стійла і денника для коней у 2,85 метра (3,10 для великих коней), а ширину в 1,60 метра (1,80) для стійл і 3,20 метра (3,60) для денників. М. С. Рудомінер пропонує злегка більші розміри: глибину 3,30 метра (3,50) і ширину 1,75 метра для стійла і 3,45 (3,65) для денника[7].
Стійлом (заст. «стігло») також називають місце на випасі, де худоба скупчується під час спеки для відпочинку[1][8].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Стійло // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Станок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Денник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Гигиена содержания лошадей // Бойчук Ю. Большой ветеринарный справочник, 2015.
- ↑ денник // Лидия Глинкина. Иллюстрированный толковый словарь забытых и трудных слов русского языка. М., 2008. С. 92.
- ↑ Карлсен, 1951, с. 141.
- ↑ М. С. Рудоминер. Строительная индустрия. T. IX. Сельскохозяйственные здания. Главная редакция строительной литературы, 1936. С. 236.
- ↑ Стігло // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Джерела ред.
- Г. Г. Карлсен. Использование рабочих лошадей в колхозе. — Москва : Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1951. — С. 214.