Відкрити головне меню

Стівен Вілсон

британський рок-музикант, засновник гуртів Porcupine Tree, IEM, No-Man

Стівен Джон Вілсон (англ. Steven John Wilson, нар.3 листопада 1967(19671103), Кінгстон-апон-Темс) — англійський музикант, співак, автор пісень і продюсер, найбільше пов'язаний з жанром прогресивного рока. В даний час має сольну кар'єру, проте став відомим як засновник, фронтмен, гітарист і автор пісень групи Porcupine Tree, а також член інших груп, включаючи Blackfield.

Стівен Вілсон
Steven Wilson (ZMF 2016) jm13763 (cropped).jpg
Основна інформація
Дата народження 3 листопада 1967(1967-11-03) (51 рік)
Місце народження Кінгстон-на-Темзі, Кінгстон-на-Темзі, Великий Лондон, Англія, Велика Британія
Громадянство Велика Британія
Релігія атеїст[d][1]
Професії інженер, гітарист, звукорежисер, співак, автор пісні, музичний продюсер, Мультиінструменталіст
stevenwilsonhq.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
Файли у Вікісховищі?
Steven Wilson, на ZMF 2018 в Фрайбург Німеччина

За 30-річну музичну кар'єру, Вілсон створив багато музики і отримав визнання критиків.[2] Він здобув чотири номінації нагороди Греммі, двічі з Porcupine Tree, та по одній номінації з гуртом Storm Corrosion[en] і як соло артист. В 2015 році Вілсон отримав три нагороди Progressive Music Awards[en] в Лондоні за його внесок до жанру, і він був названий «королем прог-року» (англ. the king of prog rock).[3] Проте, його робота лишається далеко від мейнстриму (широко поширеної музики). Видання Дейлі телеграф описало його як «найуспішніший британський артист, якого ви ніколи не чули».[4][5]

Сольно випустив п'ять студійних альбомів і 3 міні-альбоми.

Концерт в Києві 2019 року, Жовтневий палац. (Стівен Вілсон в центрі)

В березні 2019 року відбувся перший сольний концерт Стівена Вілсона в Україні, що пройшов у Жовтневому палаці в Києві.[6]

Зміст

Життя і творчістьРедагувати

Раннє життя та перші гуртиРедагувати

Стівен Вілсон народився 1967 року у Кінгстон-апон-Темс, що неподалік від Лондону. Коли Стівену було 6 років, його сім'я переїхала на схід Англії, до Гемел-Гемпстеду, де через пару років Вілсон і виявив свій інтерес до музики.[7] На Різдво його батьки зробили подарунок у вигляді платівок один одному. Мати отримала альбом Pink Floyd «The Dark Side of the Moon», а батько  — альбом «Love to Love You Baby» Донни Саммер. Вони постійно грали в їх сім'ї, що й сформувало його музичні смаки. Помітивши зацікавленість сина музикою, батьки змушували його навчитись грати на гітарі, але йому це не подобалось. Однак, коли йому було 11, він знайшов на горищі класичну гітару на нейлонових струнах і почав експериментувати з нею. Через рік його батько, що за професією був інженером-електроніком, змайстрував для сина магнітофон для багатоканального запису і вокодер, тож Стівен продовжив експерименти, але вже з можливостями студійного запису.[8][9]

1982 року Стівен Вілсон і його троє шкільних друзів (Том Дуссек (англ. Tom Dussek), Саймон Вокінгс (англ. Simon Vockings) і Марк Гордон (англ. Mark Gordon) заснували прог-рок гурт Karma. Паралельно з цим, Вілсон, якому було 15 років, разом з клавішником Вокінгсом записує свій перший альбом «Prayer for the Soul» і називає проект Altamont. Вони виконують пісні у жанрі електроніки і краут-року на вірші однокласника Алана Даффі (англ. Allan Duffy)[8]. Альбом вийшов у вересні 1983 на касеті під лейблом Даффі Acid Tapes, проте пізніше запис було знищено на прохання Вілсона.[10] У 2002 році тиражем в 300 копій було випущено другу платівку проекту, «Untitled», що включає в себе записи 1983—1984 рр.[11]

Karma записує перший демо-запис «The Joke's On You» і випускає його у жовтні 1983, а у 1985 — «The Last Man To Laugh», другий. Вони давали концерти по Гартфордширу, але гурт припиняє своє існування у 1986 році.[12]

Вілсон приєднується до гурту Pride of Passion як клавішник, замінюючи Брайена Джеллімена (екс-Marillion). На той час, гурт складався з бас-гітариста Діза Міннітта (англ. Diz Minnitt, екс-Marillion), гітариста Найджела Спенвейна (Nigel Spennewyn) і барабанщика Гранта Глімора (Grant Gilmour). Згодом, гурт перейменувався у Blazing Apostles, міняє жанри виконання і розпадається у 1987 році.[13][14][15]

1987—1990: початок Porcupine Tree та No-ManРедагувати

1986 року Вілсон записує трек «From a Toyshop Window» і пізніше того ж року додає цю пісню, вказавши виконавця No Man Is An Island (Except The Isle Of Man), до збірки «Exposure», яку видає тиражем 700 копій[16].[17] Наступного року до проекту долучився вокаліст і автор-виконавець Тім Баунесс. Перша пісня, яку вони сворили разом називалась «Faith's Last Doubt»[8]. В кінці 1987 року її було включено до наступної збірки Вілсона «Double Exposure»[18].[19][20]

Але Вілсон, натхненний психоделічним і прог-роком 60-70-х, того ж 1987 року разом Малколмом Стоксом (англ. Malcolm Stocks) заснував ще один проект, що отримав назву Porcupine Tree. Вважаючи, що слухачів не зацікавить реальна біографія, вони сфабрикували детальний життєпис гурту, включно з інформацією про учасників і назви альбомів, а також про такі вигадані події, як зустріч на рок-фестивалі 70-х років тощо. Все це було написано на 8 сторінках буклету, що йшов з першим альбомом. Купивши студійне обладнання, Стівен почав працювати над матеріалом для цього проекту.[21]

 
Стівен Вілсон у 1989 році

У 1988 році у No Man Is An Island проходить перша студійна сесія, після якої до проекту долучається скрипаль Бен Коулман (англ. Ben Coleman)[22]. У 1989 році учасником гурту стає гітарист Стюарт Благон (англ. Stuart Blagden) і у Лондоні відбувається їх перший концерт.[20] Вже в травні цього року виходить їх перший подвійний сингл «The Girl From Missouri». Пізніше того ж року Стюарт Благон покидає гурт і учасники скорочують назву до No-Man.[19]

Перший демо-альбом Porcupine Tree «Tarquin's Seaweed Farm», тиражем в 50 копій і тривалістю 80 хвилин, побачив світ у 1989 році, та містив ранню версію пісні «Radioactive Toy».[21] Одна з копій потрапила до Річарда Аллена (англ. Richard Allen), дописувача британського журналу Encyclopaedia Psychedelica[en] і співредактора журналу психоделічного гаражного року Freakbeat, який розмістив рецензію на альбом в обидвох часописах. Хоча Аллену й не все сподобалось з наданого матеріалу, в основному альбом отримав позитивний відгук.[19]

 
Стівен Віслон у 1997 році на фестивалі Strawberry Fair[en]

Музичний стильРедагувати

ВпливРедагувати

Особисте життяРедагувати

ДискографіяРедагувати

Altamont[10]
Karma[12]
Porcupine Tree
Incredible Expanding Mindfuck
  • 1996 — I.E.M.
  • 1999 — An Escalator to Christmas
  • 2001 — Arcadia Son
  • 2001 — I.E.M. Have Come for Your Children
Bass Communion
Cover Version
  • 2003 — Cover Version («Thank U», Alanis Morissette)
  • 2004 — Cover Version II («The Day Before You Came», ABBA)
  • 2005 — Cover Version III («A Forest», The Cure)
  • 2006 — Cover Version IV («The Guitar Lesson», Momus)
  • 2008 — Cover Version V («Sign O The Times», Prince)
  • 2010 — Cover Version VI («Lord of the Reedy River», Donovan)
Соло кар'єра

Нагороди та відзнакиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Jeff Wagner, Steven Wilson. Передмова // Mean Deviation: Four Decades of Progressive Heavy Metal. — 2010. — 364 с. — ISBN 978-0979616334.
  • Theo Travis[en]. Двічі навколо світу: Блоги туру Стівена Вілсона 2012—2013 років = Twice Around The World: Steven Wilson Tour Blogs 2012—2013. — 2014. — 136 с. (англ.)

ДжерелаРедагувати

Англійською
Російською
Іншими мовами

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.innerviews.org/inner/wilson.html
  2. Humphries, Stephen (21 September 2010). Outcast from the Mainstream: An Interview with Steven Wilson. PopMatters (англійською). Архів оригіналу за 24 September 2013. Процитовано 4 August 2017. 
  3. Singer Steven Wilson crowned prog rock king. www.bbc.co.uk (BBC News). 4 September 2015. Архів оригіналу за 4 September 2015. Процитовано 21 September 2015. 
  4. Steven Wilson reveals the stories behind his album To the Bone - track by track and interview (video). The Daily Telegraph (англійською). 15 August 2017. Архів оригіналу за 16 August 2017. Процитовано 16 August 2017. 
  5. J Salmeron (26 October 2013). Kill Your iPod: An Interview with Steven Wilson. ww.metalblast.net. Bremen, Germany (опубліковано 22 November 2013). Архів оригіналу за 10 June 2016. Процитовано 4 August 2017. 
  6. Концерт Стивена Уилсона в Киеве - репортаж. unian.net (російською). УНІАН. 2019-03-03. Процитовано 4 березня 2019. 
  7. Rosen, Steven (2011-12-14). Steven Wilson: 'Porcupine Tree Was Gonna Be A One-Off Thing'. Ultimate Guitar Archive (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-08. Процитовано 2016-03-22. 
  8. а б в Tartaglia, 2010
  9. Porcupine Tree (англійською). Free Williamsburg. Архів оригіналу за 4 May 2008. Процитовано 2008-04-13. 
  10. а б Häberle, 2015, с. 35
  11. Häberle, 2015, с. 37
  12. а б Häberle, 2015, с. 126
  13. Jerry Ewing (2011-01-26). Steven Wilson: The Power Behind Porcupine Tree. loudersound.com (англійською). Louder. Архів оригіналу за 2019-03-06. Процитовано 2019-03-06. 
  14. Barroso, Koldo (August 2006). Interview - Diz Minnitt of Marillion. TheMarqueeClub.net (англійською). Архів оригіналу за 2006-12-24. Процитовано 2010-09-15. 
  15. Collins, Graham (2014). About HISTORY (англійською). Архів оригіналу за 2010-10-09. Процитовано 2019-03-06. 
  16. Exposure (Vinyl, LP, Compilation). discogs.com. Discogs. Процитовано 2019-03-23. 
  17. Häberle, 2015, с. 210
  18. Double Exposure (Vinyl, LP, Album). discogs.com. Discogs. Процитовано 2019-03-24. 
  19. а б в Steven Wilson - Albumrock, 2009
  20. а б Smith, 2006, p. 20
  21. а б Sander, 1999
  22. Smith, 2006, p. 2

ПосиланняРедагувати