Струхманчук Яків Михайлович
Я́ків Миха́йлович Струхманчу́к (10 серпня 1884, Росохуватець, нині Тернопільського району Тернопільської області — 2 грудня 1937, Соловки, Росія) — український графік, карикатурист і портретист.
| Струхманчук Яків Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
10 серпня 1884 Росохуватець | |||
| Смерть | 2 грудня 1937 (53 роки) | |||
| Соловки | ||||
| Національність | українець | |||
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР | |||
| Жанр | графіка, карикатура, портрет | |||
| Навчання | Краківська академія мистецтв, Паризька академія мистецтв | |||
| Діяльність | карикатурист | |||
|
| ||||
 Струхманчук Яків Михайлович у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Народився у селі Росохуватець, нині Тернопільського району Тернопільської області. Батьки помітили хист хлопчика до малювання і віддали на навчання в Бережанську гімназію. Потому навчався у Львівській державній гімназії.
Припускають, що його першим учителем був Іван Труш. У 1903—1908 роках студіював у Краківській академії мистецтв (клас Теодора Аксентовича), а в 1909—1912, отримавши стипендію від митрополита Андрея Шептицького — у Паризькій.
Співробітник сатирично-гумористичних львівських журналів «Зеркало», «Жало» та інших.
Ілюстрації
- до «Історії України» Миколи Аркаса (1908),
- до сатири «Ревун» Осипа Маковея (1910),
- до творів Петра Козланюка та інші.
У часі Першої світової війни Яків Струхманчук — старшина Легіону Січових Стрільців. За хоробрість на австрійсько-російському фронті в Карпатах у 1915 році отримав медаль.
Під час Визвольних змагань — ад'ютант Командувача УГА генерала Мирона Тарнавського.
Після переведення Першої бригади Червоної УГА до Умані, Яків Струхманчук організовує роботу гарнізонного клубу і малює серію портретів акторів Київського драмтеатру Леся Курбаса у ролях: дружини Курбаса — Валентини Чистякової (поема «Гайдамаки» Шевченка), матері Курбаса — Ванди Яновичевої («Гайдамаки»), Любові Гаккебуш («Макбет» Шекспіра, «Гріх» Винниченка), Володимира Калина («Макбет») та інших.
Від 1924 у Києві. Член літературно-мистецької групи «Західна Україна» і співробітник її однойменного органу. Виконав портрети й шаржі письменників цієї групи (Василя Атаманюка, Дмитра Загула, Мелетія Кічури, Михайла Козоріса, Миколи Марфієвича, Агати Турчинської та інших).
Яків Струхманчук — автор статей на мистецькі теми в «Ділі» (1909—1912) і в журналі «Світ» (1926—1929), спогадів (у збірнику «Західна Україна») та інших.
У 1921—1924 роках працював завучем Вищих педагогічних курсів ім. Т. Шевченка в Тальному.
У 1920-х роках брав участь у кількох мистецьких виставках, зокрема, в Першій Всеукраїнській художній виставці (1927). Був науковим працівником, а згодом заступником директора Українського історичного музею ім. Т. Шевченка.
Арешт і загибель ред.
Репресований і загинув за постишевщини. Розстріляний за вироком трійки НКВС Карельської АРСР від 20 листопада 1933 року[1].
У 1964 році за клопотанням академіка Миколи Бажана художника реабілітовано «за відсутністю складу злочину».
Нагороди ред.
- 10 листопада 1914 нагороджений Медаллю за Хоробрість 2-го класу.
Пам'ять ред.
На початку 1990-х років у рідному селі Якову Струхманчуку споруджено пам'ятник, а згодом[коли?] на його честь перейменували і саму вулицю.
Примітки ред.
- ↑ Якель Роман. Талант, знищений кулею [Архівовано 30 жовтня 2005 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. — 2004. — № 32.
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина.
- Лазарович М. Струхманчук Яків Михайлович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 535-537. ISBN 978-966-2067-65-1
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 568.
- Медведик П. Яків Струхманчук [Архівовано 1 червня 2006 у Wayback Machine.] // Образотворче мистецтво. — 1985 — № 3. — С. 31—32.
- Рубльов О. С. Струхманчук Яків Михайлович [Архівовано 2 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 872. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Шатайло О. Спадкоємці козацької сили. — Дрогобич, 2009. — С. 12.
- Якель Роман. Талант, знищений кулею // Дзеркало тижня. — 2004. — № 32.