Відкрити головне меню

Леонід Никифорович Стромцов (1917 — 2013) — директор Дніпровського машинобудівного заводу (1955—1983). Радянський організатор розробки, виробництва і впровадження засобів радіолокації для систем протиповітряної оборони, протиракетної оборони, Попередження про ракетний напад (СПРН)[ru], Контролю космічного простору (СККП)[ru].

Стромцов Леонід Никифорович
Народився 11 вересня 1917(1917-09-11)
м.Катеринослав, Російська імперія
Помер 2013(2013)
м. Дніпропетровськ
Поховання м. Дніпропетровськ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність росіянин
Діяльність радіолокація; управління;
Галузь Радіолокація
Alma mater Дніпропетровський гірничий інститут,кандидат технічних наук;
Науковий ступінь Кандидат технічних наук
Вчене звання професор
Заклад Дніпровський машинобудівний завод
Учасник німецько-радянська війна
Титул Почесний радист СРСР,
Заслужений машинобудівник України
Посада директор Дніпровського машинобудівного заводу (1955—1983)
Попередник Очеретько П. М.
Наступник Бояр В.Л,
Партія член КПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден «Знак Пошани»
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Державна премія СРСР

ЖиттєписРедагувати

Леонід Стромцов народився 11 вересня 1917 року у м. Катеринославі. Батько Леоніда - Нікіфор Маркелович, 1890 р.н, бухгалтер Брянського заводу. Мати - Анна Степанівна - домогосподарка. Був першою дитиною у родині. Мав брата Бориса (1920 р.н.) та сестру Нонну (1929 р.н).

У 1935 році закінчив 36 школу робітничої молоді у Дніпропетровську. В цьому ж році вступив у Дніпропетровський Гірничий Інститут ім. Артема.

У 1941 році по закінченню навчання був направлений майстром в трест "Шахтстроймонтаж" на Донбасі. Пізніше - начальник дільниці механічного монтажу на шахті 4/5 "Нікітовська".

У червні 1941 року пішов добровольцем на фронт. 22 лютого 1942 був поранений.

19 червня 1943 року був назначений командиром 150 окремого мостобудівельного батальйону. Під його командуванням у 1944 році був побудований міст через річку Лука біля села Велике Куземкіно.

Нагороджений медаллю "За бойовi заслуги" та орденом Червоної Зірки.

В 1946 році демобілізований у званні капітана. Був прийнятий на роботу заступником начальника енергоцеха Дніпропетровського автомобільного завода, який у той час тільки будувався. Пізніше завод було перепрофільовано під будівництво балістичних ракет - Южмаш.

У 1951 році Леонід був призначений головним енергетиком заводу. За цей час на заводі були побудовані енергоцентраль, кисневий завод, насосні станції. За внесок у будівництво ДАЗ Леоніда було нагороджено Знаком пошани.

У 1955 році наказом Міністра оборонної промисловості Леоніда було призначено директором заводу №933. У найкоротший термін були організовані виробничі та організаційні процеси. Сформовані основні напрями виробництва – потужні передавачі для систем ППО, ПРО, ПКО, СПпРН.

29 червня 1966 нагороджений першим орденом Леніна.

1967 – лауреат державної премії СРСР у галузі науки та техніки.

17 квітня 1976 року за відзнаки у створенні спеціальної техніки нагороджений другим орденом Леніна.

У 1983 році вийшов на пенсію.

У 2013 році, на 96 році життя, пішов з життя.

Сім'яРедагувати

С дружиною, Валентиною Іосіфовною, познайомився ще на фронті. Мали двох дітей: Ігоря (1946 р.н., к.т.н., доцент), Олег (1949 р.н., підполковник Радянської Армії)

СправиРедагувати

Створення багатофункціонального науково-технічного комплексу з розробки, виробництва, та впровадження технічних засобів для оборони повітряно-космічних рубежів країни через реалізацію завдань держави з швидкої організації і створення виробничо-конструкторської бази і потужностей у м. Дніпропетровску на площах 2-го (шинного) виробництва Дніпропетровского автозаводу (завод № 586) для виробництва:

НагородиРедагувати

Пам'ятьРедагувати

  • У 2015 році ім'ям Л.Н. Стромцова було названо вулицю у Дніпрі[1];
  • Меморіальна дошка на будинку, де проживав, Л.Н. Стромцов у м. Дніпро. Встановлена у 2014 році ветеранами ДМЗ[2];

ЛітератураРедагувати

  1. Ю.Вотінцев[ru] „Невідомі війська зниклої країни“, (рос) „Військово історичний журнал“ — № 8,9,10,11 ;1993 р
  2. В Марков » Корпорація «Вимпел» — Історія створення і розвитку" (рос), Видавничий дім «Оружие и технологии». Москва — 2004 р.
  3. В Рєпін[ru] «Корпорація „Вимпел“: Системи Ракетно-космічної оборони — основні етапи створення ракетно-космічної оборони» (рос), Видавничий дім «Оружие и технологии». Москва — 2004 р.
  4. М. Михайлов[ru] «Раздуми про минуле», « Історія створення і розвитку ЦНВО „Вимпел“, Видавничий дім „Оружие и технологии“. Москва — 2004 р.
  5. М. Завалій „Рубежі оборони в космосі і на Землі“[1]»(рос) — Видавничий дім «Вече»,2003 р.
  6. Г. Кисунько http://militera.lib.ru/memo/russian/kisunko_gv/index.html « Таємна зона» (рос); «Современник», Москва, 1996 р.
  7. 4-е ГУМО СРСР, « Діла і люди», Видавничий дім «Информбюро», 2007 р.
  8. Збірка доповідей Відділення загальної фізики і астрономії РАН на науково — практичній конференції: «40-річчя першого враження балістичної ракети засобами ПРО», доповідь — В.Костржицький. «Про роль разробок Г. В. Кисунько в розвитку Дніпровського машинобудівного заводу» М. 2001 р.;.
  9. В.Костржицький « В основі — завод». интернет — журнал «Військово-космічна оборона» 2013 р.
  10. В.Костржицький, В.Васильченко. «Несекретно о совершенно секретном», Видання «Журфонд», м. Днепропетровске, 2013 р.
  11. В.Костржицький. «Невідомий лідер оборонного радіобудування зниклої країни», збірка: "Професія під грифом «таємно», серія «Люди і долі», видання «Фізтех ДДУ»,2001 р.

ВідеоРедагувати