Стратостат
Стратоста́т (стратосферний аеростат) — вільний аеростат, призначений для польотів у стратосферу, тобто на висоту понад 11 км. Стратостати, призначені для підйому тільки до нижніх шарів стратосфери, називаються субстратостатами.
Стратостат — це повітряна куля, але до неї прикріплена не відкрита корзина, а щільно закрита з усіх боків гондола.[1] На великій висоті повітря містить дуже мало кисню і людина може задихнутись. У гондолі люди дихають таким самим повітрям як на землі, а склад його підтримується особливими апаратами.[1]
У гондолі поміщають радіо для зв'язку з людьми, що перебувають на землі, прилади для наукових спостережень.
Перший в світі стратостат був сконструйований і побудований видатним швейцарським вченим Огюстом Піккаром, який планував використовувати його для дослідження космічних променів. Стратостат був обладнаний сферичною герметичною гондолою з алюмінію, яка захищала екіпаж від непридатних для життя умов стратосфери. Проектування та створення гондоли було здійснено в 1930 році за підтримки бельгійської організації Fonds National de la Recherche Scientifique (FNRS), на її честь і був названий стратостат — «FNRS-1». В першому польоті цей стратостат піднявся на висоту 15,785 м.
В СРСР на стратостатах піднімались на висоту до 22 км.[1]
Проект «Red Bull Stratos» ред.
14 жовтня 2012 року Фелікс Баумгартнер, піднявшись на стратостаті на висоту близько 39 068 метрів, здійснив вдалий стрибок з парашутом з висоти 39 045 метрів. Раніше він зробив два підготовчі (тестові) стрибки: 15 березня 2012 року — з висоти 21 818 метрів (під час стрибка він провів близько трьох хвилин і 43 секунд у вільному падінні, досягнувши швидкості більше 580 км/год, до відкриття парашута; загалом, стрибок тривав близько восьми хвилин та восьми секунд), а 25 липня 2012 року — з висоти 29 460 метрів.
Див. також ред.
Примітки ред.
Посилання ред.
- Стратостати в Україні [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]