Сто́рож[1] — спеціально призначена особа для охорони якихось об'єктів.

Щодо сторожів також вживається слово «ва́хте́р» (нім. Wächter)), в СРСР так називали старшого сторожа[2].

Встановлення робочого часу сторожа підпорядковується загальним правилам, передбаченим Кодексом законів про працю України (КЗпП) і зазвичай передбачає змінний режим роботи[3].

ІсторіяРедагувати

Сторожі носили специфічне спорядження: штучні джерела світла (смолоскип, ліхтар, гасова лампа), пристрої звукової сигналізації (мисливський ріг[4] чи горн, тріскачка[5][6], свисток, сторожове калатало[7]). Зброя могла бути холодною (алебарди, бердиші, палиці, рогатини, списи, шаблі тощо) чи вонепальною (мисливські рушниці)[8]. Застосовувалися собаки, у тому числі дресовані.

ПриміткиРедагувати

  1. Сторож // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Вахтер // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Праця сторожа: особливості режиму роботи
  4. Романы: I—IV. — Санкт-Петербург: тип. И. Фишона, 1851—1852. — 4 т.; 17. — (Полное собрание сочинений русских авторов / Сочинения Нестора Кукольника). Альф и Альдона: (Ч. 3, 4, 5, 6, 7, 8 и 9). — 1852. — 602 с.
  5. Бытие сердца моего, или Стихотворения князя Ивана Михайловича Долгорукаго. : В четырех частях. — Москва: В Университетской типографии, 1817—1818. — 8° (21 см).
  6. Материалы для полной и сравнительной статистики Москвы: Ч. 1- /М. Гастев. — Санкт-Петербург: Унив. тип., 1841. — 22.
  7. Колотушка сторожевая, XIX в. из экспозиции ФГБУ культуры "Государственный мемориальный и природный музей-заповедник А. Н. Островского «Щелыково»
  8. Исторический очерк пожарного дела в России / Александр Чехов. — Санкт-Петербург: изд. кн. А. Д. Львова, 1892. — 8, 196 с., 2 л. табл.; 23.

ПосиланняРедагувати