Відкрити головне меню

Стибіконіт (англ. stibiconite, stibioconite) — мінерал, гідроксид стибію координаційної будови.

Стибіконіт
Stibiconite-24369.jpg
Загальні відомості
Статус IMA сумнівний (Q)[d][1][2], допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][3], дискредитований (D)[d][4] і чинний (успадкований, G)[d][5]
IMA-номер IMA2013 s.p.
Ідентифікація
Сингонія Гранецентрована кубічна ґратка
Стибіконіт.

Назва — від стиб… і грецьк. «коніа» — порох, порошок (F.S.Beudant, 1832).

Син. — гідросервантит, гідроромеїт, стибіаніт, стибіліт, стибіоконіт, стибіоліт, стибіт, стибліт, фольгерит.

Зміст

ОписРедагувати

Формула: Sb3O6(OH).

Містить (%): Sb — 74,5; O — 19,9; H2О — 5,6. Домішки — Са.

Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Форми виділення: зливні, щільні або порошкуваті маси, аґреґати, кірки, грона, нирковидні утворення. Псевдоморфози по антимоніту. Густина 5,58. Тв. 4-6. Колір блідо-жовтий до білого. Блиск перламутровий, опалоподібний, скляний. Ізотропний. Прозорий. Зустрічається в стибієвих рудах, в стибієвих вохрах з валентинітом. Рідкісний.

ПоширенняРедагувати

Знахідки: Віллафранка, Ігуерас (Іспанія), Сігуаньшань (Китай), Красноярський край (РФ).

РізновидиРедагувати

Розрізняють:

  • стибіконіт арсенистий, арсенстибіконіт (різновид стибіконіту, в якому Sb частково заміщений As, містить до 1% As2O3).

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати