Відкрити головне меню

Федір Миколайович Стешко (4 вересня 1877(18770904) Кам'янка, Чернігівської губернії — 31 грудня 1944 Прага) — громадський та культурний діяч, музикознавець, керівник української громади Владивостоку.

Федір Миколайович Стешко
Стешко, Фёдор Николаевич.png
Народився 4 вересня 1877(1877-09-04)
Flag of Russia.svg Російська імперія, Кам'янка, Чернігівської губернії
Помер 31 грудня 1944(1944-12-31) (67 років)
Чехословаччина Чехословаччина, Прага
Поховання Ольшанський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність Україна Україна
Діяльність музикознавець
Alma mater Перше київське військове училище
Військове звання полковник

БіографіяРедагувати

Молоді роки та навчанняРедагувати

Народився в Кам'янці. Музичну освіту розпочав у віці 7-ми років, навчаючись у зразковій церковно-парафіяльній школі при Київській духовній семінарії, де за добрий голос та слух малого Федора обрали до церковного хору. Восени 1888 р. вступив до Софіївської духовної школи, у котрій вже з першого року навчання почав співати в архієрейському хорі Михайлівського монастиря. Свої музичні знання Стешко поглиблював у Київській семінарії, до якої вступив 1892 р. Додатково навчався у приватній школі С.Блюменфельда, де на той час викладав і Микола Лисенко — його підпис стоїть на першому місці на посвідці, котру Федір отримав після закінчення цих курсів. Одним з його товаришів під час навчання в музичному приваті був майбутній видатний хормейстер Олександр Кошиць. Головну увагу Стешко приділяв студіюванню теорії музики, займаючись у Любомирського. Після закінчення в 1898 р. семінарії Федір Миколайович був призначений вчителем церковно-парафіяльної школи в Таращі, де працював також диригентом соборного хору.

1899 р. різко змінює життєвий шлях, вступивши до Київського військового училища, після закінчення котрого в 1901 р., у званні старшини, його було призначено на Далекий Схід, де Стешко організував військовий полковий хор.

На початку XX ст.Редагувати

1908 року Ф.Стешко вступив до Олександрівської військово-юридичної академії. Перебуваючи протягом 3-х років у столиці, поглиблював свою музичну освіту, ретельно вивчаючи історію музики у професора консерваторії Л. Саккетті. Закінчивши в 1911 р. академію, підготувався та 1912 р. успішно склав державні іспити при юридичному факультеті Новоросійського університету, після чого повернувся до свого полку на Далекий Схід. У середині 1914 р. Стешко був призначений на посаду помічника військового прокурора Владивостоцького гарнізону. Перебуваючи протягом шести років у місті, брав активну участь у музичному житті, обирався членом ради місцевого відділення Імператорського Музичного Товариства.

Згодом підполковник Ф.Стешко став одним з організаторів Владивостоцької Української Громади, що була створена 26 березня 1917 р., був обраний головою музичної секції Громади та диригентом її хору, з котрим того ж року взяв участь у Шевченківському святі. У травні організував великий концерт української народної пісні, що мав великий успіх серед місцевої публіки. З цього часу й до свого від'їзду з Владивостока Федір Миколайович залишався активним учасником місцевого українського культурного життя, виступаючи як хормейстер і диригент на численних національних концертах та святах.

Наприкінці 1917 р., в умовах революційного хаосу та анархії після більшовицького перевороту в Петрограді, Стешко демобілізувався з війська та присвятив себе музично-педагогічній діяльності в місті. З розгортанням громадянської війни та встановленням на Далекому Сході колчаківської влади Стешка, як кадрового військового, було покликано на службу та підвищено — отримав звання полковника й посаду помічника військового прокурора Приамурського військового округу. У лютому 1920 р., після поразки білогвардійців, Ф.Стешко разом з частинами чехословацького корпусу морем виїхав до Європи.

Прибувши до Праги, Ф.Стешко виїхав в Україну, де перебувала його родина, котра виїхала з Далекого Сходу ще раніше. На початку липня 1920 р. він прибув до Кам'янця-Подільського, котрий за кілька днів зайняли більшовики. Перебуваючи в місті, Стешко бере участь у заснуванні в Кам'янці «Народної консерваторії», у якій він викладає теорію музики та працює диригентом одного з місцевих хорів. У місті він пробув близько п'яти місяців і виїздить до Польщі, спочатку до Ченстохови, а згодом — у Тарнів, де в 1920—1922 рр. Федір Миколайович очолював культурно-освітній відділ Генерального штабу Армії УНР.

Празький періодРедагувати

1922-го року, довідавшись про створення у Празі Українського вільного університету, Стешко переїхав туди для продовження своїх музичних студій. Протягом 1923—1926 рр. навчався на факультеті філософії Карлового університету. 1923-го року почав викладати музикознавство в новозаснованому Українському високому інституті ім. М. Драгоманова. 1924-го, разом з Н.Нижанківським, П.Щуровською та Ф.Якименком, став засновником музично-педагоґічного відділу УВПІ та був обраний його секретарем. Згодом Стешко став завідувачем кафедри історії музики, професором, членом Сенату інституту.

1931 року Федір Миколайович відбув у подорож до Галичини з метою збирання матеріалів до праці про чеських музик в українській церковній музиці. Після закриття УВПІ 1934 р. очолив музичний відділ Слов'янського інституту та виступив ініціатором створення при інституті Архіву слов'янської музики, зокрема його українського відділу. Матеріал до збірки збирав у відрядженні до Болгарії та Югославії 1935 р. У 1934 — 1937-му, перебуваючи в Ужгороді, досліджував історію церковного співу на Підкарпатській Русі, літургічні твори старовинних греко-католицьких священиків — композиторів Закарпаття. З 1937-го р. почав співпрацювати зі щойно заснованим у Львові часописом «Українська музика», з 1938 р. член його редакційної колегії.

Як зазначала дослідниця творчості Ф.Стешка Т.Беднаржова:

« «він зумів вникнути в малодосліджені ділянки української церковної музики, окреслити сферу її розвитку, зазначаючи, що український церковний спів є одним з найкращих у світі зі своїми стародавніми розспівами та новішими композиціями майстрів церковного співу кінця XVIII та початку ХІХ ст.» »

Помер Федір Миколайович Стешко 1944-го року, похований на Ольшанському цвинтарі.

ТворчістьРедагувати

Під редакцією Стешка Українським музичним товариством було видано 5 випусків пісень німецьких композиторів XIX ст. для голосу в українських перекладах, зроблених спеціально для цього видання. Він співпрацював в Українській загальній енциклопедії (1930-33, Львів) та в чеських енциклопедичних виданнях, таких як «Pazdrikuv Hudebni Slovnik Naucny» (Брно, 1929-38). Після поїздок на Закарпаття написав працю «Церковна музика на Підкарпатській Русі» (Ужгород, 1936). Ф.Стешко є одним з перших дослідників давньоукраїнської музики, займався транскрипцією нотного письма зі старовинних церковних книг. Так у Хорватії він переписував старослов'янські літургічні книги православного обряду. З найбільш відомих праць, присвячених цій темі — «Перші українські нотодруки» (Прага, 1929), «Джерела до історії початкової доби церковного співу на Україні» (Прага, 1929), «Перші українські церковні композиції» (Львів, 1939).

За 20 років праці в музикознавстві уклав картотеку української музичної літератури, збирав матеріали для словника українських та слов'янських музик, склав поважну музичну бібліотеку з книжок та нот різними мовами, зібрав та систематизував твори Д.Бортнянського, був членом «Драгоманівської комісії» при Українському інституті громадознавства.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати