Стешко Федір Миколайович

(Перенаправлено з Стешко Федір)

Федір Миколайович Стешко (4 вересня 1877(18770904), Кам'янка, Чернігівської губернії — 31 грудня 1944, Прага) — громадський та культурний діяч, музикознавець, керівник української громади Владивостоку.

Федір Миколайович Стешко
рос. Ѳедоръ Николаевичъ ​Стешко​
Стешко, Фёдор Николаевич.png
Народився 4 вересня 1877(1877-09-04)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія, Кам'янка, Чернігівської губернії
Помер 31 грудня 1944(1944-12-31) (67 років)
Чехословаччина Чехословаччина, Прага
Поховання Ольшанський цвинтар
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність Україна Україна
Діяльність музикознавець, організатор
Alma mater Перше київське військове училище і Факультет мистецтв Карлового університету[1]
Військове звання полковник

БіографіяРедагувати

Молоді роки та навчанняРедагувати

Народився в Кам'янці. Музичну освіту розпочав у віці 7-ми років, навчаючись у зразковій церковно-парафіяльній школі при Київській духовній семінарії, де за добрий голос та слух малого Федора обрали до церковного хору. Восени 1888 р. вступив до Софіївської духовної школи, у котрій вже з першого року навчання почав співати в архієрейському хорі Михайлівського монастиря. Свої музичні знання Стешко поглиблював у Київській семінарії, до якої вступив 1892 р. Додатково навчався у приватній школі С.Блюменфельда, де на той час викладав і Микола Лисенко — його підпис стоїть на першому місці на посвідці, котру Федір отримав після закінчення цих курсів. Одним з його товаришів під час навчання в музичному приваті був майбутній видатний хормейстер Олександр Кошиць. Головну увагу Стешко приділяв студіюванню теорії музики, займаючись у Любомирського. Після закінчення в 1898 р. семінарії Федір Миколайович був призначений вчителем церковно-парафіяльної школи в Таращі, де працював також диригентом соборного хору.

1899 р. різко змінює життєвий шлях, вступивши до Київського військового училища, після закінчення котрого в 1901 р., у званні старшини, його було призначено на Далекий Схід, де Стешко організував військовий полковий хор.

На початку XX ст.Редагувати

1908 року Ф.Стешко вступив до Олександрівської військово-юридичної академії. Перебуваючи протягом 3-х років у столиці, поглиблював свою музичну освіту, ретельно вивчаючи історію музики у професора консерваторії Л. Саккетті. Закінчивши в 1911 р. академію, підготувався та 1912 р. успішно склав державні іспити при юридичному факультеті Новоросійського університету, після чого повернувся до свого полку на Далекий Схід. У середині 1914 р. Стешко був призначений на посаду помічника військового прокурора Владивостоцького гарнізону. Перебуваючи протягом шести років у місті, брав активну участь у музичному житті, обирався членом ради місцевого відділення Імператорського Музичного Товариства.

Згодом підполковник Ф.Стешко став одним з організаторів Владивостоцької Української Громади, що була створена 26 березня 1917 р., був обраний головою музичної секції Громади та диригентом її хору, з котрим того ж року взяв участь у Шевченківському святі. У травні організував великий концерт української народної пісні, що мав великий успіх серед місцевої публіки. З цього часу й до свого від'їзду з Владивостока Федір Миколайович залишався активним учасником місцевого українського культурного життя, виступаючи як хормейстер і диригент на численних національних концертах та святах.

Наприкінці 1917 р., в умовах революційного хаосу та анархії після більшовицького перевороту в Петрограді, Стешко демобілізувався з війська та присвятив себе музично-педагогічній діяльності в місті. З розгортанням громадянської війни та встановленням на Далекому Сході колчаківської влади Стешка, як кадрового військового, було покликано на службу та підвищено — отримав звання полковника й посаду помічника військового прокурора Приамурського військового округу. У лютому 1920 р., після поразки білогвардійців, Ф.Стешко разом з частинами чехословацького корпусу морем виїхав до Європи.

Прибувши до Праги, Ф.Стешко виїхав в Україну, де перебувала його родина, котра виїхала з Далекого Сходу ще раніше. На початку липня 1920 р. він прибув до Кам'янця-Подільського, котрий за кілька днів зайняли більшовики. Перебуваючи в місті, Стешко бере участь у заснуванні в Кам'янці «Народної консерваторії», у якій він викладає теорію музики та працює диригентом одного з місцевих хорів. У місті він пробув близько п'яти місяців і виїздить до Польщі, спочатку до Ченстохови, а згодом — у Тарнів, де в 1920—1922 рр. Федір Миколайович очолював культурно-освітній відділ Генерального штабу Армії УНР.

Празький періодРедагувати

1922-го року, довідавшись про створення у Празі Українського вільного університету, Стешко переїхав туди для продовження своїх музичних студій. Протягом 1923—1926 рр. навчався на факультеті філософії Карлового університету. 1923-го року почав викладати музикознавство в новозаснованому Українському високому інституті ім. М. Драгоманова. 1924-го, разом з Н.Нижанківським, П.Щуровською та Ф.Якименком, став засновником музично-педагоґічного відділу УВПІ та був обраний його секретарем. Згодом Стешко став завідувачем кафедри історії музики, професором, членом Сенату інституту.

1931 року Федір Миколайович відбув у подорож до Галичини з метою збирання матеріалів до праці про чеських музик в українській церковній музиці. Після закриття УВПІ 1934 р. очолив музичний відділ Слов'янського інституту та виступив ініціатором створення при інституті Архіву слов'янської музики, зокрема його українського відділу. Матеріал до збірки збирав у відрядженні до Болгарії та Югославії 1935 р. У 1934 — 1937-му, перебуваючи в Ужгороді, досліджував історію церковного співу на Підкарпатській Русі, літургічні твори старовинних греко-католицьких священиків — композиторів Закарпаття. З 1937-го р. почав співпрацювати зі щойно заснованим у Львові часописом «Українська музика», з 1938 р. член його редакційної колегії.

Як зазначала дослідниця творчості Ф. Стешка Т. Беднаржова:

  «він зумів вникнути в малодосліджені ділянки української церковної музики, окреслити сферу її розвитку, зазначаючи, що український церковний спів є одним з найкращих у світі зі своїми стародавніми розспівами та новішими композиціями майстрів церковного співу кінця XVIII та початку ХІХ ст.»  

Помер Федір Миколайович Стешко 1944-го року, похований на Ольшанському цвинтарі.

ТворчістьРедагувати

Під редакцією Стешка Українським музичним товариством було видано 5 випусків пісень німецьких композиторів XIX ст. для голосу в українських перекладах, зроблених спеціально для цього видання. Він співпрацював в Українській загальній енциклопедії (1930-33, Львів) та в чеських енциклопедичних виданнях, таких як «Pazdrikuv Hudebni Slovnik Naucny» (Брно, 1929-38). Після поїздок на Закарпаття написав працю «Церковна музика на Підкарпатській Русі» (Ужгород, 1936). Ф.Стешко є одним з перших дослідників давньоукраїнської музики, займався транскрипцією нотного письма зі старовинних церковних книг. Так у Хорватії він переписував старослов'янські літургічні книги православного обряду. З найбільш відомих праць, присвячених цій темі — «Перші українські нотодруки» (Прага, 1929), «Джерела до історії початкової доби церковного співу на Україні» (Прага, 1929), «Перші українські церковні композиції» (Львів, 1939).

За 20 років праці в музикознавстві уклав картотеку української музичної літератури, збирав матеріали для словника українських та слов'янських музик, склав поважну музичну бібліотеку з книжок та нот різними мовами, зібрав та систематизував твори Д. Бортнянського, був членом «Драгоманівської комісії» при Українському інституті громадознавства.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати