Стефанівщина
Стефані́вщина — село Миргородського району Полтавської області. Населення станом на 2001 рік становило 153 особи. Входить до складу Великобагачанської селищної громади.
| село Стефанівщина | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Великобагачанський |
| Громада | Великобагачанська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA53060030240028597 |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Населення | 153 (2001 рік) |
| Площа | 0,739 км² |
| Густота населення | 207.04 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 38332 |
| Телефонний код | +380 5345 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°41′38″ пн. ш. 33°40′37″ сх. д. / 49.69389° пн. ш. 33.67694° сх. д.Координати: 49°41′38″ пн. ш. 33°40′37″ сх. д. / 49.69389° пн. ш. 33.67694° сх. д. |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Найближча залізнична станція | Гоголеве |
| Відстань до залізничної станції |
32 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38332, с. Степанівка |
| Карта | |
  Стефанівщина | |
 Стефанівщина | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Село Стефанівщина знаходиться за 3,5 км від правого берега річки Псел, за 1,5 км від села Степанівка. По селу протікає пересихаючий струмок із загатою.
Віддаль від центру громади — 14 км, від найближчої залізничної станції Гоголеве — 32 км.
Історія ред.
Село Стефанівщина виникло в першій половині XIX ст. і належало до Багачанської волості Миргородського повіту Полтавської губернії.
У 1855 році за сприяння і кошти Стефановича Данила Яковича в селі була збудована дерев'яна Всіхсвятська церква.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Стефанівщині Миргородського повіту Полтавської губернії, мешкало 249 осіб (124 чоловічої статі та 125 — жіночої), налічувалось 12 дворових господарств, існував завод[1].
Село було власністю заможного землевласника Стефановича Данила Яковича.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Стефанівщині Багачанської волості мешкало 200 осіб, налічувалось 26 дворових господарств, існували православна церква, постоялий будинок, 5 вітряних млинів, цегельний і винокурний заводи[2].
За переписом 1900 року в селі Стефанівщині Багачанської волості Миргородського повіту Полтавської губернії була Стефанівська селянська громада, що об'єднувала 45 дворів, 319 жителів, було дві школи — земська і церковнопарафіяльна.
У 1902 році місцева церква володіла 35 дес. 696 кв. саж. ружної й садибної землі. Мала муровану сторожку, будинки для причту. Діяли бібліотека; у парафії були земська школа, школа грамоти, церковнопарафіяльне попечительство. До парафії входили с. Степанівка (Грабщина), хутори Саєвий, Широкий. У 1902 році парафіян — 771 душа чоловічої, 731 душа жіночої статі; у 1912 році парафіян привілейованих станів — 1, міщан — 15, козаків — 296, селян — 1509.
У 1912 році в селі Стефанівщині був 1771 житель, діяла земська школа.
У січні 1918 року в селі розпочалась радянська окупація.
Станом на 1 лютого 1925 року село входило до Степанівської сільської ради Остапівського району Лубенської округи.
У 1932–1933 роках внаслідок Голодомору, проведеного радянським урядом, у селі загинуло 36 мешканців.[3]
З 16 вересня 1941 по 14 вересня 1943 року Стефанівщина була окупована німецько-фашистськими військами.
До 2016 року орган місцевого самоврядування — Степанівська сільська рада.
Комуна "Червона левада" ред.
Коли завершувалась громадянська війна на теренах поваленої Російської імперії, у 20-х роках ХХ століття на цю місцину — землі заможного землевласника Стефановича — приїхало багато сибіряків-каторжників, переважно з українськими прізвищами: Ковтуни, Бутенки, Ляхи...
Через певний час серед безлюдного степу виникло поселення — комуна «Червона левада». До сибіряків приєдналися незаможні місцеві селяни. Власними руками по цеглинці вони взялися будувати собі кращу долю. Згодом «Червона левада» мала все необхідне — велику їдальню, клуб, лазню, контору, житлові будинки. В обробітку у комунарів було 300 гектарів землі, коні, воли, необхідний реманент. У парку барона Стефановича тримали пасіку. Вирощували добрі врожаї, тримали живність, зокрема, значне свинопоголів‘я.
У 1932 році удару по ній завдав руйнівний вал Голодомору. «Червону леваду» приєднали до колгоспу ім. Дзержинського (прилегле село Степанівка).
У 1958 році колгоспи сусіднього села Степанівки ім. Ворошилова, ім. Дзержинського та ім. Будьонного об’єднали в один. Його вирішили назвати "Комунаром" на честь комуни "Червона левада", яка діяла у с. Стефанівщина. Господарство мало високі економічні показники, які визнавалися одними з кращих в районі, впевнено утримуючи лідируючі позиції протягом багатьох років. Підприємство існує дотепер під назвою ПП "Комунар".
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,08% |
| російська | 3,92% |
Відомі люди ред.
- Фундатор місцевої дерев’яної Всіхсвятської церкви Стефанович Данило Якович (?–?) — благодійник, губернський секретар
Примітки ред.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3105)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко, В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт — Полтава: Оріяна, 2008.— С. 40
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/