Лунь степовий
| Лунь степовий | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Circus macrourus (S. G. Gmelin, 1771)[2] | ||||||||||||||
 Світло-зелений: гніздовий, перелітний Темно-зелений: зустрічається круглорічно Блакитний: зимуючий | ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Accipiter macrourus S. G. Gmelin, 1771[2] | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Лунь степовий[3] (Circus macrourus) — хижий птах родини Яструбові (Accipitridae) ряду Соколоподібні (Falconiformes), занесений до Червоної книги України.
Зовнішній вигляд ред.
Птах середнього розміру. Дещо менший за польового луня. Маса тіла: 310–550 г, довжина тіла: 400–480 мм, розмах крил: 950–1100 мм. У забарвленні і розмірах добре виражений статевий диморфізм. Самець зверху світло-сірий, знизу білуватий з вузькими чорними вершинами крил. Самка бурувата зверху і світло-вохриста з дрібними поперечними рисками знизу, з контрастним білим надхвістям. Молодий птах на першому році життя схожий на самку.
Ареал виду та його поширення в Україні ред.
Поширений у Євразії — від пониззя Дунаю до Забайкалля та Північно-західної Монголії. Зимує у Південній Азії, Східній та Південній Африці. В Україні ще у середині ХХ ст. був досить звичайним видом майже усієї степової смуги, але потім зник з гніздування на усій території, і в останні роки випадків гніздування також не спостерігали.
Чисельність і причини її зміни ред.
На гніздуванні в Україні відсутній, дуже рідкісний під час прольоту. В цілому у Європі гніздиться, за різними оцінками, 310–1200 тис. пар (майже усі в Росії) [4]. Основні причини зміни чисельності: суцільне розорювання степів призвело до знищення гніздових біотопів, обмежило можливості здобування їжі у високотрав'ї польових культур; негативний вплив мало застосування пестицидів.
Особливості біології ред.
Перелітний птах. В Україні рідкісний пролітний птах. Через територію України весною пролітає з кінця березня до середини квітня. Тримається у відкритих ландшафтах. Полюбляє оселятися в заростях бур'янів, чагарників, іноді серед лучного високотрав'я та на полях озимих. Моногам. Гнізда влаштовує на землі. У кладці 3–5 яєць, які відкладає у першій половині травня). Насиджування триває близько 30 діб. Пташенята залишають гніздо в 40-денному віці. Осіння міграція через територію України відбувається наприкінці серпня — у вересні. На зимівлі в Україні не трапляється. Живиться дрібними гризунами і птахами, рідше плазунами, земноводними і комахами.
Охорона ред.
Занесено до Червоного переліку МСОП (2000) (близький до стану під загрозою), Включено до Червоної книги України (1994, 2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International 2017. Circus macrourus. The IUCN Red List of Threatened Species 2017: e.T22695396A119191617. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2017-3.RLTS.T22695396A119191617.en. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 1 листопада 2018.
- ↑ а б Circus macrourus (S. G. Gmelin 1771). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
Джерела ред.
- Вєтров В. В. Лунь степовий // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 421. — ISBN 978-966-7059-0-7.
Посилання ред.
- Милобог В. Ю., Ветров В. В. Современный статус степного луня (Circus macrourus (Gm.) в Украине (статья) [Архівовано 17 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Лунь степовий в Червоній книзі України [Архівовано 12 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Pallid harrier species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. - К.: Наук. думка, 1977. - 322 с.