Відкрити головне меню

Забіла Степан Петрович (? — 1694) — український державний та військовий діяч доби Гетьманщини. Генеральний хорунжий в уряді Гетьмана України Івана Самойловича. Один із претендентів на гетьманську булаву на Коломацькій Раді 1687.

Забіла Степан Петрович
Народився
Борзна, Україна
Помер 1694
Рід Забіли
Батько Петро Михайлович Забіла
Герб роду Забіл

ЖиттєписРедагувати

Походив з впливової родини козацьких старшин Забіл. Народився у м. Борзна. Син Генерального судді (1663—1669), згодом Генерального обозного (1669—1685) Петра Забіли, та Параски Станіславівні Трощинської.

Замолоду брав участь у політичних подіях та військових походах тогочасної України. У просуванні щаблями влади допогав вплив батька Забіли. З 1674 до 1678 року Степан очолював Борзнянську сотню Ніжинського полку. На цій посаді користувався довірою гетьмана Івана Самойловича. Так, у 1672 році очолював посольство від гетьмана до Москви стосовно підтримки планів об'єднання під владою Самойловича України по обох берегах Дніпра.

У 1678 році Степан Забіла обирається Генеральним Хорунжим. Цього ж року бере активну участь у обороні Чигирина від союзних армій Туреччини та Криму. У 1687—1694 роках був Ніжинським полковником. Брав участь у Кримських походах 1687 й 1689 років. У 1687 році був одним з організаторів змови проти гетьмана Івана Самойловича. Забіла був одним з головних претендентів на гетьманську булаву разом із Іваном Мазепою. Втім Мазепа зумів домовитися із Забілою, який зрештою відмовився від своїх планів стати гетьманом.

РодинаРедагувати

Дітьми Степана Петровича Забіли були: Василь, Степан, Семен, Ганна та Анастасія. Ганна Забіла вийшла заміж за Василя Танського, переяславського полковника.

ДжерелаРедагувати